Студреспубліка – це місце, де кожен отримує те, чого хоче та на що заслуговує.
Особисто для мене, Студреспубліка – це перетин мікрореальностей (освітньо-інтелектуальна, комунікаційно-політична, сексуально-сублімаційна, пляжно-розважальна, шизофренічно-трешоїдна, гламурно-самостверджувальна, інше). Кожну з цих реальностей потрібно розбирати окремо, тому сьогодні зупинюсь на тій, у якій найбільше перебував цього літа.
Освітньо-інтелектуальна реальність. Оргдіяльнісна гра (ОДГ). Залишимо в стороні беззаперечно корисні та стимулюючі факультативи і одразу перейдемо до основного питання й одночасно найбільшої проблеми фіналу Студреспубліки-2012 – «України мрії».
По-перше, потрібно згадати що потуги Студреспубліки розкрити тему майбутнього України тягнуться вже декілька років. Ця тема у різних варіаціях (онтологія, стратегія, суспільство, держава) піднімалась і на літніх, і на зимових іграх, і на проекті «Новий старт». На жаль, на мій погляд, зрозумілого продукту поки що так і не з’явилося. Хоча всі шанси на це були та поки що є.
Фінал СР-2012 з точки зору пошуку майбутнього України – мене розчарував. Презентація фінальних позицій була схожа на театр абсурду – пісні, комедійні сценки, кібер-панк, шароварщина, релігійно-фанатистська архаїка, підкріплені аби-яківщиною та невіглаством. Акторами абсурду були всі: експерти абсурду, глядачі абсурду та ведучі абсурду.
Чому так сталося, можна довго аналізувати, але спробую «зрить в корень» та підняти спільну, як для гри, так і для сучасного суспільства фундаментальну, на мій погляд, проблему, яка гальмує фазовий перехід людства до нового етапу розвитку, до країни мрій.
Отже, ця проблема: фанатична переконаність людей (більшості присутніх на Студреспубліці і, напевне, в світі) у незмінності базових характеристик людини як виду, біологічної істоти і як псевдоідеалу творення (еволюції). Через це уявлення про «застиглість», незмінність людини, вся навколишня реальність, життєві уклади усіх часів не критикуються з позиції нинішнього етапу розвитку, а навпаки набувають рівнозначного сенсу в свідомості сучасників та претендують на адекватність бути імплементованими сьогодні. Постмодерн, про який ми теж багато говорили на фіналі Студреспубліки, є кульмінацією цієї псевдозастиглої людини, коли в умовах, де весь відпрацьований історичний матеріал одночасно претендує на адекватність, сучасність — виникає тотальний хаос.
Уявлення про «застиглість» людини означає віру в непорушність (неподоланність) її базових біологічних характеристик: смертність (із запасом міцності 100-300 років), репродуктивна функція, емоційність, стандартна сенсорність, просторова форма тощо. Це тягне за собою уявлення про непорушність базису стандартних соціальних укладів, як нібито оптимальних для суспільства «стандартних», незмінних людей: держава, сім`я, приватність, вірність, віра, боротьба тощо.
Механіка гри.З точки зору механіки, основою гри, була спроба зіткнути лобами основні світоглядні моделі (капіталізм, націоналізм, духовність, соціалізм), щоб синтезувати з їхніх кращих уламків щось нове. І це можливо вдалося б, якби виникло усвідомлення основної причини їх краху – існування міфу про незмінність людини. Я думаю, що саме ця причина заважає пошукам майбутнього України і поза республікою.
Усі потужні, запропоновані для гри класичні соціальні уклади тримаються саме на міфі про сталість людини. Але ж усі ці класичні світоглядні моделі почали руйнуватися тому, що цивілізаційний процес підійшов до фактичного, наочного руйнування цього міфу сталості.
Еволюція. Тему майбутнього суспільства, держави, цивілізації тощо, для ясності я б узагальнив поняттям еволюції живої матерії або еволюції мислячої матерії.
В пошуках майбутнього з такої позиції ми з кількома колегами не «вліз» в рамки, запропоновані грою, тому створили 5-й ігровий кластер – «Еволюційний».
Ми відшукали та, з точки зору близького майбутнього, піддали сумніву основу всього історичного процесу — фундаментальну властивість людини.
Смертність. Саме ця властивість людини досі визначає усі соціальні й історичні процеси. Наші сценарії життя з основними віхами, наше бачення майбутнього та минулого, наші страхи та мотивації, нашу фантазію та філософію, демографію, розподіл благ, економіку, політику, екологію, самосвідомість – усе. Невеличка зміна цієї однієї характеристики змінить парадигму буття людства.
Безсмертя*. Оспіване релігіями й ідеологіями, як властивість націй, держав, класів, людства і святих, постало сьогодні як індивідуальна побутова потреба, як рядове цивілізаційне благо, як сервіс.
