Економити на стипендіях та освіті категорично не можна!
Влада «догосподарювалася», що вже хоче економити на стипендіях. Як ми, на жаль, уже звикли красивими словесами прикривають повну нездатність наповнювати бюджет і навести порядок у країні. Однак, Студреспубліка з перших спроб Мінфіну економити на майбутньому категорично проти такої геноцидної «політики». Про це і говорив у прямому ефірі програми «Політклуб Віталія Портникова» на Еспресо.TVПавло Вікнянський [+ відео].
Які головні проблеми сьогодні в українській освіти і що варто зробити, аби модернізувати цю сферу, чому освіта є основним інструментом прогресу в Україні, чому необхідно зберегти (а краще збільшити) стипендії для студентів – слово лідеру республіканців. Компанію в студії йому склали Міністерка освіти і науки Лілія Гриневич, президентка Асоціації керівників шкіл України Олена Онаць, екс-замміністра освіти і науки Олег Дерев’янко, засновник платформи онлайн-курсів Prometheus Іван Примаченко, освітній експерт Єгор Стадний, голова Громадської ради при Міносвіти Євген Кудрявець та ін. Далі — розшифровка та відео виступу Вікнянського.
Павло Вікнянський: Українській освіті не вистачає концептуальності. Ми щоразу щось нове придумуємо, але бачення на 10, 20, 30, 50 років, як то є в китайців та ін., у нас, на жаль, немає, і про це обмаль дискусій. Через це є навіть онтологічна проблема: у нас в Україні люблять спекулювати, що освіта — це послуга, а в передових суспільствах давно говорять, що це є спільне благо. І це корінь всього.
На жаль, ми зараз в Україні маємо ситуацію коли бідність (а вона вже передається за спадком) прямо пов’язана з рівнем освіченості. Будемо підвищувати рівень освіти — буде більше рівень розвитку і працевлаштування.
Ми тільки повернулися з фіналу Студреспубліки, де сотні найкращих молодих лідерів, у т.ч. Донбас і представники Криму, дискутували про майбутнє України та сценарії модернізації. І перемогла та партія всередині нашої імпровізованої країни, яка як свій слоган прописала пункт: «Наука та освіта — це майбутнє України». 70% голосів, дай Бог Україні такі політичні партії [аплодисменти]. Перемогли, до речі, лібертаріанців, і, в цьому випадку, це було добре. І коли вони всі повернулися на материк, то почули дуже «прикольні» новини від Мінфіну, не від Міносвіти: «А давайте скоротимо стипендії, а давайте на цьому економити».
Ми як представники молодіжного загалу категорично проти такого підходу, бо на чому завгодно можна економити, але тільки не на освіті. Більше того, ми можемо впевнено сказати, що курс на системну підтримку освіти має бути державним. Бо ті країни, які у свій час, як Фінляндія, як Китай, як Південна Корея, зробили акцент на потужному розвитку освіти, інвестували туди гроші, і державні гроші у т.ч., вони змогли зробити модернізаційний і цивілізаційний прорив. Якщо ми будемо постійно казати, що це другорядні речі і ставити в один рядок, у т.ч. із війною — ми програємо стратегічно, ми наше майбутнє програємо.
Тому ганьба абсолютно безвідповідальній політиці Мінфіну! Данилюк, діти якого навчаються в Британії, не може вирішувати за українських студентів — отримувати їм стипендії чи ні. Ганьба поверненню практики Януковича, коли за лаштунками, навіть за нормальної участі (я так розумію, Ліліє Михайлівно [Гриневич]?) Міністерства освіти, нав’язуються якісь рішення, і фактично ставлять усіх перед фактом, що треба скорочувати стипендії. І це небезпечна політика, небезпечна позиція. Прогресивні молоді люди та студенти, зрозуміло, проти, і я показав, як можна вибудовувати здорові освітню, молодіжну політики.
