У Стокгольмі – столиці Швеції, однієї з найпрогресивніших країн Європи, пройшов семінар «Sapereaude: свобода і відповідальність», організований Асоціацією шкіл політичних досліджень при Раді Європи. Разом із експерт(к)ами й учасниками/цями з різних країн світу в дискусії активну участь узяв республіканець Олександр Волощук.
У високоінтелектуальній події, проведеній спільно зі Стокгольмським інститутом перехідної економіки 23-27 квітня 2019р., участь узяли представники/ці 8 країн. Більше, ніж економіка; свобода і відповідальність; глобальний світ; суспільство, право, взаєморозуміння і довіра; свобода, достоїнство, відповідальна громадянськість – такими були теми дискусій. Короткі тези за підсумками роботи – далі.
До причин ефективності скандинавської моделі
Семінар традиційно відкрила засновниця Школи, легендарна громадська діячка Лєна Немировська.
А далі доповідь мав друг Школи, голова Шведського інституту зовнішньої політики, член Королівської академії наук Швеції, колишній Виконавчий директор Нобелівського фонду Міхаель Сульман, який розказав про особливості Скандинавської (північної) моделі розвитку. Хоч у цих країнах високі податки, вони займають провідні позиції по розвитку економіки у світі, що видно по доходам населення, тривалості життя, рейтингу щастя. В якості причин такого успіху можна виділити високий рівень довіри між людьми, який породжує високу відповідальність людей, що, у свою чергу, створює підґрунтя для роботи сильних державних інститутів, котрі запобігають корупції.
Слід відзначити історичні особливості, наприклад, що у скандинавських країнах майже не було кріпацтва, проте було багато народних рухів, які боролися за здорову націю, проти алкоголізму тощо. У ситуації великого класового протистояння між робітниками, соціал-демократами у союзі з лібералами, профспілками – з владою, соціал-демократія Швеції, обрала «меншовицькій шлях»: без революції, поступові реформи і зміни – з сильними профспілками, робітничими, лівими рухами. Так вдалося досягти того, що шведи називають «Народний дім», коли в своїй країні всім комфортно, всі рідні і всі потрібні.
Директор Європейського центру міжнародної політекономії Фредрік Еріксоннаголосив на такій специфіці сучасної економіки, коли особиста відповідальність людей в економіці стає все меншою, посилюється т.зв. «психологія рантьє» – люди прагнуть віддавати кошти у розпорядження і жити на відсотки. Зараз 2/3 усіх цінних паперів у Західній Європі належать пенсійним інституціям – проти 10% у 2010р., це значно знижує підприємливість, адже пенсійні фонди вкладають кошти лише в «консервативні» підприємства – надійні та достатньо безпечні.
«Політика – це поезія, а правління – це проза»
На тему особистої відповідальності говорила і політична радниця Міністерства закордонних справ Естонії Ріна Кальюранд, котра висловила парадоксальну, на перший погляд, думку, що саме особистість є основною дійовою особою у зовнішній політиці. Хоча сфера зовнішньої політики, здавалося б, є дуже складною, елітарною, де можливості людини обмежені, але приклад Великої Британії, із Брекзітом демонструє, як сильно рішення громадськості впливає на світову політику.
Шведський дипломат, посол Фредерік Лойдквіст продовжив зовнішньополітичні роздуми й окремо зупинився на українсько-російському конфлікті, зазначивши, що світове співтовариство у цій ситуації має активно впливати, але не тому що Україна в чомусь особлива, а тому що дані події – це загроза всій системі безпеки Європи. І, на його думку, ЄС міг би ще більше тиснути на Росію, але й ті санкції, які були впроваджені, були значно сильніші, ніж могло розраховувати керівництво РФ.
