По відеозв’язку з Києва 21 липня 2021р. говорили лідер республіканців України Павло Вікнянський і регіональний координатор Київської Студреспубліки Артем Ніколенко, а в студії — регіональна координаторка Житомирської Студреспубліки-2021 Катерина Гарічева та депутат новообраного Студентського магістрату Житомирщини Олексій Пилипчук. Розмову вела журналістка Наталя Кулініч. Дивіться відео та читайте фрагменти розшифровки.
Україна в топах по можливостях, які в нас є, але які ми, на жаль, не використовуємо
Наталя Кулініч: Розкажіть трошки зсередини: що це і як. […] Які саме питання обговорювалися? З яких сфер? Про що йшлося на [Житомирській] Студреспубліці? […]
Олексій Пилипчук: Все було дуже цікаво. Участь взяли найактивніші студенти нашої області, зокрема нашого міста. […] Там були питання по типу: що потрібно для регіону, для України; чому це потрібно, чому нам потрібні ці зміни? І потенційні шляхи до цього розвитку. […]
Катерина Гарічева: Ми провели наш регіональний відбір — це в нас 6 депутатів/ок [Студентського] магістрату та мер.
Далі в нас з 21 по 24 серпня планується всеукраїнська «Студентська республіка». Зараз ми набираємо людей, ми шукаємо допомогу, підтримку, щоб відправити якомога більше людей туди, тому що ми хочемо, щоб більшість студентів побачили, що це таке — всеукраїнська «Студентська республіка», щоб більшість студентів почули думки інших студентів з інших областей. Мені здається, що це зараз дуже-дуже важливо. […]
Наталя Кулініч: [Артеме], Ви були присутні під час Житомирської «Студентської республіки» і відтак можете, принаймні з Київською, зробити певний порівняльний аналіз. Розкажіть про ті ідеї юних, молодих жителів нашої області, які, можливо, вразили Вас, які для Вас є найцікавішими, якимись найоригінальнішими.
Артем Ніколенко: Хлопці і дівчата під час гри відповідально підійшли до роботи, звучали дійсно цікаві, унікальні проєкти, концепції, які, наприклад, не звучали в м. Києві. Один з яскравих проєктів, який був, — це кейс космічного прориву, відновлення першості і України, і Житомирщини в космічній сфері: повернення тих напрацювань, досягнень, які в нас раніше були, і зайняття знову лідерських позицій.
Наталя Кулініч: Це, дійсно, цікава ідея. Тепер хочу запитати у Олексія, у Вас тепер як уже у депутата Студентського магістрату Житомирщини, а до цього ще як кандидата із, очевидно, своєю робочою програмою: які ідеї особисто для Вас з розвитку регіону і змін, які потребує Житомирщина, є першочерговими, важливими, актуальними? […]
Олексій Пилипчук: От особисто моя команда — «Житомирської політехніки», вона більше акцентувала увагу на таких показниках як індекс щастя в нашій області порівняно з іншими областями. Насправді наша область, на жаль, знаходиться на доволі низькому рейтингу. Це рейтинг невикористаних можливостей. […] Можна сказати, що, власне, наша область знаходиться в топах по тих можливостях, які в нас є, але які ми, на жаль, не використовуємо.
Було дуже багато різних ідей. […] Ми розглядали навіть такі проблеми як сміттєвивіз і завершували всеукраїнськими проблемами економіки.
Не шукати виправдань, а брати на себе максимальну відповідальність!
Наталя Кулініч: Дуже круто! […] Пане Павле, рада привітати Вас в нашому ефірі!
Наталя Кулініч: Ви знаєте, Ви приєдналися в дуже важливий момент, коли ми почали говорити про те, як з покоління в покоління зростає українська молодь, яка прагне змін в Україні, а головне — може це робити. «Студентській республіці» 23 роки, це левова частка років становлення незалежної України, якщо зробити нескладні підрахунки. Чи багато студентських лідерів за час існування цього проєкту стали реальними лідерами нашої країни? […]
Павло Вікнянський: Багато. [зокрема, згадує Ю.Гусєва, О.Корнієнка, М.Федорова]
Насправді не хотілося б хайп робити навколо тих людей, які крізь нас пройшли, а більше говорити про те, що ми могли зробити за ці роки значно більше. Бо ми, республіканці, не боїмося відповідально казати, що сукупно і на нас лежить відповідальність за [наявний стан справ]. Про рейтинги слушно сказали… ми ж на Європейському континенті практично по всіх рейтингах в самому низу, і задача саме молодого покоління не шукати виправдань, а як це було в усі часи, і в нашій українській історії також, — навпаки, брати на себе максимальну відповідальність, яка тільки може бути. Не заспокоювати себе, а добитися, щоб ми були на самому верху найкращих рейтингів не тільки в Європі, але і в світі — у нас абсолютно все для цього є.
Я так наперед відповідаю на запитання про надмісію, про надзавдання, яке стоїть перед Студреспублікою. Саме тому один зі слоганів Студреспубліки — «23 роки для України».
Наталя Кулініч: Пане Павле, хотіла б Вас запитати про таку конкретику. Кожна Студреспубліка, я так розумію, це дійсно безліч молодіжних креативностей, ініціатив. А чи мають вони практичне втілення ці ідеї, концепції молоді?
