fbpx
 
НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Житомир
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
03-09-2013 / Аналітика /  Україна

Боротьба за майбутнє

Олександр Щерба: «Гра на фіналі Студреспубліки-2013 запам’яталась як конфлікт смислів із демонстративним лідерством. Планування майбутнього вкотре програло кулуарним домовленостям, і вкотре стало зрозуміло, що майбутнього в України немає, принаймні на сьогодні. Найбільше, на що ми можемо сподіватися – це збереження хоч якогось статус-кво, про що чесно і заявив учасник гри Микола Дмитрієв, який в її результаті отримав посаду Студентського президента».

На старті гри всіх учасників поділили на 4 великі групи–галузі, відтворені у логіці драфту Стратегії-2050 для України: «держава та суспільство», «економіка та технології», «безпека та здоров’я», «культура, освіта, наука», які, в свою чергу, ділилися на більш малі групи–напрями, що описували всі сфери життя країни. Такий поділ виходив із загальної теми цього року: «Майбутнє: від мрії до реального плану дій», що продовжувала напрацювання минулих років (зокрема, темою Студреспубліки-2012 була «Україна моєї мрії») та вимагала глибокої роботи по різним напрямкам.

 

Проектування гри та поділ учасників був логічним, але він не передбачав варіант імітаційного включення у гру. Оргкомітет пропонував пленуми та змістовну дискусію, а учасники займалися переговорним процесом і формуванням коаліцій. Відвідування пленумів і робота в групах для багатьох перетворилося на формальність, яку необхідно виконати.

Розуміючи ситуацію, ввечері першого дня ігрова група спланувала перезавантаження гри, відкоригувавши план розгортання відповідним чином та активно використовуючи механізми впливу на гру, що дало можливість певним чином змінити ситуацію – й на другий день були отримані наступні позиції:

·         енергоефективність: підвищення виробництва електроенергії (створення замкнутого циклу щодо атомної енергетики, будівництво нових реакторів, збільшення видобутку газу на шельфі, експорт електроенергії й енергетична експансія в Європу, помірне використання відновлювальної енергії),  зменшення рівня споживання (стимулювання методів енергоефективності через податкові пільги, пошук методів повторного використання відходів атомних станцій, фінансування наукових розробок у енергетичній сфері);

 

 

·         агропромисловий комплекс: розвиток виробництва екологічно чистої продукції (виробництво екологічної продукції, використання біодобрив, експорт екологічної продукції);

 

 

·         дороги й інфраструктура: громадський контроль над будівництвом великих інфраструктурних проектів (використання інфографіки й інтерактивної звітності при будівництві великих інфраструктурних об’єктів), гарантійне обслуговування доріг;

 

 

·         космічна галузь: виробництво ракет-носіїв, кадри (підготовка відповідних фахівців);

 

·         освіта, наука та культура: реформування освітньої сфери (поєднання теорії та практики), зближення науки та виробництва, мультикультурність і толерантність.

 

Для багатьох команд гра була програна вже на другий день: неспроможність включитися в процес просто не дало можливості більшості лідерів балотуватися. Найбільш спритні делегації організовано підішли до своєї роботи: розділили учасників для участі в змістовній грі й агітаційно-переговорній роботі, виконуючі  вимоги виборчого законодавства.

Третій день проявився кризою ідей і боротьбою за вибори. Для учасників – головне провести вибори, ігрова група шукала змістовні ідеї та при їх відсутності – була готова відмінити беззмістовне голосування. Проводячи паралелі – Україна прагне розвитку, натомість має зміну прізвищ і деградацію. Вибори перестали бути інструментом зміни ситуації, вибори стали формальністю.

Ще однією точкою впливу в грі стала Піратська республіка – зона майже абсолютної свободи, яка де-факто виконала функцію абсорбції сил, які здатні змінити хід історії, погрузивши країну у «темні часи». Піратська республіка уособлювала крайні, екстремістські політичні сили, які де-факто використовуються реальними політичними гравцями.

Студреспубліка – дзеркало української реальності, дзеркало, що дає можливість побачити недалеке туманне майбутнє – а саме: чесне визнання поразки і, через визнання, шанс встати з колін. Точка поєднання України та Студреспубліки – це наявність особистостей, які готові працювати над реальним планом дій, надихнути країну новим життям. Навіть невелика група людей, яка дійсно займеться реформами, в силах змінити траекторію розвитку країни і не важлива її назва: Студреспубліка або Україна!

Там, де є чесність і сміливість – є шанс для розвитку!

 

 

 

Інші статті з розділу Аналітика-2013

 




Підпишіться на Телеграм-канал Studrespublika, щоб оперативно отримувати найважливішу інформацію про діяльність Студреспубліки

Автор: Олександр Щерба, заступник керівника гри