І поки очікування наростає, хіба це не достойна мета, задача – досягнення особистого фізичного безсмертя*, можливість одним махом змінити історію людства? Хіба не це достойна «національна» ідея? Прадавня мрія, диво, священний грааль?
Нова тривалість життя змінить ставлення людей до власного буття та оточуючих, змінить життєві сценарії та організацію суспільства, розширить горизонти свідомості та місце людини у всесвіті, виведе з замкненого кола остогидлих «вічних тем». Безсмертя породить нові потреби, відповідальності та мотивації.
Безсмертя — це саме той подих свіжого повітря – нова надія та вихід з остогидлого, божевільного й одночасно нудного постмодернового світу.
(Не стану тут аргументувати реалістичність цієї задачі, тому що це вже не філософське питання, а технічне питання близького часу).
Світ майбутнього – Україна мрії. Ми спробували змоделювати цей новий світ, де люди прагнуть до фізичного безсмертя*, до його збільшення та збереження, до гармонії та креативності, до технологічності та раціональності, до пізнання та розвитку – «Еволюційний світ».
Наведу лише коротку характеристику цього нового світу:
Безсмертя, свобода від рутини, пошуки нового (світів, форм життя, форм інтелекту тощо) — фундаментальні цінності нової людини та суспільства.
Автоматизована технократія як форма управління (рейтинги та взаєморекомендації, засновані на коефіцієнтах компетентності як принцип кадрової політики)
Віртуальна та доповнена реальність як розширення ареалу існування людини та середовище інтелектуальної взаємодії.
Всеохоплюючий краудсорсинг (кооперація, масова колективна самоорганізована некомерціоналізована діяльність) — основний принцип динаміки нового суспільства.
Кластерна структура базової (життєво необхідної) економіки – 95-100% урбанізація, розподіл території на спеціалізовані мегаполіси у відповідності до принципів доцільності, ефективності, екологічності, самодостатності.
Креативність як допоміжна характеристика кластерів – змагання кластерів та їх жителів в усіх видах творчості (наукової, мистецької, тощо).
Синергетична координація – інституціоналізована еволюція. Відбір та імплементація найкращих варіацій у всіх сферах життя. Систематизація та загальнодоступність усієї інформації.
Загальний тьюторінг (наставництво) – кожен кожному вчитель, в суспільстві спонтанно виникає й існує величезна кількість мікроуніверситетів, де кожен почергово виступає в ролі викладача в галузі, яку знає найкраще.
Загальна мобільність – професійна, соціальна, фізична, технологічна і т.д.
Загальне суспільне «чергування» — на шляху до автоматизації рутинних процесів задля забезпечення рівності та подолання сегрегації, у новому суспільстві існує культура й інтерес до періодичної мізерної участі кожної людини в залишкових рутинних видах діяльності.
Спеціалізація України на розробці систем інтелектуального управління: ресурсами, інформацією, людьми, процесами тощо (CRM, ECM, ERP). Розробка матмоделей,оргсхем та ІТ-рішень.
Загальний аутсорсинг людей як спосіб притоку зовнішніх ресурсів (капіталу).
Курс на відсутність усіх форм маніпуляції, реклами, нав’язування тощо. Уся інформація загальнодоступна, але систематизована. Кожен звертається до інформації за власним бажанням. Інтелектуальні навігатори (пошуковики, системи підказок) не пов’язані з корисливим нав’язуванням.
Загальна інформаційна грамотність, інформація — основа нового життєвого укладу.
Система «Фабрик думок» як інституціоналізованого центру «освітлення» майбутнього – генерування проривних ідей.
Електронна економіка, демократія, управління, тощо як база взаємодії – уся формальна взаємодія винесена в електронний формат, де існує в режимі абсолютної прозорості.
Культура трансгуманізму – модифікація людини всіма доступними на кожному етапі розвитку науки засобами.
Звичайно, це один із безлічі варіантів можливих світів майбутнього, породжений нашою сьогоднішньою (старою) свідомістю. Ну то й що?! Ми прагнемо змін, ми прагнемо нових мрій, ми бачимо еволюційний крах нинішнього укладу людського життя, як і попередніх укладів.
Невідоме та принципово нове наближається, з нами чи без нас світ стане іншим. І поки що у нас є шанс вчасно зстрибнути в потік змін.
Тому моя позиція така – якщо українське суспільств, або будь-яке інше суспільство чи людина претендують на історичну роль та суб’єктність у новому світі, то мусять вже сьогодні усвідомити та прийняти еволюцію мислячої матерії (людини) як основний фактор історії майбутнього, прийняти фізичне безсмертя* як символ та актуальну мрію прийдешніх часів.
Впевнений, що тоді ми з легкістю допроектуємо Україну нашої мрії.
* Безсмертя розглядається, як максимально можливий і на порядок більший за попередній, приріст середньої тривалості життя людини, що змінюється на збільшення в ході розвитку цивілізації.
.jpg)
