22–25 серпня 2020р. на самому березі Чорного моря, у Скадовську, відбувся фінал XXII Студреспубліки на тему «Надзусилля для прогресу та справедливості». Люди довгої доброї волі з’їхалися з усієї України, щоби в умовах унікального формату квазідержави, своєрідного реактору майбутнього, у надзвичайно насиченому режимі спільно шукати відповіді на найскладніші проблеми [+ відео].
Ані суперкриза, ані карантинні обмеження, ані системний тиск на організацію та її лідерів/ок, звичайно, не могли стати на заваді найбільшого в Україні громадянського майданчика для діалогу, глибокої дискусії та презентації проривних ідей. На фінал ХХІІ Студреспубліки-2020 (Херсонська обл., м. Скадовськ, ДОТ ім. Ю.Гагаріна)*, який підсумовує змістовні напрацювання республіканців за 22 роки щоденної невтомної праці та шаленої волі до позитивних змін, зібралися активні студент(к)и, просунута молодь, провідні інтелектуал(к)и.
Яких саме висновків досягли, про деталі ОДГ і драйвову мульти-фестивальну частину, кого обрали Студентським президентом і депутат(к)ами Студентського парламенту України — читайте в офіційному пострелізі.
Чого тільки в Україні вже не пробували!.. Дна немає, а жити все гірше. Деградація, демодернізація, архаїзація, тупий занепад дійшли до того, що повсякчас мусимо доводити: біле є білим, чорне є чорним. Історичний аналіз і весь наш республіканський досвід дуже чітко показують, що для прогресу та справедливості протипоказане копіювання чужих «успіхів», мало прекраснодушного бажання, високих мрій, а тим паче мудрувань про цінності — потрібні справжні, важкі НАДЗУСИЛЛЯ.
Простими зусиллями, «накачками» на тренінгах неможливо зробити кардинальний ривок для України: так ніколи не було в світі, і так не станеться з нами. Тому потрібні надзусилля. Надзусилля — це не поспати трохи менше, відмовитися від якоїсь спокуси чи раз на тиждень сходити на волонтерську акцію, це системні дії всупереч базовим бажанням і обивательсько-міщанським звичкам, це робити з себе справжню, повноцінну Людину, яка здатна бачити світ Інакше й цілісно і яка пристрасно прагне його творчо змінювати.
Під час церемонії відкриття фіналу Студреспубліки-2020 Павло Вікнянський, лідер республіканців, виголосив: «Україна потрібна нам! Ні кроку назад! Тільки вперед! Нас не залякаєш! Нас не обдуриш! Досить парити нам мізки! Нам ніщо не завадить! Надзусилля для прогресу та справедливості! Україна переможе! Переможе Студреспубліка!»
Перед республіканцями також виступили голова Скадовської райдержадміністрації Світлана Покутня, представниця Херсонської облдержадміністрації Лілія Стадник і голова Херсонської обласної організації Профспілки працівників держустанов, випускниця Студреспубліки Людмила Татаринова. Вітальні слова учасникам/цям й організатор(к)ам фіналу надіслав Комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту за підписом народного депутата, заступника голови цього комітету Василя Мокана.
Цінно, що Студреспубліку на День незалежності України відвідав керівник регіону, який гостинно приймав фінал — голова Херсонської облдержадміністрації, випускник і експерт Студреспубліки Юрій Гусєв. Він поспілкувалися з учасниками/цями, відповів на гострі запитання, ознайомився з ходом ОДГ і подивився, чим займаються і як живуть республіканці в імпровізованій «державі».
Знаково і дуже важливо, що під час церемонії закриття на День Незалежності України, було зачитано Вітання учасникам/цям фіналу Студреспубліки від Президента України Володимира Зеленського. «Переконаний, що спільними зусиллями ми зробимо усе можливе задля того, щоб наша країна стала однією із найбільш розвинутих держав світу, де молодь має усі можливості для самореалізації», — запевнив Президент.
