Людям набридло жити в нерівних умовах — творимо прогрес на Полтавщині!
З 7 по 9 лютого 2020р. близько 70 учасників/ць, експертів/ок і почесних гостей удев’яте зреалізували великий регіональний дискусійний проєкт Полтавська «Зимова Студреспубліка» на тему «Прогрес Полтавщини між еволюцією та революцією». Ця 3-денна дискусія базувалася на доробках республіканців за всі роки проведення проєкту, а враховуючи продовження скочування України донизу — потребувала ще більших зусиль, ніж зазвичай.
Про те, як проходила Полтавська ЗиСР-IX, хто з експертів/ок оцінював, хто переміг, а головне, які перші висновки робимо — читайте далі. Людям набридло жити в нерівних умовах. Потрібні сміливі рішення!
День перший
В установчій доповіді лідер республіканців Полтавщини, керівник гри Олег Слизько розгорнув проблематику навколо теми «Прогрес Полтавщини між еволюцією та революцією». Про те, наскільки ми скотилися донизу, про місце України в різноманітних загальносвітових рейтингах, про втрату майже 1/3 населення України з 1991р., про освітню деградацію, про моду на невігластво, про висміювання модернізаційного курсу. Про те, що з напівпериферії стали периферією з повним зовнішнім управлінням.
Що за 30 років відбулися 3 революційні ситуації (Незалежність 1989–1991, Помаранчева революція, Євромайдан), які не змінили кардинально стан, а стало гірше… хіба що демократично стало краще, але сталася заміна на дикий капіталізм. Незалежність, 1989–1991: якщо партійна номенклатура «підкрадала» собі, то потім більшість державних ресурсів вони ж «узаконили» на себе, приватизували й передають у спадок. Помаранчевий і Євромайдан — це заміна декорацій: одні фінансово-промислові групи змінили інші, зараз маємо спробу забрати землю, додерибанити держпідприємства, вбивчий для робітничого класу проєкт змін до Трудового кодексу — це ознаки падіння. Казав і про те, що умовні показники лідерства Полтавщини на загальному фоні падіння показників України не мають жодного значення… Врешті, потрібні сміливі концептуальні рішення.
Отже, республіканці Полтавщини 3 дні шукали відповіді на всі ці складні питання.
Як добрий друг поспілкуватися з учасниками/цями Полтавської ЗиСР традиційно приїхав лідер республіканців України Павло Вікнянський. Із теплими словами до учасників/ць також звернулася від імені Миргородської райдержадміністрації, партнерів Полтавської «Зимової Студреспубліки», начальниця відділу культури Наталія Халдай.
Рандомно сформовані групи пішли працювати над темою «Чому я (не)хочу жити в найбіднішій країні Європи?». На пленумі ж розповіли про фактори, які не заохочують людей, або навпаки заохочують особисто кожного жити в Україні; фактори, які заважають розвитку людини, соціуму, культури і т.д.; про убогість думки, слова, рішення, дефіцит культури спілкування, їжі, пиття тощо; про відсутність відповідальності як соціальної навички.
Група модераторів у складі старшого ігротехніка Романа Широких, Олександра Волощука, Дениса Губського й Дмитра Кандиби, який сумісно виконував роль фіксатора, постійно тримали руку на пульсі розгортання теми й направляли учасників/ць по рамках гри. А експерт(к)и: краєзнавець, учасник ЗиСР-ХІ у Карпатах Олег Лебединський, громадська діячка Ганна Кіященко, політолог Сергій Приходько, економіст Андрій Пантелеймоненко й директор Полтавського державного центру науково-технічної і економічної інформації Сергій Школяр разом із керівником гри Олегом Слизьком винагороджували кращі позиції символічними «прогресами» й видавали санкції у вигляді «деградацій» тим, чиї позиції не відповідали задачам.
Відразу ж після пленуму чудовий факультатив «Соціальна економіка — важливий чинник соціального прогресу» провів директор Полтавського регіонального центру досліджень і сприяння розвитку кооперації, професор Андрій Пантелеймоненко, який розказав про соціальні підприємства й організації.
Після роботи в групах і пленуму на тему «Що таке еволюція та революція? Задачі прогресу» автор і керівник проєкту «Полтава 3D» Олег Лебединський провів факультатив «Полтавщина у часи зламу та переділу», де говорив про етапи розвитку Полтави й Полтавщини, привів багато цікавих фактів, які повинні були наштовхнути учасників/ць на ідеї щодо майбутніх перетворень.