Американський політтехнолог, Кевін Лампе ділився досвідом із «Доставки ідей». На дуже актуальне для нинішніх часів в Україні питання Олександра Волощука щодо того, чи можливо «пройти у політику» на популізмі, а потім працювати згідно «принципів і благих ідей», виконавчий віце-президент KurthLampeWorldwide відповів красномовно: «Політика – це поезія, а правління – проза. І що відчуває людина коли заходить в овальний кабінет, відомо лише одиницям, які це відчули. Але потім починається сувора реальність, і від обранця потрібні реальні дії, які будуть оцінені на наступних виборах».
Корупція жодним чином не пов’язана з менталітетом
А сувора реальність наших країв – це жорстка боротьба з корупцією. Анатомічний розтин корупції зробила знаменита громадська діячка, керівниця російської TransparencyInternationalОлена Панфілова. Спікерка закцентувала, що корупція жодним чином не пов’язана з менталітетом – це лише відмовки, щоб не застосовувати реальних дій по боротьбі з нею.
«Швидка конституційна допомога» – тема доповіді Вероніки Білкової, віце-президентки Венеціанської комісії Ради Європи. Відома чеська авдокатка підкреслила, що для просування верховенства права і прав людини, для проведення дій у рамках Венеціанської комісії повинна бути воля самої держави, лише тоді цей консультативний орган може допомогти, а не лише констатувати проблеми. Що робити, коли деякі режими використовують участь у Венеціанській комісії як «занавіску», а її члени/кині зловживають чи прямо не виконують рекомендацій? «Такі випадки звичайно бувають і доволі часто, але виключати членів є дуже небажаним, так як постраждають від цього лише прості люди, яких Комісія повинна захищати, тому Комісія буде працювати в цих країнах незважаючи ні на що», – зауважила експертка.
Знаменитий журналіст Максим Трудолюбов у своєму виступі звернув увагу, що в Росії гарно передається культурна спадщина і дуже погано – матеріальна, через що практично кожне покоління розпочинає з нуля. Ще однією з основних проблем в РФ є те, що закон – це, на жаль, лише інструмент для державної влади, він не виконує функції захисту громадян. Як бачимо, все це притаманно певною мірою й Україні.
Передумова кризи – «наявність великої кількості знань і відсутність віри, що потрібно більше»
До глобального порядку денного повернулися під час доповіді Саймона Хеда, старшого наукового співробітника Інституту суспільних знань при університеті Нью-Йорка, програмного директора NewYorkReviewofBooks. На думку науковця, зараз саме компанії є основними агентами глобалізації, яка не є рівним процесом: не можна попередити, які компанії завоюють світ, а які ні. Він навів приклад, що Японія хотіла використати Південну Корею для власного розвитку, але зараз корейські компанії Samsung, LG є світовими лідерами в електроніці й ін. великих галузях.
Марсі Шор, професорка Єльського університету мала доповідь «Навіщо нам Кант? Продажність і гідність у часи постправди». Історикиня розповіла про значний негатив у людей до продажності, як приклад привела Україну, де є особливе поняття «тітушки», яке викликає відразу, тому що ці люди не мають ідеї, вони йдуть за гроші, вони продажні. А є ще приклад Дональда Трампа, який здається чесним, правдивим, але, на думку вченої, це не чесність – це «оголення», він показує без сорому свою «гнилу натуру».
Якщо раніше погані речі прикривалися, подавлялися, то зараз вони виносяться на поверхню – і «всі все розуміють», ніхто нікого не засуджує, а це призводить до деморалізації суспільства. «Але в такі часи, коли людські пороки виходять назовні, і вже не здаються такими страшними чи бридкими, ми згадуємо Канта: «Найбільш вагома свобода – свобода волі. Відповідальність виводить нас на рівень людини», – дає нам пораду інтелектуалка.
Закривав чудовий семінар засновник Школи, філософ Юрій Сенокосов, який наголосив, що прогрес можливий лише за умови свободи. Також зазначив, що однією з передумов глобальної кризи є «наявність великої кількості знань і відсутність віри, що потрібно більше». Юрій Петрович подякував всім експерт(к)ам і учасникам/цям й закінчив словами «Моє уповання до Бога повинно бути настільки сильним, щоб не сподіватися на нього в своєму житті».
