Повернувшись до офісу, ми намагалися написати статтю, яка повністю б розкривала все те, що проходило на Студреспубліці. Думали, думали і вкотрий раз перевіряючи пошту, побачили новий прийнятий лист. Прочитавши його, ми зрозуміли, що саме він якнайкраще розповість Вам про Першу «Зимову Студреспубліку».
Загалом, ось цей лист…
«Насправді, коли я їхав на «Зимову Студреспубліку», я мав чітке бачення того, що там відбуватиметься. Приймаючи участь у республіках вже не один рік, я був чітко впевнений, що відбудуться вибори, мульти-фест, катання на лижах, санчатах і все те інше, що завжди відбувається на республіці, з єдиною поправкою на те, що це не кримське узбережжя, а Карпати.
Яке ж було моє здивування, коли замість автобусів нас зустріли військові «Урали», а замість привітних дівчаток — хлопці в формі з кам’яними обличчями. І все б нічого, якби я не затримався, купуючи зворотні квитки. Розповісти про те, що зі мною відбувалося, коли «Урал» від’їжджає від станції, а я блимаю очима йому вслід, з трьома такими ж, як і я, горемиками… Ставлення до розкладу миттєво змінилося. Витративши власні кошти на таксі та відчуваючи провину, ми доїхали до Тисовця. Треба зазначити, що краєвиди, які відкривалися по дорозі, справили на мене незабутнє враження, однак, коли замість все ще очікуваних та жаданих привітних дівчаток, я знов побачив військових… Загалом з цього моменту розклад я жодного разу не порушив.
Рівно о 14:00 я прибув до актової зали та перетворився в велике Вухо. Молодий дядько (Павло Вікнянський) сказав що він — керівник гри, що гра почалася, та розповів про її правила. Єдине, що я не зрозумів, це те, кого ми будемо обирати.
Потім почалася групова робота. Я спочатку не дуже цим переймався, все ще очікуючи, коли прийдуть купувати мій голос. Ан ні, не прийшли. Більш того, і виборів, як виявилось, пізніше не було. А були, як мені потім пояснили, мислення та миследіяльність.
Не буду зупинятись на тому, як я спав по три-чотири години на добу, змінював групи, малював схеми, доповідав з ними на пленумі… А ще забув про збори у другій годині ночі, якийсь еквівалентний обмін, в якому, не знаю кому за це й дякувати, не довелось брати участь, та справжню лихоманку навкруги «життєвих сил», які всім були потрібні, але ніхто не знав навіщо.
Про це можна цілу книжку писати. Зупинюсь лише на тому, що в кінці кінців, виснажений, злий на себе, організаторів та гравців навколо мене, я почав хоч щось розуміти. Проблемна задача гри «Шлях від лідера молодіжного середовища до ефективної особистості в житті», яка мені здалася легкою (насправді, я міркував про те, як буду повчати організаторів, як бути і лідером, і ефективним), виявилась справжньою проблемою, відповіддю на яку стало, по-перше, те, що ніякий, насправді, я не лідер, по-друге, що в моєму житті та роботі ефективності – кіт наплакав, а, по-третє, що головне, я після цієї гри зрозумів, як стати ефективним лідером, і не тільки стати, а й бути ним.
«Рефлектуючи» все те, що я «зафіксував» в «системі» цієї «дошки», хочу вам сказати таке – якщо в вас виявиться хоч маленька можливість наступного року взяти в «Зимовій Студреспубліці» участь — в жодному разі не бійтесь і не вагайтесь. Такого важкого, корисного і, водночас, позитивного проекту ще не було (принаймні, я участі не брав).
P.S. Дякую організаторам за те, що мене відібрали для участі. Наступного року буду краще заповнювати анкету, щоб не бути відсіяним.
P.P.S. Якщо організатори пообіцяють, що літня Студреспубліка пройде так цікаво, як зимова, то, зі свого боку, обіцяю привезти всіх друзів та проконтролювати, щоб вони грали, а не дурнею маялися. Дякувати Вам, Шановні Експерти, Модератори, Керівник гри, Організаційна група та звісно ж Гравці, я тепер це напевно зможу зробити».
Учасник «І Зимової Студреспубліки»
Організаторами заходу були ВМГО «Студентська республіка», Народно-демократична ліга молоді, Український фонд миру (голова правління – Людмила Супрун) за підтримки Регіонального представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі (по лінії фонду захід відвідали молодіжні лідери з Німеччини Філіпп Цеттель і Андро Шолль). Сприяння надало Міністерство освіти і науки України.