Із 22.00 по 23.00 проходила робота в групах на тему «Хто може зробити прогрес на Полтавщині? Критерії та характеристики». Одна група стояла на позиції — що просвітителі, друга — що ті, хто можуть забезпечити максимальну рівність у суспільстві, а ще вважали – що студентство, молодь і ті, хто максимально використають ЗМІ з позитивним порядком денним.
Уночі групи працювали на тему «Пункти зростання прогресу на Полтавщині». Частина ж учасників/ць аж до 5-ї ранку грали в інтелектуально-психологічну гру «Мафія».
День другий
Вранці на пленумі одна група презентувала проєкт «кРАЙ» для відпочинку й оздоровлення на Полтавщині. Група просвітителів переросла в «Платформу інтелектуального розвитку». Група «Рівність» виступила за те, щоб не ділили людей за ознаками віку, посад, статків, політичних позицій, ґендерів, релігійних уподобань, мови, національності, культури, звичаїв і соціального статусу. Медійники задумали вести інформаційну кампанію для того, щоб люди зменшили свої постійні щомісячні витрати, а також проводити роз’яснювальну роботу про переваги альтернативних джерел енергії, здоровий спосіб життя і те, як відрізняти справжні ліки від фальсифікату, щоб менше витрачали на лікування: вивільнені кошти, за задумом, повинні будуть надати нові можливості для «маневрів» людям, щоб вирватися із безнадьоги.
Далі Ганна Кіященко, голова Полтавської філії Суспільної Служби України, провела факультатив на тему «Від комунізму до капіталізму, від імперії до Незалежності. Чи можна було пройти цей шлях по-іншому, без втрат та потрясінь для громадян». Учасників/ць вразила така кількість людей, які збиралися, заповнюючи цілі стадіони, щоб ідея незалежності стала реальністю. Це справді було демократично, коли під проводом Народного Руху України на низах постійно приймалися рішення з максимальним обговоренням.
Одразу після цього пішли працювати в групи на тему «Алгоритм становлення та ресурси необхідні для прогресу?». «Платформа інтелектуального розвитку» запропонувала проєкт широкої громадянської просвіти, який би різко підняв інтелектуальний рівень у суспільстві і супроводжувався б запровадженням спеціальних обов’язкових іспитів при прийомі на ключові посади. Проєкт «кРАЙ» переріс у «ПРАЙД» (Полтавський рай Dream), чиї учасники/ці пропонували у рекреаційний період масово залучати людей, які відпочивають та оздоровлюються, до дискусійних проєктів й обміну досвідом.
Далі працювали над темою «Стратегія реалізації задач». Група «Медіа» запропонувала створити центр підтримки для тих, хто потребує допомоги. Інші ж групи презентували слабенькі позиції й у грі виникла перша криза.
Увечері на Полтавську ЗиСР завітав Павло Вікнянський, лідер республіканців України, який аргументував, що революційна хвиля — неминуча, і вона може стати або ще одним цвяхом в те, що може залишитися від України, або дати поштовх до стрімкого руху вперед, до модернізованої, прогресивної України. Для цього людям довгої доброї волі треба бути готовими до точки Х.
«Альтернативи осмисленої політизації громадян, особливо молоді — немає, необхідно проблематизувати все навколо й усередині нас, активно боротися з нашими власними інфантильністю, тупістю й слабостями, а також спокусами і фобіями, котрі паразитують на них в інтересах визискувачів нашого народу — «хазяїв життя», олігархів і величезної кількості корупціонерів. Вони — всюди й роками маніпулюють навіть молоддю — вчать її ненависті, корупції та брехні на рівні цілого Мінкультуримолодьспорту. Інакше ми пройдемо точку неповернення — темрява, і дірка посеред Європи, аналог багатих ресурсами й талановитими людьми, але роздертих війною, зубожінням і стражданням, деяких країн Африки».
На передостанньому пленумі «Хто повинен взяти відповідальність за прогрес на Полтавщині?» група «Центр підтримки» перетворилася в «Центр взаємопідтримки In Touch», залучивши людей не тільки до споживання допомоги, але й до її творення.
Пізніше політолог, політичний філософ Андрій Окара провів блискучий факультатив «Революція: інструмент модернізації чи деградації?», зокрема, зазначивши, що революції — це надзвичайно складний процес й «іноді ведуть до темного минулого, а ще гірше — в темряву майбутнього».
