Сьогодні Україна має побачити остаточну концепцію реформ економіки, які розпочнуться 2011 року. Очікується, що Президент України Віктор Янукович розповість про неї в своєму посланні до народу.
Раніше, під час виїзного засідання Ради регіонів у Львові минулого тижня, Янукович висловив сподівання, що обраний шлях змін згуртує суспільство й більшість українців «знайде своє місце у виконанні представленої програми». За словами Президента, концепція економічних реформ відповідатиме сучасним вимогам, а також буде планом саме перспективного розвитку держави. У Львові Віктор Янукович зазначив, що головними завданнями, які постали нині перед державою, є боротьба з бідністю та підйом економіки. При цьому підхід до реформації народного господарства, на думку глави держави, має бути системним. «Ми добре знаємо, що економіка — як чутлива жінка, до якої не можна підходити просто так, бездумно», — заявив він.
Над розробкою самої концепції працював створений та очолюваний Президентом Комітет з економічних реформ. Він уже провів своє друге засідання, на якому й відбулася презентація програми реформ. На засіданні було озвучено основні тези програми. Фактично — її мета, без уточнення інструментів досягнення. Серед цих тез Віктор Янукович знову виділив боротьбу з бідністю, скорочення дефіциту бюджету та запровадження європейських стандартів якості життя. Він також зауважив мету реформ — за десять років увійти до числа двадцяти найрозвинутіших країн світу. «Рівень життя громадян України має відповідати європейським стандартам. Для цього ми маємо намір, перш за все, зробити сталим економічний розвиток. Ми знизимо дефіцит бюджету і стабілізуємо державний борг. Послабимо податковий тягар і розширимо податкову базу. Знизимо інфляцію. Забезпечимо кредитування економіки та розвиток фінансового ринку», — заявив Президент. Окрім того, Янукович пообіцяв завершити приватизацію, створити ринок сільськогосподарських земель та відновити співробітництво з МВФ без шкоди для соціально незахищених верств населення. Проведення реформ Президент вважає невідкладним, зауваживши, що без їхнього проведення Україна приречена.
«День» пропонує вашій увазі експертні оцінки (серед іншого й щодо реалістичності) пропонованих владою реформ та можливі додаткові чи альтернативні ідеї.
Богдан ДАНИЛИШИН, екс-міністр економіки, голова Ради з вивчення продуктивних сил Національної академії наук України:
— Те, що ми побачили в представленій концепції реформ економіки Януковича, — ніщо інше, як прагнення ввести окремі елементи реформ у систему, багато елементів якої не пов’язані між собою. Показати видимість щодо реформування окремих секторів народного господарства замість визначення системного підходу до реформування і модернізації країни в цілому.
Тому, я вважаю, що сам факт існування такої програми, яку готували, до речі, не українські експерти, виглядає досить сумнівним при відсутності чіткої програми розвитку країни на середню і довгострокову перспективу. Це повинно бути першою темою, яка мала б передувати реформам. Треба було б розробити програму розвитку держави, таку, яка, до речі, була у нас (попереднього уряду. — Ред.) «Україна-2020.Стратегія національної модернізації».
Спочатку необхідно визначити, яку країну ми будуємо, і що ми хочемо, а потім, в подальшому, формувати відповідні реформи. Я вважаю, що програма стратегічного розвитку країни мала би лежати в основі. Крім того, зараз треба було б визначити основні пріоритети, наприклад, увійти до тридцятки країн по розвитку людського капіталу, забезпечити повну енергетичну незалежність, створити найсучаснішу в Європі систему медицини, освіти й науки, забезпечити вихід країни на траєкторію сталого розвитку із зростанням добробуту та якості життя населення. А вже звідси — визначати пріоритети реформування народного господарства.
Якщо говорити відверто, то презентований проект є програмою не лише економічних реформ, а й соціальних… І її треба доробляти та виносити на всенародне обговорення.
Валерій ГЕЄЦЬ, академік, віце-президент Національної академії наук України, член комітету з економічних реформ (за згодою):
— Однозначно в умовах нетрадиційної кризи, яку ми сьогодні спостерігаємо в Україні, реанімувати суспільство за допомогою лише ринкових механізмів неможливо.
Близько 15-ти років тому я мав дискусію з професором Стігліцом, лауреатом Нобелівської премії, який свого часу очолював групу радників президента США Джорджа Буша. Ми обговорювали причини та наслідки криз. І коли наша дискусія дійшла до періоду Великої депресії, професор Стігліц висловив позицію, що саме Друга світова війна допомогла вирішити корінні протиріччя, що склалися в суспільстві та в економіці. Тільки після воєнного конфлікту зміг скластися новий баланс інтересів держав та економік, зміг початися розвиток. Тоді на досить провокативну думку я не відреагував, але сьогодні багато вчених сходяться на тому, що в зв’язку з утратами у війні велика кількість людей збідніла, і багаті теж стали бідними. Протиріччя немов би трохи стерлися. Всі були зацікавлені жити і працювати для того, щоби вижити. І саме прагнення до виживання передбачило поступальний рух економіки на багато років уперед.
Дисонанс сучасного відродження економіки передбачений у схожому напрямку. Саме останні тридцять років стали знаковими в тому, що розрив між багатством і бідністю в світі загрозливо зростає… І більшість всесвітньо відомих вчених вважають: якщо не змінити шлях і не вжити заходів, то конфліктів (локальних чи навіть глобальних) не уникнути.
Польський реформатор Дональд Туск зазначав, що непомірного багатства не повинно бути, бо воно накопичує протистояння. Тож саме багате населення і багаті держави мусять взяти на себе тягар зобов’язань щодо поступально руху до реформ.
Сьогодні потрібно посилити податковий тиск на багату частину населення, передусім через податок на багатство, розкіш, спадок. Саме такий крок визначить умови, в яких би припинили накопичуватися соціальні протиріччя. Та ж асоціальна модель, яка сформувалася в нас сьогодні, де лише 25—30% населення отримують визначені вигоди від результатів своєї діяльності, — вкрай хибна.
— Реформувати українську економіку потрібно, та питання, як і за чиїм планом. Якщо представлену стратегію готували іноземні фахівці за гроші українських олігархів, то, можна сказати напевне — в першу чергу, в ній враховані інтереси глобальної фінансової системи, а вже на другому місці — вітчизняного народного господарства.
Ми ж власними силами розробили і запропонували своє бачення стратегії реформації нашої держави. Україні, на нашу думку, сьогодні потрібна інноваційна революція, в результаті якої сформується новий клас людей, який мислитиме по-новому, не по-західному, а краще і ширше. Відправними пунктами стратегії реформ повинні стати: переформатування індустрії, розвиток надтехнологічних (перш за все космічних) галузей, побудова мисленнєвого суспільства, основою якого є система якісної освіти.
Новий сучасний світ — це кібернетичне середовище, де вирішальну роль відіграватимуть знання та інтелект. Оскільки Україна поки що(!) має один із найкращих потенціалів у цій сфері, то має піти шляхом кібернетичного та космічного розвитку й мобілізувати свої зусилля саме в цих напрямках.
Ми у своїй «Стратегії-2050 для України» відійшли, на наш погляд, від хибних нав’язувань того, що ми маємо розвиватись як країна, що може запропонувати сільський аграрний туризм і продуктивне сільське господарство, а не високотехнологічну промисловість. Україна у 2050 році, за нашим баченням, — це думаюча цивілізація з розвиненою освітою та наукою, яка являється лідером кіберсередовища світу.
Президент оголосив про початок своїх реформ
