fbpx
 
НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Житомир
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
20-05-2021 / Аналітика /  Україна

Україна як проростання одні в одних

Про значення республіканської діяльності для відновлення повноти нашої української спільноти, активнішого проростання різних клітин України одні в одних, інклюзивного діалогу всіляких груп, перспективи прогресистської (Р)еволюції, перетворення студентства в авангард змін — у прямому ефірі «Громадського радіо» говорили лідер республіканців Павло Вікнянський і знаменитий журналіст Андрій Куликов.

Головними фокусами розмови в рамках програми «Громадська хвиля» від 5 травня 2021р., зокрема, стали змістовні підсумки ЗиСР-ХІІІ, місія політичного крила Республіканського руху, унікальність миротворчих зусиль Студреспубліки. Отже, для вас — фрагменти розшифровки прямого ефіру та лінк на аудіоверсію.

Щоб в Україні було нове покоління — дуже інноваційне та вольове

Андрій Куликов: […] Наступне на сайті Студреспубліки мене змусило прочитати, щоб зрозуміти, про що ж ідеться: «Треба добра довга розумна солідарна воля» та ще й знак оклику — це що мається на увазі?

Павло Вікнянський: Це висновок факультативу нашого експерта, відомого українського і в світі філософа Михайла Мінакова: доповідь він прочитав під час останньої «Зимової Студреспубліки», яку ми ось наприкінці зими проводили на Буковині. І це такий висновок на питання про діалектику, про протиріччя, які треба вирішити для того, щоб Україна нарешті подолала ту прірву, в якій ми всі знаходимося, тобто на питання про прогрес і справжню суб’єктність, незалежність України. Отже, всім нам потрібна добра довга розумна солідарна воля! Передусім, в політиці, але також і в громадянському житті.

Андрій Куликов: От, що ідеться саме про солідарну волю — це інші слова для того, щоби сказати, що нам нарешті потрібна національна ідея, чи що?

Павло Вікнянський: Мова йде про інклюзивний діалог абсолютно різних груп. Можна би це було назвати політично-національною ідеєю — в розумінні не етнонації, а в розумінні політичної нації, яка би скріплювала навколо спільних цілей українське громадянство, але також би і забезпечувала правила спільної гри. […] Звісно, хочеться, щоби ті перші слова з української Конституції про те, що ми є демократична правова соціальна держава, були не тільки закликом, але й нормою.

Андрій Куликов: Ну і за традицією на таке твердження я можу сказати, а що ви для цього зробили, пане Вікнянський, або очолювана Вами організація, або і Ви, і організація, і т.д.?

Павло Вікнянський: Нагадаю, що нещодавно було 1 Травня, день, який в усьому світі є знаковим, який символізує, відображає боротьбу трудящих усього світу, різних країн за свої права і за те, що не треба жодного разу ними поступатися, бо ті люди, які нами маніпулюють, навіть можуть обдурювати — таке слово сказати буде доречним — вони ні перед чим не зупиняються, тож ми маємо пручатися, відстоювати нашу правду — правду переважної більшості українських громадян, трудящих людей.

Я по змозі докладаю зусиль для того, щоби рух до деградації, демодернізації, по-перше, хоча б уповільнити, а по-друге, наприклад, ми з нашими соратницями і соратниками, вже енну кількість років реалізуємо наш ключовий проєкт — всеукраїнську (це дуже важливо!) програму «Студентська республіка». Вже 23-й рік — і з кожним роком ми додаємо серйознішого змісту до того, щоби ми в Україні, незважаючи на багато скепсису, все-таки отримували нове покоління — дуже інтелектуальне і дуже вольове. Є такий дефіцит, як ми бачимо, зазирнувши в сесійну залу Верховної Ради.

Вимагаємо загальнонаціонального інклюзивного міжособистісного діалогу!

Андрій Куликов: Якщо йдеться про всеукраїнську організацію, всеукраїнську діяльність, то які у Вас позиції в окупованих територіях, в анексованому Криму і на непідконтрольній території Луганської і Донецької областей?     

Павло Вікнянський: Ми тут не боїмося так прямо і сказати: не втратили певну зв’язність з людьми, які залишилися на тій території, які дуже хочуть, щоби відновилася наша українська спільнота, […] наше єдине справжнє громадянство і нарешті був досягнутий мир. А друге — ми даємо можливість людям з тимчасово непідконтрольних територій брати участь у наших змістовних подіях. І не тільки в змістовних, але і в дозвіллєвих. Для того, щоби студенти, молоді люди, інтелектуал(к)и з різних регіонів України, включно з тимчасово непідконтрольними територіями, мали можливість хоча б неформально спілкуватися, обмінюватися думками — але важливо, що офлайн і в просторі стратегічної, модельної гри, де обговорюються дуже серйозні питання.

І я точно переконаний, що нам, українцям, дуже не вистачає цього діалогу. Бо є якась хибна розмова: тобто буцімто, якщо ми говоримо з тими територіями, то це значить — з «сепаратистськими главарями» і значить — їхня легітимізація. Але жодних зусиль для того, щоби організувати розмову без медій, просто звичайну, навіть конвеєром — я би навіть так сказав: ударну, «стаханівську», щоби тисячі людей одні з одним спілкувалися про те, як саджати помідори, як закатувати огірки, про «щось». І взагалі заборонити — якщо це можливо, попросити людей не говорити про політику. […]

Наполягаю, що прямо особисті зустрічі треба робити, не тільки застосовувати медійні інструменти. Бо це той, до речі, модне зараз слово — трек, який ще жодного разу за ці роки не використовували, за цим величезний приховується потенціал.

