Локомотивом розвитку мали би бути інновації, а значить молодь
Активний сесійний період у розпалі: здача іспитів, заліків, курсових, закриття усіх «хвостів», боротьба за кожен можливий бал. А хотілося би, щоб за знання. Час ще раз звернути увагу на соціал-дарвіністську політику влади, зокрема в царині освіти. Лідер республіканцівПавло Вікнянський в інтерв’ю популярним українським медіям аналізує курс на скорочення кількості стипендіатів і пропонує кроки щодо інноваційного розвитку держави [+ відео].
Студреспубліка виступає за рішучу модернізацію України, основою чого є модернізація освіти. Через це викликає природнє розчарування і протест політика корумпованої влади, спрямована на економію за рахунок молоді, студентів, інших соціально незахищених прошарків населення. Наслідки такого, без перебільшення, антинародного курсу викриває Павло Вікнянський в декількох інтерв’ю ICTV, «Українському радіо» та радіо «Ера ФМ».
Скорочення кількості отримувачів стипендій множить соціальні проблеми
В сюжеті журналіста Валерія Литонінського на телеканалі ICTV, у програмі «Ранок у великому місті», Павло Вікнянський зауважив, що переважна більшість студентів проти скорочень у стипендіальній системі: «Кількість українців, які їдуть на навчання, щоб потім залишитися назавжди за кордоном, у найближчому зарубіжжі — збільшилася, виходить, що зменшення осіб, які отримують стипендії, призводить до того, що більше українців виїжджають за кордон і залишаються там».
Чому така політика Уряду є антисоціальною і регресивною, детальніше роз’яснюється в інтерв’ю «Українському радіо».
Юрій Табаченко: Принципова річ, Гриневич каже, що стипендії збільшуються на 30%, але при цьому кількість стипендіатів скорочується, так? Тобто, виходить, що менша кількість людей отримають, але більші гроші. Тобто це більша мотивація вчитися краще: якщо ви погано вчитеся чи недостатньо добре, тоді ви нічого не отримуєте чи майже нічого; якщо ви вчитеся добре, ви багато отримаєте.
Олена Зелінченко: Але чи не перешкодить це тим студентам, які вчяться трохи вище середнього рівня? І так… намагаються, але все одно не виходить, тому що тепер вони не потрапляють у число щасливчиків.
Павло Вікнянський: Треба підкреслити, що є курс двох останніх урядів на скорочення стипендіального фонду, на скорочення кількості стипендіатів. Це подається під соусом того, що буцімто збільшиться мотивація для кращого навчання, хоча, поки що цього дослідження не підтвердили. Зрозуміло, що буде серйозна економія бюджетних коштів чомусь за рахунок студентів і молоді, тих, кому в принципі має належати майбутнє в Україні.
Ми не погоджуємося з цим підходом, бо скорочення у більшої кількості студентів навіть невеликої стипендії призводить до помноження соціальних проблем. Адже студенти в результаті цього вимушені йти працювати, навіть із 1–2-го курсів або їхати за кордон, і там вчитися й працювати, або тягар їх утримання лягає на небагатих батьків. У той час, як весь світ робить курс на збільшення кількості людей із вищою освітою, говорить про освіту протягом всього життя, точомусь в Україні хочуть економити якраз на молоді й студентах.
Чи залишається Україна соціальною державою, як це прописано в Конституції?
У програмі «Виміри життя» на радіо «Ера ФМ» Вікнянський продовжує не лише викривати соціал-дарвіністські підходи влади, але й зосереджує увагу на наслідках такої політики — масова еміграція і, в підсумку, дефіцит трудящих в Україні.
Павло Вікнянський: Питання у філософії діяльності країни. Це все-таки Україна, яка є згідно Конституції соціальною правовою державою і далі такою залишається, чи мусимо чесно визнати, що не є соціальною державою, повністю скинути соціальні зобов’язання, виправдовуючи, чим завгодно, і при цьому далі дивитися, що кількість людей у списку Forbes мультимільйонерів і мільярдерів збільшується, хоча більшість населення не просто бідніє — люди, особливо молодь, студенти евакуюються з країни?!
Марина Фіалко: Як підтримати молодь, талановиту студентську молодь, Ви знаєте?
Павло Вікнянський: Дуже просто це зробити. Держава мусить назвати, що основним локомотивом розвитку є інновації, а значить молодь і студенти, і не боятися, в т.ч. і за рахунок серйозної державної підтримки, реалізовувати інновації. І не скорочувати кількість стипендіатів, а збільшувати, і збільшувати і розмір стипендії зокрема.
Гуманітарне — передусім! Людина має бути в центрі прийняття всіх рішень, тобто не схеми, не економічні формули, а спочатку інтереси людини — і тоді все запрацює.
От, ми бачимо, в Польщі, Словаччині роблять так, і тепер наші молоді люди туди поспішають, на жаль, не навпаки. Я [нещодавно] був на зібранні Української спілки промисловців і підприємців і там українські роботодавці прямо кажуть, що є дефіцит робочих рук, і вони вже задумуються, яким чином іноземців залучати в Україну…
