Павло Вікнянський: Україна — колиска Студреспубліки!
«Нашою місією є виховання поколінь, здатних вільно мислити, свідомих лідерів для України як повністю суверенної держави». Саме так окреслюють своє завдання у Всеукраїнській молодіжній громадській організації «Студентська республіка». Про нинішній день організації та про бачення майбутнього розповів її лідер Павло Вікнянський в ексклюзивному інтерв’ю виданню «Молодь України».
— Хотілося б наголосити, що Студреспубліка тільки розпочиналася як проект. Наразі її можна охарактеризувати як ціле суспільне явище. Насправді, це чи не найбільший громадський проект тривалої дії, який є на пострадянському просторі та вже перетнув позначку 12 років. Акцентую увагу — некомерційний проект, хоча ми вважаємо, що політикою Студреспубліки є певна прагматичність, і наші учасники роблять внески за участь у заходах.
Коли ми говоримо про цикл літньої Студреспубліки, яка розпочалася з вишівських та регіональних етапів мульти-фестивалю, то його завданням є робота над проблемним завданням оргдіяльнісної гри — «Ідеологія майбутнього». У рамках цього проекту ставиться мета — визначитися, в якому напрямку має рухатися держава, чого від нас очікує майбутнє і яке місце у ньому України, а також виховання покоління свідомих лідерів. Коли я говорю про покоління свідомих лідерів, то маю на увазі не демонстративних «півнів». Це мають бути лідери європейського штибу, але у плані відповідальності. У решті має переважати український зміст і стиль, який полягає в ініціативності, в тому, що ми не маємо страху брати на себе відповідальність і вміємо стратегувати.
— Як вдається спрямовувати безтурботну енергію молоді на виконання завдань державної ваги? Які механізми для цього задіюються?
— Я не прихильник стереотипного ставлення до молоді. Як і всі інші люди, молодь є як «турботна», так і безтурботна. Є дорослі громадяни, яким однаково, що відбувається у соціальному просторі України, а є такі, котрі серйозно опікуються цими питаннями. Виконання завдань державної ваги — це, перш за все, спільна дія, спільне мислення. Ми робимо заходи передусім інтелектуального зразка — оргдіяльнісна гра в ідеологію майбутнього в окремо взятій незалежній країні, яка створюється цього року на 4 дні. Студентська країна складається з наметових містечок, які стануть студентськими міні-державами зі своїми законами, валютою, кордонами, владою. Жителями «країни» є представники більшості українських вишів. Кожна делегована вишівська команда презентує свою альма-матер, змагається з іншими у різноманітних суб-фестивалях: конкурсах, вікторинах, спортивних турнірах. Зрозуміло, що ключовим моментом є вибори студентського президента та депутатів студентського парламенту. Передвиборчі процеси максимально адаптовані під реалії сьогодення: утворюються студентські політичні партії, бізнес-структури, друковані засоби масової інформації, є «загальнореспубліканські» студентські газети, радіоканал, телебачення, студентський адмінресурс, засоби «білого» та «чорного» PR. А основною метою цієї програми є формування у молодих громадян культури самоврядування, громадянської культури, принципів існування демократичного суспільства, заохочення молоді до активної участі в державотворчих процесах. Також в оргдіяльнісній грі візьме участь ціла низка експертів України та зарубіжжя. Все це разом надасть потрібні результати — і особистісний зріст, і концепти ідеології майбутнього, і розвиток людей, яким незабаром доведеться керувати своєю країною.
— Чи має підтримку проект у державних структурах?
— Проект традиційно підтримується органами державної влади. Цього року ми посіли перше місце у рейтингу конкурсу проектів Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Саме тому Міністерство залюбки виступає партнером Студреспубліки. Окрім цього, маємо підтримку з боку Міністерства освіти і науки України. У чиновницьких кабінетах усвідомлюють, наскільки важливими для нас є завдання розбудови української держави та виховання для неї поколінь свідомих лідерів. Але… Я бачив багато різних посадовців, і майже ніколи не бачив, щоб хтось із них «бігав» за громадськими активістами. Посадовцям треба працювати для держави, а наше завдання — переконати, що партнерство є взаємокорисною справою.
— Студентська молодь у багатьох моментах почувається незахищеною. Як ви вирішуєте це завдання?
— На жаль, правова культура в Україні доволі низька. Наші люди — від чиновників до звичайних громадян — не дуже полюбляють вивчати закони і звертаються до них уже тоді, коли їм треба захищати себе. Як на мене, студент відрізняється від інших людей — це якраз найрозумніша, найактивніша частина суспільства. Тож ми займаємося захистом прав студентів, зокрема, були співавторами внесення змін до Закону «Про вищу освіту» (щодо студентського самоврядування) і написали свого часу проект Закону «Про студентське самоврядування». Документ було зареєстровано в парламенті. Він складається з 4 розділів, 39 статей і визначає такі поняття, як академічна громада, академічне слухання, загальні збори, вищий навчальний заклад, представницький орган студентського самоврядування (студентська рада), її загальний склад та делегат, адміністрація вищого навчального закладу та інші терміни, якими регламентується активне студентське життя і визначається роль особистості у ньому. Загалом документ містить багато нововведень, які на нинішньому етапі можна назвати навіть дещо революційними. Наприклад, там передбачено, що органи студентського самоврядування стануть юридичними особами, тобто матимуть печатку, бухгалтерський баланс і рахунки в банках. Прописано тут і повноваження студентської ради, серед яких — обрання до складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вишу представників студентської громади, здійснення контролю за використанням коштів навчального закладу з правом ініціювання подання судового позову проти адміністрації у разі виявлення зловживання службовим становищем та нецільового використання бюджетних коштів. Пропонується також ухвалювати рішення про відрахування студентів чи аспірантів, переведення їх з навчання за державним замовленням на навчання за контрактом, підвищення плати за навчання, поселення та виселення з гуртожитків за згодою студентської ради.
— Студенти — народ допитливий і комунікабельний, їм завжди хочеться знати, які справи в молоді з інших країн. Як ви задовольняєте ці запити? З ким налагоджуєте контакти?
— Студреспубліка є уже своєрідною гуманітарною експансією, у доброму сенсі цього слова. Цього року Студреспубліка вперше відбулася в Білорусі, ми ведемо перемовини щодо її проведення в Росії, Молдові, Грузії. Ми є прибічниками відкритих кордонів. У нас нема персоніфікованого членства, навпаки, є змога кожному взяти окремий проект і довести його до кінця. Враховуючи цю політику, для нас дуже цікаво, щоб кордони між державами були максимально відкриті, тому вважаємо дискримінаційною політику європейських країн щодо України. Також вважаємо, що Студреспубліка має бути найбільшим громадським проектом в Європі. Тим паче, що багато питань, які стоять перед молоддю в інших країнах, актуальні і в нас. Зокрема, це соціальна пасивність молоді, соціальні негаразди. І Студреспубліка — чудовий механізм для пошуку інструментарію вирішення проблематики. Вона має унікальний формат, аналогів якому я не знаю. Може, це трохи пафосне порівняння, але це — як Греція є колискою Олімпіади. Так і Україна. Вона має свою Студреспубліку.
.jpg)
