Політолог Кшиштоф Мрозек (Польща) рефлексує підсумки фіналу Студреспубліки-2017: «Чиїсь щастя, добробут та особистий розвиток, як і навички спілкування, не можна ігнорувати та недооцінювати. Бо, врешті-решт, модернізація чи нова індустріалізація має відбуватися не заради держави як політичного утворення, а заради людей».
До фіналу Міжнародної програми «Студентська республіка-2017» традиційно долучилися іноземні гості. Експертував події оргдіяльнісної гри, судив суб-фести, тусив із учасниками Кшиштоф Мрозек (Krzysztof Mrozek), політолог, координатор проектів у Фонді ім. Стефана Баторія, яка є провідною НУО Польщі. Позиція інтелектуала з ЄС — до вашої уваги.
«Освіта — ключовий напрямок нової індустріалізації України» — тема цьогорічної фінальної Студреспубліки була не такою вже і складною, але й не легкою. Яка саме освіта? Середня? Вища? Професійна? І що ми називаємо новою індустріалізацією? Річ йде про звичайну реіндустріалізацію чи про щось більше? Інновації, модернізацію?
Ці питання з’явилися б у будь-кого, хто прочитав назву обраної теми для обговорення на Студреспубліці-2017 під Очаковом. І вони насправді неодноразово ставилися близько 500 учасниками, дуже багатьма експертами та командою організаторів. У ході зустрічі, яка тривала протягом 4-х днів, були запропоновані найрізноманітніші відповіді, обговорення яких відбувалося у форматі гри, під час якої представники робочих груп описували своє бачення майбутнього України.
Як іноземцю (тим не менш, із країни, яка має тісні стосунки з Україною), людині, що не розмовляє українською та не спеціалізується на питаннях освіти, мені було досить непросто осягнути концепти, презентовані учасниками. З іншого боку, мені відкрилася унікальна можливість стати свідком цієї гри-дискусії.
Моя ж лекція чи воркшоп, якщо бажаєте [факультатив — прим.], висвітлювала роль освіти у такому явищі, яке прийнято називати «європейські цінності». Також їх вплив на модернізацію. Зі своїх спостережень я можу виділити такі висновки: (1) учасники не підтримують мене щодо важливості демократії та європейських цінностей, проте фокусуються на «майстерності», прямо пов’язаній із майбутнім професійним життям. (2) Учасники схильні до розгляду «нової індустріалізації» у чисто технічній перспективі. Спочатку були представлені пропозиції робочих груп щодо майбутнього України та бажаного напряму розвитку її модернізації у ракетобудівництві, колонізації Місяця та навіть Марсу (!) тощо. Разом із декількома експертами ми підкреслили важливість людського та соціального факторів. Чиїсь щастя, добробут та особистий розвиток, як і навички спілкування, не можна ігнорувати та недооцінювати. Бо, врешті-решт, модернізація чи нова індустріалізація має відбуватися не заради держави як політичного утворення, а заради людей.
Тож, хоча ідеї штучного інтелекту та повної механізації й цікаві, неможливо ігнорувати і їх вплив на суспільство. Після деяких ремарок щодо важливості суспільного масштабу дискусії, зроблених експертами у ході пленарних засідань і лекцій (факультативів), ставлення учасників почало змінюватися. На дискусії, яка відбулася в останній день, було помітно, що в усіх серйозних пропозиціях стосовно освіти та модернізації обов’язково підіймалося питання інтересів народу.
Коли мова йдеться про людину чи соціальний аспект, роль загальнолюдських цінностей стає особливо важливою. Розвиваючи цю думку, я запропонував змінити формат факультативу з лекції на воркшоп, щоб на практиці спробувати пошукати методи, як зробити освіту-для-цінностей ефективною та цікавою для студентів. Разом із учасниками ми за допомогою наших смартфонів відправилися на пошуки додатків, які б стали у нагоді при реалізації громадянських проектів та обміну цінностями. Також ми обговорили роль системи державної освіти і компліментарну роль інститутів громадянського суспільства в освітньому процесі. І нарешті, я вважаю, всі ми погодилися з тим, що тільки добре освічені, усвідомлені громадяни, що розділяють базові демократичні цінності, можуть побудувати модернізовану країну. Сучасну Україну.