На останній пленум завдання було наступне: «Ваша стратегія участі (взаємодії) з об’єктом прогресу?», також треба було презентувати план роботи по кожній позиції. Лише в кінці гри група «Рівність» запропонувала досить революційний, хоч і слабкий, непереконливий, а значить неперспективний, план: домогтися справедливішого розподілу ресурсів в країні. Інші ж ігрові проєкти стосувалися скоріше поступального розвитку. Приміром, група «ПРАЙД» презентувала концепт найсучаснішого оздоровлення з використанням штучного інтелекту, роботів й андроїдизації.
День третій
На ранок усі групи підготували «зшивку» позицій, яку презентувала досвідчена республіканка Богдана Макаова. Потім була емоційна рефлексія і нагородження. ІІІ місце зайняли одразу кілька учасників/ць: Анна Акулович, Олександра Колісник, Олексій Лютий, Богдана Макаова, Анатолій Мишелов і Катерина Шалун. ІІ місце — Олександр Котиков, а переможницею стала Ірина Домішкевич.
Кращі гравці/чині отримали призи від партнерів і багато-багато книжок, а перемож(ни)ці ще й знижку на участь у всеукраїнській «XII Зимовій Студреспубліці» в Карпатах, що пройде 21–24 лютого на тему «Прогрес між еволюцією та революцією». До уваги всіх прогресивних і активних українців — триває онлайн-реєстрація:
Фіналізуємо і підсумовуємо Полтавську ЗиСР-IX
Із висновків. Людям набридла нерівність у суспільстві, але на Полтавщині рецепту ще не винайшли. Із цікавих «фішок», які прозвучали в грі: заснування території свободи й рівності, створення великого проєкту надсучасної здравниці з застосуванням надсучасних технологій.
Потрібно припинити йти по шляху найменшого спротиву. Прийдеться вигризати! Десятки мільйонів людей повинні стати союзниками/цями в питанні досягнення модернізації, а не ресурсом, джерелом, клієнт(к)ами.
Варто змінити концепцію лідерства, бо наразі криза: демонстративне лідерство не забезпечує вирішення складних проблем. Серед демонстративних лідерів/ок зазвичай найнахабніші, а потрібно говорити про нову солідарність, справжність, активну роботу, самопожертву, самовідданість, про спільні задачі – не петляти, а підставити плече, де треба — й переймати важкі задачі один в одного.
Альтернативи прогресу й модернізації — немає! Потрібно радикально змінити масштаб мислення: не сумувати за Котляревським й Гоголем, а зрозуміти, як їм вдалося стати модернізаторами в ті часи. Потрібні сміливі рішення!
Дорогою додому вже традиційно учасники/ці відвідали Національний музей-заповідник великого модернізатора М.В.Гоголя.
Раді були бачити на Полтавській ЗиСР кращих за багато років проєкту Максима Сєдакова, Євгенія Павлова, Анатолія Мишелова, Богдану Макаову, Анастасію Петраш, які увійшли в гру й разом з усіма шукали шляхи й суб’єкт прогресу на Полтавщині!
* * *
Дуже щиро дякуємо тим, хто допомагав ідейно — хед-офісу Студреспубліки й особисто лідеру республіканців України Павлу Вікнянському, всьому складу ігротехнічної групи, політологу, політичному філософу Андрію Окарі, краєзнавцю, автору й керівнику проєкту «Полтава 3D» Олегу Лебединському, голові Полтавської філії Суспільної служби України Ганні Кіященко, політологу Сергію Приходьку, директору Полтавського регіонального центру досліджень і сприяння розвитку кооперації, д.е.н., професору Андрієві Пантелеймоненку, директору Полтавського державного центру науково-технічної і економічної інформації Сергію Школяру.
Окремо дякуємо за підтримку Департаменту культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управлінню у справах сім’ї, молоді та спорту Полтавської облдержадміністрації, Департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації, адміністрації й усьому колективу ДОЦ «Миргородський» (П.Міщенко), Івану Апришку (Beyket Art); Національному музею-заповіднику М.В.Гоголя, Миргородській райдержадміністрації, магазину «КнигоЛенд», Shade Burger, клубу сучасних настільних ігор IGROCRATIYA й кав’ярні «КАВУН»; особисто — Єлизаветі Легуті, Катерині Говтвяниці, Анні Довгошей, Євгену Волошину, Олександрі Іоффе, Василю Ісанському, Олексанру Данилевському, Руслані Дзюбі й Руслані Писаренко.