Бо насправді ми залишаємося єдиним народом, як би що не було.

Допомогти взаємному проростанню — місія справжнього, а не спекулятивного патріотизму

Андрій Куликов: Павло Вікнянський, голова Всеукраїнського молодіжного громадянського об’єднання Студреспубліка у «Громадській хвилі». І ви, шановні слухачки і слухачі, можете поставити Павлові власне запитання за тел.: 0-800-750-490 або написавши на Viber: 0676740476.

Отут, до речі, написав Влад: «Інтелектуальне і вольове — це про молодого кандидата наук Іллю Киву?» [сміх] «Правда там з патріотизмом не дуже, але складова патріотизму в ефірі, здається, не прозвучала».

Ну, як на мене, не обов’язково говорити «патріотизм», щоби патріотизм був. І принаймні в тому, що говорив Павло Вікнянський, він присутній, на мою думку, але нехай Павло Вікнянський обґрунтує. Чому складова патріотизму не пролунала?

Павло Вікнянський: Ну, ми багато речей не проговорюємо — треба бути скромнішими, це взагалі було б корисним всім нам, українцям. Розуміється само собою: якщо ми працюємо над зшиванням України, якщо ми — всупереч всьому, незважаючи на ризики переслідувань — це робимо, то це найбільше характеризує нашу роботу, як в самому гарному сенсі слова — патріотичну. Але не в спекулятивно-патріотичному сенсі, як, на жаль, стало дуже модним в Україні.

Андрій Куликов: Не люблю я страшенно цей термін «зшивання», тому що він, на мою думку, передає штучність: окремі клапті, ми їх нитками одне до одного примоцуємо — розірвати дуже легко, розрізати ножицями тим більше. Я би радше вів мову, якщо вже про тканину, то про сплетіння або про проростання одні в одних — це набагато міцніше.

Павло Вікнянський: До речі, проростання — дуже класна метафора — це правда! Єдине, що якщо говорити про проростання, то тут доречно сказати про тканини, як після якоїсь операції.

Андрій Куликов: Так.

Павло Вікнянський: Поріз якийсь — зашили, все загоїлося, і вже забули, ніби так воно й було. Я взагалі не сумніваюся, що так буде. […]

Андрій Куликов: І все ж таки наша молодь за Вашими спостереженнями, дослідженнями, за результатами Ваших дискусій — це більше «Р-р-р» чи еволюція? Революція чи еволюція?

Павло Вікнянський: Дуже класне запитання, дуже класне! Знаєте, по духу, по пасіонарності все-таки — революція; по сподіванням, по тому, що вони бачать, мандруючи чи навчаючись, навіть працюючи у країнах Європейського Союзу, на Заході — це намагання вибудувати нарешті тут, у нас нормальний шлях. Але чим далі, тим більше є таке розуміння, що без певних достатньо послідовно радикальніших речей з приводу втілення інновацій, ми не здатні стати на цей шлях.

І поготів, ми точно не здатні стати на нього, постійно озираючись на те, що нам скажуть з якихось там посольств і т.д.

Задача студентського руху: з сервільного стану перетворитися в авангард

Андрій Куликов: Пане Вікнянський, наскільки Студреспубліка співпрацює зі студентськими парламентами? От, я був свідком і навіть трошки долучився до дебатів кандидатів на пост ректора Київського національного університету, які відбулися, на мою думку, тільки завдяки тому, що з такою ініціативою тамтешній cтудпарламент виступив.

Павло Вікнянський: Вони залучені передусім до нашого основного проєкту «Студентська республіка».

Андрій Куликов: Масово чи окремо?

Павло Вікнянський: Масово, в кожному регіоні, практично в кожному виші, який долучається. Цей рік активніші одні, інший — трохи інші. Але треба розуміти, що, на жаль, студентське самоврядування нерівномірно розвинуте в Україні. Є виші, де воно має свої традиції, історію і, як от Ви кажете, навіть впливає на порядок денний в цілому виші, а є, де воно виконує сервільну функцію — і з приводу адміністрацій вишів, і загалом, як ми бачимо по епопеї з тим, що не вдалося відстояти стипендії, припинити наступ на соціальні права студентів. На даному історичному етапі цей рух є послабленим.

Але це значить, що наступний виток винесе знову студентство в авангард, у цьому немає жодних сумнівів.

Андрій Куликов: Винесе в авангард, чи студентство саме в авангард вийде? Тут у Вас такий детермінізм.

Павло Вікнянський: В авангард винесуть організації, які здатні допомогти зорганізуватися соціальним, класовим процесам — і студентство буде знаходитися в цьому тренді, в цій двіжусі.

Андрій Куликов: Голова ВМГО «Студентська республіка» Павло Вікнянський був нашим співрозмовником у програмі «Громадська хвиля».




Підпишіться на Телеграм-канал Studrespublika, щоб оперативно отримувати найважливішу інформацію про діяльність Студреспубліки

Автор: За матеріалами «Громадського радіо»