Фестиваль думок у Полтаві: широке громадянське просвітництво і дискусія – важливі
Щодня на роботі, на відпочинку, вдома ми обговорюємо важливі теми у житті країни, свого міста чи області. Майже всі розмови на цьому й зупиняються. Республіканці ж намагаються зробити так, щоб участь громадян/ок у державотворенні була безпосередня і пряма, щоб ці діалоги стали корисними для України.
Так, у Полтаві 14 вересня 2019р. у парку культури й відпочинку «Перемога» вперше проводився Фестиваль думок під назвою «Полтава – місто можливостей?!», де місцева Студреспубліка була однією із співорганізаторок. У ньому могли взяти участь абсолютно всі жителі й жительки, долучитися до дискусій і разом напрацювати свіжі ідеї для розвитку Полтави. Детально – нижче.
Республіканці модерували політичну локацію. Але це не ток-шоу з обговорення сучасної полтавської політики, а відкрита розмова про те, як політику в місті створюють люди, тобто всі ми. Тема політики серед містян надзвичайно актуальна. Вона повинна переходити в дискусійну площину, де є проблематизація і критичне мислення, таким чином відходячи від простої ретрансляції новин, які передають ЗМІ. Крім політичної було ще 3 локації: «Соціальний капітал громади», «Громада в смартфоні» й «Міський простір для полтавців». Модератором політичної локації був лідер республіканського руху Полтавщини Олег Слизько.
Криза полтавської політики: деградація або шанс на розвиток?
Перша дискусія розгорнулася по темі «Політика у моєму дворі та на вулиці: чи є вона?». Спікерами виступили локал-активіст, республіканець Ігор Журбенко та координатор програм Комітету виборців України в Полтавській обл. Євген Янкевич. Основне смислове протистояння виникло між двома позиціями: що рівень розвитку політики та політичної освіти вимірюється відсотком явки на вибори (тобто політики на найнижчих рівнях не існує) і що активність на виборах не відноситься до появи політики на найменших рівнях, люди можуть бути активними на вулиці й у дворі, але на вибори не обов’язково ходити.
Далі дискутували на тему «Мешканці Полтави і політика. Що спільного?». На початку модератор Олег Слизько задав рамку дискусії, що за 28 років незалежності не було жодного полтавського президента, прем’єра, спікера Ради, або політика чи міністра уряду, які б були на справді топовому рівні. Поєднуючи першу й другу дискусії, мова йшла про те, звідки ж з’являється загальноміська, регіональна й державна політика. Говорили про політичні школи й політичну практику.
Політолог Андрій Окара (по скайпу) говорив про Полтаву, яка формувалася науковим потенціалом і науковою елітою, представленою заводами, яких уже немає. Що цю нішу ніхто і ніщо не заповнили, тому Полтава і має ці проблеми, які є наразі не тільки серед політикуму. Він зазначив, що «сьогодні змінюється цінність місцевих мандатів». У Полтаві немає суб’єкту розвитку.
Письменник, футуролог Віктор Бобиренко апелював до того, що більша частина населення України політично неосвічена, тому так і голосує. Після цього мова пішла про можливе обмеження виборчих прав, на що республіканець Роман Широких влучно відповів, що людей не можна обмежувати у виборчих правах, а треба більше займатися громадянським просвітництвом.
Форми прямої участі у полтавській політиці: що не працює
Третя дискусія велася про пряму демократію й мала умовну назву «Бюджет участі в Полтаві. Громада чи політика?». Розпочав мову про пряму демократію все той же ж Роман Широких, розповівши про світові практики прямої участі громадян/ок у співуправлінні громадами й державами, а також про те, які починання є у Полтаві. Олег Слизько додав, що у 2015р. республіканці в Полтаві провели Перший громадянський референдум (плебісцит), на який винесли 2 питання: «Про передачу підприємства «Полтаватеплоенерго» до міської комунальної власності» і «Про заборону хаотичної забудови історичного центру міста», результати якого презентували на одному з найбільших у світі демократичних зібрань – Світовому форумі «За демократію» у Страсбурзі (Франція). На жаль, у Полтаві місцеві й локальні референдуми навіть силами людей більше не проводяться.
Далі Слизько передав слово співзасновнику, в складі республіканської команди, проекту «Бюджет участі» не лише в нашому місті, але й в Україні (Полтава була пілотним містом по впровадженню партисипаторного бюджетування) Олександру Глазову. Депутат Полтавської міськради, а також голова робочої групи з впровадження Бюджету участі у Полтаві розповів про задум проекту – залучення звичайних жителів до співуправління містом. Що написання проектів, організація підтримки серед населення й безпосередньо голосування – це перший великий крок у становлення прямої демократії. Також обговорили нинішні проблеми у реалізації проектів, які перемогли в бюджеті участі, більшість із яких відноситься до компетенції управління житлово-комунального господарства… яке їх саботує.
Заключну панельну дискусію на тему «Міста в конкуренції за людей» модерував президент Молодіжного бізнес-клубу Полтави Олексій Наказний. Спікер(к)ами виступили полтавські підприєм(и)ці Катерина Бабіч, Ростислав Караптан, Дмитро Собакарь, Наталія Мостовенко. Найбільш жвава дискусія, в якій вдалося викреслити точки дотику різних позицій, як збоку звичайних людей, так і представників підприємництва й громадсько-політичних рухів щодо суспільного укладу взагалі, соціально-економічних відносин і розвитку інфраструктури в Полтаві, а головне – про роль усіх суб’єктів, від яких залежить розвиток міста.
Фестиваль думок мав дуже гарну енергетику і добре сприймався учасниками/цями, незважаючи на зрозумілі протиріччя між позиціями під час дискусій. Звучала критика негативних наслідків через нестабільну політичну ситуацію в місті. Найголовніше, що в дискусіях вдалося напрацювати – елементи можливої прямої участі жителів/ьок у політиці міста не лише на виборах, а й у процесі прийняття найважливіших рішень громади.
Висновки політичної локації Фестивалю думок, модерованої республіканцями
Мало людей розуміє, що політика починається з найменшої взаємодії людей, де потрібно приймати рішення, самоврядовуватися, організовувати спільну роботу, збирати ресурси, розподіляти їх, контролювати хід виконання спільно прийнятих рішень;
становлення якісної політики відбувається через співучасть громадян/ок й особисту відповідальність;
для розвитку місцевої та державної політики й політикуму в Полтаві необхідна потужна гуманітарна школа не як один проект, а багато;
влада на місцях не тільки взагалі не розуміється на прямій демократії, але й примітивно сприймає представницьку демократію, вбачаючи роль людини в управлінні громадою/державою лише один раз на каденцію – на виборах;
міста «у боротьбі» за людей повинні розуміти, що жителі/ьки виїжджають чи, навпаки, приїжджають на постійне місце проживання не лише через рівень зарплати і доходів – питання комфорту, соціального забезпечення, доступності інфраструктури, розширення свобод, справедливості суду й правоохоронних органів, створення рівних можливостей для людей мають визначальне значення у виборі місця проживання. Підприєм(и)ці не погоджуються просто чекати, коли зміни наступатимуть самі по собі, а готові брати участь у їх творенні.
Партнери: Полтавська Студреспубліка, ресурсний центр «ГУРТ», Полтавська філія Суспільної служби України, ГО «Нова Полтава», Інститут розвитку міста і дизайн-студія Mironenko designe.
