Нинішню молодь часто звинувачують у байдужості до процесів, які відбуваються у державі, та небажанні брати у них участь. Довести протилежне мала на меті фінальна частина Міжнародної програми Студреспубліка, яка впродовж п’яти днів відбувалася у Криму.
На молодіжне зібрання прибули команди студентів більшості регіонів України. У кожної – власні задумки і програми. Кожен з молодих людей ставив перед собою мету — попрацювати над підвищенням свого інтелектуального рівня, порозважатися, підтримати старі та завести нові знайомства і нашукати нових друзів та однодумців. Чи вдалося досягти мети?
Робота
Студреспубліку можна вважати моделлю держави, але у дещо «стиснутому» форматі. Тому тут моделюють більшість процесів, які відповідно відбуваються у життєдіяльності держави та її інституцій, а учасники гри виконують певні ролі. Таким чином студреспубліканці провели вибори губернаторів чотирьох регіонів, на які за умовами гри було розподілено територію. Потім відбулися вибори у парламент. Процес організували за всіма правилами «дорослих» перегонів — написанням і роз’ясненням програм партій та їхніх кандидатів, агітацією й мітингами на підтримку певних політичних сил чи розвінчуванням їхніх супротивників, випуском листівок та розповсюдженням «чорного піару», засіданнями виборчої комісії та розглядом справ у судах…Слідом за обранням парламенту проводили вибори президента. Очолювати Студреспубліку «всенародно обраному» дають змогу тільки рік, пояснюючи тим, що студентське життя перебігає у прискореному режимі. Тут також граються «по-дорослому». Продумують не лише програми, з якими студентський президент іде до громадян своєї країни, а й агітаційні ходи. Можливостей для застосування фантазій значно більше, аніж у реальному житті, бо, скажімо, ніхто з кандидатів, тим паче чоловічої статі, не зважиться наполегливо рекламувати як перевагу свої стрункі ноги та білі зуби… Та попри всі вигадки молодіжної аудиторії такі ігри розвивають не тільки активність, а й бажання брати участь у суспільному житті країни, активно долучатися до політики.
Саме це є одним з ключових завдань Студреспубліки, і підкріплювалося воно цього року серією семінарів, круглих столів, майстер-класів та зустрічей з політиками. Експертами організатори запросили відомих особистостей — історика-міжнародника, політолога, професора Олексія Гараня, політолога Сергія Дацюка, керівника Центру молодіжної політики Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту Олександра Лозовицького, російського політолога Андрія Окару, громадського діяча Михайла Притулу, а також знаного фотохудожника Олександра Ктиторчука, президента Асоціації КВН України Михайла Аграната та багатьох інших. Не обминув можливості поспілкуватися зі студентами й Народний депутат України Арсеній Яценюк, який вважає себе представником молодого українського політикуму.
Ігри
Усі чітко розуміли, що всі події, які відбуваються на території Студреспубліки, — це гра, але гра захоплююча та наближена до реалій. Тому й гралися легко і самовіддано. В ігровій формі учасники програми будували «стратегію майбутнього». Напередодні студенти її сформували з передбаченнями аж до 2050 року і вважають цей документ великим кроком уперед у розвитку держави. А в фіналі кожен з чотирьох секторів, на які було розподілено Студреспубліку, — Південь, Північ, Схід і Центр, — у рамках своїх територій розробляв власні програми бачення майбутнього і представляв їх.
Учасники захоплено обстоювали свої позиції і не помічали, що все відбувалося, як і в реальному житті, — утопічні ідеї, великі плани та фантастичні перспективи. Проте коли вітром зірвало дах на майданчику на березі моря, і лідер Студреспубліки Павло Вікнянський запропонував знайти вихід з цієї ситуації, ідеї припинилися. Хтось несміливо запропонував зібратися, щоб спільними зусиллями полагодити конструкцію на майданчику, одначе його зупинили питанням: «А грошей на це де взяти?». Відповіді не знайшли і другого дня не доламану вітром конструкцію розібрали…
А ще команди представили фінал гри КВН з врученням Кубка переможцю та фестиваль КВН-відео. Тут головним порадником і суддею був президент Асоціації КВН України Михайло Агранат. Пізньої пори відбувалася гра «Мафія», результатом якої стало відзначення у фіналі головного «мафіозі». Величезний інтерес викликали конкурси краси: для хлопців — «Містер Студреспубліка», а для дівчат — «Перша Леді». Перемогу здобули відповідно представник Закарпаття та студентка з Вінниці.Наближеним до реального було й ток-шоу «Діло майбутнього», яке керівнику Студреспубліки Павлу Вікнянському допомагав провести відомий російський журналіст, телеведучий Максим Шевченко. Гра захопила аудиторію настільки, що пристрасті довкола змодельованих політичних процесів розпалилися так, наче вони відбувалися у реальному житті, а емоції учасників та аудиторії просто «зашкалювали».Наближеною до реальної була також атмосфера у редакціях студреспубліканських газет «ЗаДіло!» і «Хроніки». Їхні редактори буквально ночували на своїх робочих місцях у прес-центрі, ледве встигаючи висвітлювати усі події, які відбувалися на території табору. Вони, як і в справжній редакції, проводили «літучки», обговорювали матеріали, добирали знімки, бесідували з «позаштатними» кореспондентами і сперечалися при верстці газети…
Розваги
Першого ж дня після облаштування «Студентської республіки» її учасникам запропонували концерт відомої румунської групи «Моранді». Далі впродовж усього періоду перебування в таборі учасники Студреспубліки також розважали себе самі. Але, навіть на сторонній погляд, у студентів це виходило значно цікавіше. Чого лише варта привезена з Одеси ідея студентського РАГСу, де за всіма правилами реєстрували шлюби між студреспубліканцями, а потім гуляли весілля. А який запал спричинило святкування студреспубліканського Нового року. Херсонська команда відзначилася тим, що привезла з собою зшиту з ганчірок ляльку в людський зріст і тягала її повсюди за собою, ніжно кличучи «нашою Ніною». Особливо колоритною була Ніна на дискотеках, але до останнього дня перебування в Студреспубліці вона, схоже, не дожила…
Дискотеки влаштовували як упродовж дня, так і щовечора, бо ж неодмінним атрибутом програми є конкурс ді-джеїв. Щоб продемонструвати свою майстерність і виділитися на загальному тлі, ді-джеї примудрялися вигадувати різноманітні «приколи» у своїх програмах. А молодь на цих заходах «відривалася» по повній програмі.
Цьогорічна Студреспубліка була вже дванадцятою за рахунком. Її лідер Павло Вікнянський каже, що в Україні існує небагато молодіжних програм, які витримали випробування часом і визнані на державному рівні (програма має підтримку Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту). Окрім цього, Студреспубліка вийшла за рамки України, нею зацікавилися наші сусіди. Свідченням цьогостала присутність гостей з Росії, Білорусі, Грузії, які стали не лише спостерігачами, а й учасниками багатьох заходів. Виховання активної молоді, яка свідомо долучається до державотворчих процесів, — справа перспективна.
.jpg)
Ігри
Розваги