Як відомо, унікальність ОДГ полягає, зокрема, і в тому, що під час її проведення вдається створити футурологічний резонанс, тобто ситуацію, яка відображує загальну і прогностичну суспільно-політичну ситуацію в Україні. І потім, у процесі гри, моделюються сценарії, які в тому чи іншому форматі втілюються в реальному соціально-політичному процесі. Тому результат ОДГ дуже часто з подробицями та деталізацією втілюється в життя в реальній українській політиці наступного сезону.
Велика гра-2020 чітко підтвердила слова філософа Сергія Дацюка, що «надзусилля — це воля, яка виводить за межі витривалості; вибір виникає з надзусиль, і це можливість створювати Інакше», тобто коли надзусиль немає, то й сильний, ефективний результат неможливий.
В рамках гри кристалізувалися низка груп (партія «Альфа», протопартії «Атрактори», «Громада», «Партія спільного прогресу та справедливості» (робила наголос на глобальній адженді та солідарності), «Світогляд»), з яких на фінішну пряму, врешті, вийшли «Альфа» (неоліберали)» та широка коаліція ліво-демократичних партій і активістів/ок — «Новий суспільний договір» (революціонери)».
Невелика група «Альфа» домінувала практично всю гру, просуваючи мейнстримну неоліберальну модель (приватизація держпідприємств і продаж землі, жорстка («жорстока», як прозвучало під час одного з ігрових Віче) монетарна політика тощо). На противагу мейнстримному неоліберальному підходу оформилася велика група-партія «Новий суспільний договір», яка розробляла нові моделі децентралізації та створення загальнолюдського всезакону, наднаціональної політичної партії та «нового ООН» для вирішення глобальних проблем (екологія, бідність, нерівність, енергетика, регулювання цифрових монополій тощо).
На виборах Студентського президента України перемогу здобув Рахмі Карабулут, студент Чорноморського національного університету ім. Петра Могили (Миколаївська обл., партія «Новий суспільний договір»).
Окрім дуже насиченої змістовної програми учасники/ці нонстоп змагалися у близько 20 прикольних суб-фестивалях, а також мали чудову можливість насолодитися змістовним дозвіллям та південним сонцем і морем. Надзвичайно корисними були майстеркласи по вітчизняному рукопашному бою — ближньому бою козаків-пластунів «ПЛАСТ».
Гра була дуже інтелектуально напруженою, що зрозуміло, враховуючи діалектичне протиріччя самої її теми, необхідність розв’язання перманентного конфлікту «люди проти капіталу». Цікаво, що під натиском великої кількості громадян Студреспубліки, які здійснили революційну спробу (з потужними масовими протестами, арештами революційних лідерів/ок, вимогами соціальної справедливості, запровадження народного трибуналу), неоліберал(к)и були змушені пом’якшити свою політику, допустивши її більшу соціальність.
Проте, звісно ж, гегемонія неоліберального (ринково-фундаменталістського) дискурсу лише посилилася, вписавши в себе елементи модернізаційного курсу¹, насамперед, збільшення справедливості. Виразної альтернативи їй широка ліва коаліція (неповоротка через те, що складалася з зовсім різних груп: від радикально лівих, які вимагали рішучих дій, контролю над засобами виробництва і, загалом, завершення революції — до ліволібералів, котрих була більшість і які повсякчас були готові до «договорняку» з ідеологічними опонентами) так і не запропонувала.
Надзусилля для досягнення і прогресу, і справедливості, як показала фінальна Студреспубліка, можливо реалізувати лише через діалог, складну змістовну дискусію і постійний творчий пошук інноваційних форм соціальної організації. Тоді досягнення справедливості може стати частиною прогресу. Майбутнє в Україні доступне виключно за рамками стандартних рішень.
Якщо не ми — то ніхто!
* Під час проведення активностей вимагалося дотримання адекватних і повністю законних карантинних приписів
1 Модернізаційний курс полягає у відновленні нормального, людського життя, встановленні широких свобод і втіленні безлічі прогресивних інновацій та інавацій.
