Віра Андріюк: «Що ж,Студреспубліка-2010 закінчилася! А з яким результатом? Зараз спробую проаналізувати і дати відповідь на це запитання зі своєї точки зору».
Отож, розпочнемо спочатку!
Думаю, зараз можна відкрити всі секрети цьогорічної фінальної Студреспубліки. Звісно, реєстрація, поселення, розподіл по Краях дещо збили з пантелику цьогорічних учасників, але саме тому проект тривав на добу більше, ніж завжди, щоб у перший день «акліматизуватися», а три наступні — повноцінно зануритись у гру. Однак, порівняно мала кількість учасників скористалася цим шансом.
Не дарма цьогоріч було стільки нововведень і в самій грі, і в процесі підготовки до неї: тема була надзвичайно серйозна і важлива не лише для Студреспубліки, а й для цілої України та світу. Від результатів гри та ідеології, яка мала бути прописана, залежало багато: в яку сторону рухатися Студреспубліці як організації, які позиції ми будемо займати в Україні й надалі, на якому рівні ми постанемо після даної Студреспубліки в світі із власною Стратегією—2050 для України та ідеологією майбутнього.
Протягом всієї гри в кожному Краю та за його межами були присутні, активно консультували та давали мастер–класи відомі українські та російські експерти, політконсультанти , політологи. Однак, наші учасники, як не дивно, не «гвалтували» інтелектуально наших гостей. А дарма! Хтозна, коли ще така кількість профі збереться разом і будуть доступні всім, хто цього побажає. Мабуть, вже на наступній Республіці…
Як шеф–редактор «Хронік» можу з упевненістю сказати, що цьогорічні учасники були надзвичайно пасивні у роботі зі ЗМІ. Маючи унікальну можливість подавати свої матеріали не лише в «Хроніки» та «ЗаДіло!», а й на цілодобове телебачення — вони слабо скористалися цими варіантами. Дуже шкода! Адже на сьогодні політик, який регулярно не з’являється на телеканалах або робота політичної кампанії якого висвітлюється нерегулярно, вважається «мертвим політиком» (подумайте над цим!). Мабуть, учасники не мають ще достатнього досвіду і знань в цій сфері, але саме тут можна було навчитися, спробувати себе, проконсультуватися у справжніх експертів. Адже Студреспубліка — це не просто гра, а подія з реальними наслідками, званнями та відповідальністю перед собою та всіма, хто тебе підтримував та за тебе голосував.
Мені як депутату Студентського парламенту України останньої каденції дуже прикро було слухати на фінальному Республіканському пленумі, як новообрані депутати розповідали, що бути депутатом це прикольно, нескладно і цікаво, замість того, щоб говорити про свої плани на цей рік, про очікування від цієї посади. Агов! Сподіваюся, що стажування вас трохи розворушить і направить у правильне русло! Бути депутатом Студпарламенту— це не просто модно, але й відповідально, кажу це вам із власного досвіду. Ви повинні на цей рік скласти план заходів та обов’язків, які мали б обов‘язково виконати.
Що ж до самої гри, то можу сказати, що вона була не настільки плідна та інтенсивна, наскільки б хотілося. Велика кількість учасників не ввійшли до кінця у процес гри, інша частина грала наполовину. Однак, з упевненістю можу сказати, що учасники суб-фестивалів пограли наповну. Вони відчули і азарт, і драйв, і смак перемоги. Дивно, чому цього не відчули гравці ОДГ? Мені незвично було споглядати пасивність учасників до Республіканських пленумів. Це були феєричні шоу, де можна було і себе показати, і на інших подивитися, поспілкуватися з найкращими і подискутувати на різні теми. Це були фішки Студреспубліки, які мали всіх зацікавити, натомість на них приходили лише ті, хто представляв позиції Краю. Можливо сонце, пляж. Сумно… (((
Наостанок, хочу звернутися до новообраного Президента як до коллеги—політолога: оскільки тобі пощастило рік займатися реальною політикою та бути Студентським президентом України, не прогав цей шанс! Побудуй команду, налагоди співпрацю в містах України, виведи з колегами якийсь підсумок цієї гри, пропишіть єдину ідеологію і присвятіть рік свого життя для процвітання і реальної роботи на теренах України і для України. Це дуже важливо! Сподіваюся на вашу відповідальність та свідомість.
