Чи вміємо ми працювати з нашими місцевими надбаннями, чи можемо їх підносити і подавати на всеукраїнському й міжнародному рівні так, як би хотілося; так, як на це вони заслуговують; так, на що максимально можуть претендувати. Про це та про інше дискутували у колі учасників та експертів, політиків і політологів, науковців і підприємців, істориків і культурологів, медійників, громадських діячів і студентів на VII Полтавській «Зимовій Студреспубліці» – читайте далі.
Досить важко говорити, а тим більше планувати майбутнє, не знаючи минулого. Точніше, не так не знаючи, як не збиравши його до купи й не співставляючи з теперішнім. На скільки нам історія дає можливість дивитися в майбутнє? Як мінімум, якщо уже колись щось було, то можна стверджувати, що це можливо і в майбутньому.
Ми звикли, що Полтавський край асоціюється як аграрний (лідер врожаїв, органічного землеробства і виробництва/споживання сала), нафтогазоносний (український Кувейт); адміністративний центр Полтава звикла називати себе духовною столицею України (хоча це абсолютно суперечливий і недієвий міф на сьогоднішній день), а м. Кременчук і його агломерацію, частина якої знаходиться в Кіровоградській області – промисловим центром або вузлом.
Ще яскраво виділяються у образі Полтавського краю гоголівські місця, опішнянська кераміка, курортна здравниця Миргороду, решетилівська вишивка, гетьманська столиця в м. Гадяч. Але чому Полтавський край асоціюють лише з економікою і культурою (навіть робимо «скидку» на те, що культурі ми більше завдячуємо історично, але не так наразі)?
На початку учасники прослухали установчу доповідь і були поділені на групи, яким давалися завдання підготувати свої позиції, починаючи від образу Полтавського краю зараз і закінчуючи презентаціями з прориву регіону в усій країні. Два місяці проводила смислову підготовку до проекту ігротехнічна група у складі Романа Широких, Олександра Єжова, Олександра Волощука, Ігоря Журбенка і депутатки Студентського парламенту України-2017/2018 Анастасії Бридихіної.
Презентації позиції груп доповнювалися факультативами на тему історії Полтави від краєзнавця, автора проекту «Полтава 3D» Олега Лебединського; гуманітарного просування Полтавського краю від художника, режисера і засновника кінофестивалю ‘Poltava Film Festival‘ Олега Мінгальова; креативного розвитку Полтави й полтавського регіону від політолога, політичного філософа Андрія Окари, а також по органічному землеробству від начальника виробничо-технологічної лабораторії ПрАТ «Полтавське ХПП» Олександра Волощука у співдоповіді з агрономом ПП «Агроекологія» Павлом Пановим і діалогом із заступником голови Миргородської РДА Олександром Гуржієм по практичних прикладах місцевого розвитку.
«Хочемо кращого життя для себе і людей, прагнемо заслуженого достойного місця для України в світі — мусимо зростати над собою, розвивати критичне мислення і гарний смак, ставити під сумнів усе, що розказують у медіях і тим більше, що говорять політики, більше читати, бути відкритими до світу, завжди пам’ятати, що навколо нас мільйони знедолених, отже ніколи не опускати руки і не зважати на тих, хто знецінює, хоче спростити наші уявлення, цілі та справи. Ні, то просто втратимо державу і можливість суспільного прогресу», — підкреслив Вікнянський.
Також учасники мали експертну критику від Олександра Глазова, депутата Полтавської міськради, Анастасії Ляшенко, головної редакторки Полтавського обласного часопису «Наша спільна справа» і ветеранів Студреспубліки — Олександра Уриваєва, підприємця-виробничника, та Станіслава Стародуба, наукового співробітника Лабораторії квантової електродинаміки сильних полів Інституту прикладної фізики НАН України.
Звернемо увагу, що діяла медіагрупа на чолі з Богданом Шевченком, в команді якого працювали Антон Головко й Олена Курішко. Завданням було інформаційне висвітлення подій проекту під час його проведення.
Смислове й емоційне навантаження на Полтавській ЗиСР настільки значне, що організатори щорічно влаштовують релаксаційні заняття для учасників. Цього року був республіканський міні-марафон. Завдання — пробігти кілометрову дистанцію в лісі по снігу. Переможцем став Олексій Василюк. Також республіканці переглянули фільм Олександра Довженка «Іван» і написали рецензії на нього. Переможцем визнано Дмитра Томенка.
Протягом 3-х днів учасники майже не спали, адже завдання стояло надскладне і час грав не на їх користь. Отож, найбільший прогрес полтавського краю учасники вбачають через культурний та екологічний розвиток, розбудову Полтави як креативного міста і формування нової політичної еліти. Цікаво, що позиція прориву в розвитку регіону через економічний напрямок була розкритикована учасниками й експертами і повністю провалилася. Але це не означає, що економіку не потрібно розвивати, її прорив більше сприймається як похідна від реалізації інших напрямків.
Кращими учасниками проекту визнано Олексія Василюка, Антона Назаренка, Анастасію Оверчук, Олену Ольховик й Олександру Савченко. Однак, єдиного переможця так і не було визначено, так як гра не показала єдиного напрямку полтавського прориву. А чи потрібно, щоб він був один? Над цим далі будуть працювати республіканці.
* * *
Організатори вдячні за підтримку Управлінню у справах сім’ї, молоді та спорту виконавчого комітету Полтавської міської ради, депутату Полтавської міської ради Олександру Глазову, ДОЦ «Миргородський», підприємцю-виробничнику Олександру Уриваєву, ректору Полтавського університету економіки і торгівлі Олексію Нестулі та ректорці Полтавської державної аграрної академії Валентині Аранчій, за оргпідтримку – Управлінню у справах сім’ї, молоді та спорту Полтавської облдержадміністрації, Полтавському товариству сільського господарства, Миргородській райдержадміністрації, ПП «Агроекологія», магазину «КнигоЛенд» і засновнику Полтавського напівмарафону Дмитру Геращенку. Окрема подяка – хед-офісу Студреспубліки.
Запрошуємо усіх на ювілейну всеукраїнську «X Зимову Студреспубліку» в Карпатах.
Як проходили Полтавські регіональні етапи «Зимової Студреспубліки» в 2011, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роках.
Як відбувалася основна зимова подія — ЗиСР у Карпатах у 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роках.