fbpx
 
НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Житомир
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
01-09-2012 / Аналітика /  Україна

Мрії та реальність

Фінальна Студреспубліка-2012 by Олександр Щерба, Олег Деренюга: «якщо зробити проекцію студреспубліканських подій на реальне життя, ми побачимо вибори, які не влаштують усіх, боротьба за їх результати буде відбуватися на вулиці, на дільницях і в судах».

Ще на стадії проектування гри, яка мала відбутися на фіналі, ігротехнічна група зрозуміла, що завдання не з простих. Мрію не можна спроектувати, ми не знаємо жодних її характеристик, на які виклики вона має відповідати. Мрія – десь далеко попереду і ми бачимо лише її абриси, уявляємо подумки образ, який за нею ховається.

Щоб говорити про країну-мрію – ми опустилися до основ розуміння буття у спільноті, аналізуючи відносини людей до спільного й особистого, мотиви дій – від раціональних (матеріальних) до ірраціональних (не матеріальних).

Ми шукали країну мрій–країну з оптимальною моделлю управління спільним.

Гра розгорнулася на основі п’яти позицій (кластерів): капіталізм, соціалізм, духовна держава, націонал-патріотизм та «еволюційна держава».

За результатами гри у смисловій позиції перемогу отримав кластер духовності, який актуалізував прості цінності, у підсумку, на фінальній презентації ми отримали формулу: «Країна – це твій власний будинок, в якому ти живеш. Працюй над кожною справою по-совісті, дбай про спільне благо та не допусти всього, що зашкодить власному дому. Зберігай хороші стосунки з сусідами. Фундамент нашої країни – духовність нації».

Кластер капіталізму вірно відтворював модель того, що відбувається з західним світом, але це лише яскравіше підкреслювало негативні тенденції, пов’язані з суспільством споживання. Тому цей кластер так і не зміг зробити крок далі в майбутнє, прорвати системні проблеми, які поглинули світ, залишивши більше питань, аніж відповідей.

По-новому у грі прозвучали ідеї рівності, актуалізовані кластером соціалізму. В час війни всіх проти всіх завжди захоплює мрія про державу, яка забезпечує підтримку по основним напрямкам буття її громадян.

Націонал-патріоти запропонували ідею країни-братства, де кожен громадянин розглядає іншого як брата і на взаємній довірі всі рухаються вперед. Проте вони нікуди за горизонти класичної національної моделі не просунулись. Можна з впевненістю констатувати, що націоналістична ідеологія була спрощена до лозунгів, гімнів і вишиванок.

Концепт «еволюційної держави» запропонував техногенний підхід до буття майбутнього, де національна ідея – індивідуальне безсмертя. Завдяки технологіям – максимальне звільнення часу людини від рутинної праці для творчості та пізнання нової реальності (космос, паралельний світ). Тут держава — технократична структура, влада у професіоналів, які обираються професіоналами.

Не дивлячись на те, що відбувалось під час пленарних засідань кластерів, у грі повним ходом йшла модельна гра та підготовка до виборів. І хоча обов’язковим було визначити до якої кластерної ідеології найбільш прихильно ставиться та чи інша партія, все це перетворилось на імітацію ідейності, що так притаманно справжнім політичним партіям в Україні. В нас так, як і в Україні був цілий букет різноманітних за кольором партій:

— тих, хто за соціальну справедливість;
— тих, хто за вишиванки та рідну мову;
— тих, хто за вільне підприємництво та приватну власність і т.д.

Проте це закінчилось лише декларацією певної ідеї і ніяк не впливало на поведінку її носіїв і в результаті вилилось в формальний документ при реєстрації партій, де всі обрали капіталізм.

На грі відбулися й інші речі, які примушують нас замислитись. Як відомо, вибори-2012 на Студреспубліці проходили за мажоритарними округами, відкритими списками партій та традиційним голосуванням за президента.

Особливістю виборів за мажоритарними округами було те, що балотуватись і голосувати змогли лише активні громадяни Студреспубліки, які відвідали не менше 80% всіх пленумів. Така вимога не могла не спровокувати конфлікт із регіонами, які проігнорували змістовну роботу. За годину до мажоритарних виборів одна з коаліцій, яка розуміла, що вона має програшні позиції, влаштувала бунт – силовими методами захопивши головну сцену країни, вимагала скасування проведення виборів по мажоритарним округам. Влада в обличчі оргкомітету – проігнорувала бунт, опозиція, на змогла висунути уповноважених представників для проведення переговорів. Виливши енергію, бунтарі безрезультатно розійшлись. Нічого не нагадує?

Далі відбулося неймовірне — вибори по всім чотирьом мажоритарним округам були визнані не дійсними за рішенням суду! Підстава призначення перевиборів – невірне формування списків виборців, що суттєво вплинуло на результати виборів. Ініціатори позову до суду не робили ніяких бунтів, пікетів і страйків, а лише грамотно відпрацювали юридичну частину гри. Отже, перевибори по мажоритарним округам відбулися одночасно з виборами за партійними списками, в результаті яких 3 із 4 депутатів-переможців були змінені. 

Якщо зробити проекцію студреспубліканських подій на реальне життя, ми побачимо вибори, які не влаштують усіх, боротьба за їх результати буде відбуватися на вулиці, на дільницях і в судах.

Юридична частина гри також була дзеркалом сучасної України, тому що необхідність читати закони, знати їх, так і не була належним чином актуалізована серед громадян Студреспубліки. І річ не в наявності законів, а вже в психологічній відсутності їх необхідності. Всі одночасно розуміють що закони є, і одночасно розуміють що де-факто необхідності в них немає. Причому, як гравці (громадяни), так і оргкомітет (влада).

Одна з знакових подій на Студреспубліці – це значна частина «тушок» – номінальних ОДГ-гравців, які балотувалися та пройшли, виконуючи мінімальні вимоги по відвідуванню пленумів. Кандидати були одними з найменш активних учасників смислової гри, концентруючи свою увагу на агітаційній роботі та переговорному процесі.

Саме так українські реалії віддзеркалились на Студреспубліці, що читається в цьому тексті між рядками. Залишилось лише перевірити чи відбудеться все насправді так. 

Тож за результатами гри маємо наступне:

— Студентським президентом України-2012 став Володимир Палагнюк (47,4% голосів), студент Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича;

— за мажоритарними округами до Студентського парламенту України обрані: Катерина Колесніченко (Миколаїв, 73,1% голосів у кластері), Олександр Лисий (Хмельницький, 44,4% голосів у кластері), Лілія Данікевич-Левіна (Київ, 47,1% голосів у кластері), Юлія Бобир (Полтава, 54,5% голосів у кластері);

— за партійними списками депутатами стали: Катерина Середа (Миколаїв), Марина Головко (Полтава), Юлія Ілащук (Чернівці) – депутатки від партії «Студентократи» (капіталізм, 50,7% голосів у багатомандатному окрузі); Олександр Прадіденко (Кіровоград), Олександр Кужель (Рівне) – переможці від «Нової сили» (капіталізм, 31,3% голосів у багатомандатному окрузі); Марина Гусакова (Київ) – представниця партії «Щаслива Україна» (капіталізм, 18,0% голосів у багатомандатному окрузі).

Інші статті з розділу Аналітика-2012




Підпишіться на Телеграм-канал Studrespublika, щоб оперативно отримувати найважливішу інформацію про діяльність Студреспубліки

Автор: Олександр Щерба, Олег Деренюга