У потоці продовження

Нормальною практикою для республіканців є робота над стратегічними прогнозами майбутнього України та світу. Логічне продовження пошуків «Нового старту» й інших проектів відбулося у ході Вищої політичної школи, в якій взяли участь активісти Студреспубліки Ірина Давиденко, Рустам Ергешов і Катерина Колесніченко. З інтерактивною доповіддю перед учасниками заходу виступив Національний лідер Студреспубліки Павло Вікнянський.

Чи закупили ви консерви, свічки та гречку?.. Ні? Хіба ви не готуєтеся до кінця світу?

У ЗМІ лунають тривожні повідомлення, про те, що в надії врятуватися у час-Х люди запасаються провіантом і майструють сховища. Справді, сьогодні світ спіткала велика кількість труднощів і криз: зміни клімату, природні катаклізми, прогресуюче зростання населення та нестача ресурсів, вимирання флори та фауни, економічна криза, війни за ресурси та домінування на світовій геополітичній арені. Окрім глобальних негараздів існують також українські проблеми: політичне невігластво й інфантильність, корупція, застарілі та «хворі» системи освіти й охорони здоров’я, відсутність правової держави, енергетична криза, низька середня тривалість життя, апатія… Осмислення цих тенденцій викликає апокаліптичні відчуття, і не дарма!

Звичайно, можна втекти від викликів сучасності, сховатися у бункері, запалити свічку… і мовчки, з тремтінням зайченяти чекати, коли прийде покращення чи позбавлення. Авжеж, у всьому ж винні химерні «вони», які «працюють», а народ лише жертва.

Пора подорослішати, адже час, коли за людину вирішують інші називається дитинством або, на жаль, неповноцінністю, душевною хворобою. Тому задля перспективи на краще назвемо стан нашого суспільства інфантильністю, бо тоді є шанс подорослішати.

Справді, щоб не піддатися апокаліптичним настроям і стати дорослим у нашому соціумі слід перейти у стан феномену та змінити існуючу парадигму мислення, адже те, що існувало по нині є неефективним.

Реакцією на поставлені світом виклики стали футурологічні прогнози, візії та… мрії. Вже звичною традицією для студреспубліканців є робота над стратегічними прогнозами майбутнього України та світу, які реалізовуються у рамках літнього циклу Студреспубліки, «Нового старту», «Зимової Студреспубліки» тощо. Логічне продовження таких пошуків відбулося під час проекту іншої організації — Вищої політичної школи. Цей захід відвідали активісти Студреспубліки Ірина Давиденко (Івано-Франківськ), Рустам Ергешов (Тернопіль) і Катерина Колесніченко (Миколаїв), які увійшли до числа найкращих випускників ВПШ-2012. Четвертий, заключний етап ВПШ під тематикою «Загляни у майбутнє! Це ж бо твої мрії» був організований Благодійним фондом «Богдана Гаврилишина» та Центром політичних студій 13–16 грудня 2012 року під Києвом. 

У рамках програми заходу були інтерактивні лекції експертів, які допомогли учасникам побачити майбутнє. З вдячністю та захопленням пригадуються виступи Павла Вікнянського, Сергія Дацюка, Олексія Толкачова, Віктора Тарана, Вікторії Сюмар, Євгена Дикого та Сергія Тарана.

Національний лідер Студреспубліка Павло Вікнянський 14 грудня поділився досвідом і напрацюваннями у своїй інтерактивній доповіді «Мрії… Цінності… Майбутнє!». Ще на початку виступу, він закликав учасників до ввічливої взаємодії: «завершена думка – культура дискусії», адже пануюча атмосфера, вочевидь, впливає на результат поставленої мети.                                                                                             

Посилаючись на Богдана Гаврилишина, він надихнув учасників «Мрійте, плануйте, дійте!». Яким шляхом слід пройти, щоб мрія стала дійсністю?  Відповідь на це запитання слід шукати у реалізації стратегічного планування. Відтак автор проекту замислюється над метою діяльності, необхідними ресурсами, і, що є найвагомішим, над мірою відповідальності за досягнення результату. Людина у створенні, реалізації свого задуму керується цінностями, а сьогодні, зауважує П.Вікнянський, відбувається їх тотальна девальвація, що ускладнює досягнення мети проекту. За таких умов, справді, не просто не зневіритися, залишитися вірним меті, мати мужність йти до кінця. Коли ми мріємо чогось досягнути, то потрібно ставати «чемпіонами», а не просто «бути нормальним», адже це так непросто бути іншими, не спинятися. Зміни у суспільстві можливі за створення публічних дискусійних платформ, у яких розгортається інтелектуальний дискурс. У Студреспубліки такі розробки вже функціонують: практика оргдіяльнісних ігор, стратегічний саміт, наукові, соціальні, бізнес-, громадські проекти.

Обмін прогресивними ідеями та досвідом став важливим підгрунттям для створення учасниками візій майбутнього, які були зображені у форум-театрі та групових презентаціях. Під час дискусій у малих групах довелося спробувати критикувати цінності споживацького суспільства, де особисте щастя прирівнюється до споживання матеріальних благ, що призводить до непомірних витрат природних ресурсів нашої планети та втрати людиною її неповторної індивідуальності. Тому акцент перенесли на сутнісні ознаки людини, на її здатності любити, дбати, цінувати, творити і взаємодіяти. У нових суспільствах доведеться відмовитися від концепції неповноцінності та комплексу жертви, перейшовши на якісно новий рівень творця, адже майбутнє, згідно концепції спіральної динаміки К.Грейвза, за світом високих психологічних і соціальних технологій, духовних навчань і практик.

Крім революційних усвідомлень активісти здобули важливі знання у сфері глобальних викликів, тенденцій інформаційного світу, природних меж економічного зростання, геополітики, можливих сценаріїв розвитку людства та їх наслідків. Під час семінарів говорили про відповідальність, мотивації, мрії, прагнення й інші рушії, путівки у майбутнє. Щоб майбутнє було, про нього необхідно подбати у теперішньому: діяти, або здатися, і смиренно чекати рішення фатуму.

Мабуть, одним із найбільших зусиль для будь-якої людини, це перевершити себе, розбити стереотипи та звичні інтерпретативні схеми, покинути зону комфорту і взяти на себе відповідальність за майбутнє. Змінити хід історії – непросте, навіть героїчне завдання. Цікаво, адже одне із тлумачень слова «герой» вбачає у ньому божественність і святенність, тому, щоб досягти такого героїчного стану, слід наповнитись ентузіазмом, адже ентузіазм, це «бог в тобі».

Громадські активісти з усіх куточків України вірять у майбутнє! І це справді втішна перспектива. Сьогоднішня криза є шансом розвитку суспільства, адже саме у стані кризи знаходиться точка біфуркації, яка перейде у стагнацію цивілізації, або її якісно нової трансформації. Відтак, перед кожним стоїть питання: «А де хочеш жити ти?»

Друзі, мрійте, творіть майбутнє і пам’ятайте, що ніщо так не тішить як усвідомлення, що ти зробив світ кращим!

Автор: Ірина Давиденко, екзистенційний аналітик, психолог, громадська діячка, учасниця «Нового старту» (2010)