Народився у с. Коропці Тернопільської обл.

Перед кінцем Другої світової війни потрапив до Німеччини, а згодом, в таборі біженців, отримав середню освіту. В 1947р. виїхав до Канади, де спочатку працював лісорубом, потім офіціантом і був першим з повоєнних емігрантів, який вступив до Університету Торонто. 1952р. отримав дипломом інженера, а 1954 — диплом магістра. Пропрацювавши в міжнародній компанії три роки, був направлений на однорічне навчання до Міжнародного інституту менеджменту у Швейцарії.

Вісім років керував навчальними програмами в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, викладав курси з економічного розвитку, світового бізнесового середовища, керівництва міжнародними операціями та державного управління. 1968р. Богдан Дмитрович став директором цього навчального закладу й керував ним багато-багато років.

1972р. обраний членом Римського клубу, 1973р. — членом Міжнародної академії менеджменту, 1975р. — членом Світової академії мистецтва та науки. 1976р. пану Гаврилишину присуджено ступінь доктора економіки Університету Женеви, почесного доктора права Йоркського університету (Канада) — 1984р. та Університету Альберти (Канада) в 1986р. Згодом д-р Гаврилишин отримав почесну відзнаку (Engeneering Hall of Distinction) Університету Торонто (Канада).

В науковому доробку вченого понад 100 статей із проблем менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ. Його перу належать три книги, причому одна з них — «Дороговкази в майбутнє — до найбільш ефективних суспільств» — набула світового визнання і видана в перекладі вісьмома мовами. 2009р. книга «До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє» втретє перевидна в Україні із доповненнями. 2011р. видана книга «Залишаюсь українцем: спогади».

З кінця 1988р. доктор Гаврилишин присвятив свою подальшу діяльність Україні. Він ініціював заснування Академією наук України та МІМ-Женева спільного підприємства — Міжнародного інституту менеджменту в Києві (МІМ-Київ), який першим в колишньому СРСР почав готувати магістрів бізнес-адміністрування.

За активної участі та організаційної допомоги Б.Д.Гаврилишина в 1989р. в Україні було створено благодійний Міжнародний фонд «Відродження», що фінансується Джорджем Соросом. З початку діяльності фонду і до 1998р. Богдан Дмитрович очолював Наглядову раду цієї громадської організації, головною метою якої став розвиток в Україні засад громадянського суспільства в культурній, освітній, науковій та соціальній сферах.

Доктор Гаврилишин у 1991р. створив і очолив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, яка діяла протягом наступних семи років, був членом американо-українського дорадчого комітету, радником першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем‘єр-Міністрів.

Також Богдан Гаврилишин був членом Ради Світової Академії мистецтва та науки, головою Крайової Пластової Ради (Національної Скаутської Організації України), членом Виконавчого комітету Швейцарського форуму з міжнародної політики, очолював Наглядову раду Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ). Він також сприяв створенню Міжнародного центру перспективних досліджень і був головою його Наглядової Ради до 2006р.

Обраний іноземним членом Національної академії наук України, нагороджено відзнакою Президента України — орденом «За заслуги», був Заслуженим діячем науки і техніки України, радником голови Верховної Ради України, одержав почесні докторати Тернопільської Академії народного господарства й Університету імені Василя Стефаника в Івано-Франківську і Університету ім. Ю.Федьковича в Чернівцях.

Благодійний фонд «Богдана Гаврилишина» підтримував резонансний проект Студреспубліки «Новий Старт. Стратегія-2050 для України», інші інціативи республіканців.

Пішов від нас 2016р.