Павло Вікнянський: Найкраще практичне втілення — це підготовка от, власне, таких людей як Катерина, як ті, хто брали участь в регіональних етапах по всій Україні, а далі будуть долучені до фіналу. До системи відповідальності, чого, ми бачимо, є дефіцит в Україні. До спільної роботи, до того, щоби чесно давати собі відповіді на найскладніші питання, в т.ч. такі, які стосуються сумління: чому, як би нам не було важко, ми зобов’язані залишатися в Україні — якщо ми є лідерами, молодими лідерами — і не спокушатися простими такими житейськими радостями. — З нас абсолютно інший запит! […]
Багато людей, які зараз відомі […], про всі ці [просунуті] речі почули перший раз взагалі на Студреспубліці. Після чого почали цікавитися, займатися, хтось розпочав власну справу, хтось отримував досвід в діловому чи державному секторі й дійшли до рівня, коли це можна втілити на масштабному рівні, де вже буде залежати доля інших людей. І окрім всіх цих «діджиталізацій», «нульових декларацій», [місцевих референдумів], про які зараз говорять, навіть концепт «деолігархізації», щоб ви розуміли, був вперше системно пропрацьований саме на Студреспубліці. На жаль, вони зараз не реалізують послідовно і до кінця, як би воно мало бути, — і ми про це говоримо.
«Еліти» щасливі за рахунок переважної більшості громадян — а має бути навпаки
Можна пласт, над яким ми працюємо, розділити на дві частини. Одна частина — це вербальне просування масштабних термінів: здатність до мислення і концептуалізація стратегії виходу України в лідерство, в топ-20 найбільш розвинутих держав світу. А інша частина — це практика: є з цим певна пробуксовка на загальнодержавному рівні. [бо для повноцінного втілення необхідна влада] […]
Але більше потрібно піклування про старше покоління — з чим є зараз проблеми, більше, значно більше дискусій про Спільне Благо, більше, надзвичайно більше розуміння про те, що Україна — це не просто назва, це не частина якихось історичних, інформаційних баталій — це наша територія співжиття, це наш простір, де ми зобов’язані бути всі разом щасливими. Але я тут хочу надзвичайно важливу штуку сказати, що це щастя — не само по собі, що у нас все перевернене, що частина т.зв. «еліт» є щасливими за рахунок переважної більшості громадян.
Скажу, може, неприємну річ для тих, хто хоче бути лідером, — має бути навпаки! Переважна більшість громадян має жити краще, щасливіше, а от лідери мають нести відповідальність і нести тягар. Тобто цю піраміду треба перевернути.
Лідерство є служінням! І у нас поки що це ніхто не втілив в Україні [на державному рівні]. Я і наша команда республіканців переконані, що це те надзавдання, за допомогою надзусиль, яке ми зобов’язані втілити для України і для кожного окремо взятого пречудового українського регіону — в соборній Україні, для якої ми робимо все, для того щоб регіони і люди проростали одне в одного. Є таке модне слово «зшивати», але нам подобається слово «проростати» — як жива тканина. […]
Наталя Кулініч: А тепер, залишаючи розмову про надмісію, хотіла б поговорити взагалі про фіналізацію цього проєкту, тому що для величезної кількості його учасників в кожному регіоні України і в Житомирщині, звичайно, — це буде велика подія. Як і коли це відбудеться?
Павло Вікнянський: Як завжди, до Дня незалежності України, 21‒24 серпня. Як завжди, південь України і море. Бо у нас є фінал літної Студреспубліки — він завжди на морі й на півдні (раніше, до трагічних, драматичних подій, до анексії Кримського п-ова — це обов’язково був Крим і Чорноморське узбережжя), а є у нас ще «Зимова Студреспубліка», вона ще більш кондово-інтелектуальна (тільки про мислення!), там менша кількість учасників/ць і зовсім надзвичайні умови («сили спеціальних операцій» — так, мабуть, треба назвати те, що там є!), але вона завжди відбувається в Карпатах. І ми свого часу так зробили принципово, так програмували, що Україна — різна, і ми маємо їздити […] один до одного і шукати один в одному краще, а не шукати розбіжності […].
Отже, всіх запрошуємо, до нас на День незалежності України, 21‒24 серпня! Заходьте на сайт Студреспубліки — реєструйтеся онлайн і готуйтеся: там є в нас перелік літератури, відео спеціальних — для тих, хто хоче обратися Студпрезидентом або депутатом/кою Студентського парламенту України чи прокачати свої мисленнєві навички, здатність інноватувати, бути ще більш креативними — з т.з. великих масштабів й історичного мислення. Вивчайте, дискутуйте один з одним — ми всіх дуже раді будемо бачити!
Сонце, море, дуже класний настрій, люди з абсолютно всіх куточків України, і ми в єдиному пориві показуємо, якою справді може бути Україна — країна нашої мрії! […]
Наталія Кулініч: Дякуємо за драйв, який відчуваємо в розмові з Вами. […]
Але більше потрібно піклування про старше покоління — з чим є зараз проблеми, більше, значно більше дискусій про Спільне Благо, більше, надзвичайно більше розуміння про те, що Україна — це не просто назва, це не частина якихось історичних, інформаційних баталій — це наша територія співжиття, це наш простір, де ми зобов’язані бути всі разом щасливими. Але я тут хочу надзвичайно важливу штуку сказати, що це щастя — не само по собі, що у нас все перевернене, що частина т.зв. «еліт» є щасливими за рахунок переважної більшості громадян.
