Громадські активісти, журналісти, політики найвищого європейського рівня, інші лідери думок із багатьох країн світу під час World Forum for Democracy в ситуації серйозного збільшення напруги в світі, активізації терористів прийшли до висновку, що неприпустимо, прикриваючись цими викликами, згортати свободи, запроваджувати практики стеження за всім і вся. У заході активну участь узяли лідери республіканців Павло Вікнянський та Олег Слизько.
Разом із понад 500 колегами з різних країн світу, зокрема з Московської школи громадянської просвіти, Української школою політичних студій, інших шкіл політичних досліджень 19 країн світу й учасників різноманітних проектів Ради Європи, лідер Студреспубліки Павло Вікнянський і лідер полтавських республіканців Олег Слизько з 18 по 20 листопада брали участь у World Forum for Democracy (Світовому форумі за демократію), який проходив у парламентській столиці Європи — Страсбурзі (Франція). Про що і з ким була вкрай важлива розмова – читайте текст і дивіться світлини далі.
Це одна з ключових подій із проблематики розвитку демократій у світі та Європі. Тематика цьогорічного форуму – «Свобода vs контроль: за демократичну відповідальність», тому основна дискусія тривала стосовно питання необхідності та можливих меж контролю держави над громадянами, проблем із слідкуванням за ними, засудженню hate-риторики.
Зазначимо, що увага спільноти учасників була прикута до жахливого теракту у Парижі та подій у Сирії, через що Україна, україно-російський конфлікт опинилися майже поза увагою. Отже, хто думав, що буде по-іншому і від нас, жахливої корупції та некомпетентності наших керманичів ніхто нікуди не дінеться – помилилися.
Учасники працювали прямо в пленарному залі Ради Європи, а також у секціях, мали змогу відвідати Європейський суд із прав людини та переглянути чудові перформанси.
Генеральний Секретар Ради Європи Турб’єрн Яґланд на початку події зазначив, що в сучасному світі занадто мало роздумів, а багато реакції; люди ж стільки стали отримувати ідей із соціальних медій, що забувають про власні.
Прямо в залі можна було побачити справжніх «зірок» мережі: викривачів-послідовників Ассанжа та Сноудена, зокрема, знаменитого вільного журналіста та хакера, співавтора анонімайзера Tor Якоба Аппельбаума, співзасновника проекту для викривачів GlobaLeaksКлаудіо Агості, багато інших цікавих експертів зі всього світу, активістів, журналістів.
Першу секцію у програмі, яку відвідали республіканці, модерував генеральний секретар Європейської асоціації шкіл політичних досліджень Джек Хеннінг, котрий надав слово авторитетному турецькому мислителю, президенту Всесвітньої академії громадянськості Хакану Алтинаю, який одразу навів цікаві цифри: 75 років тому у світі було 11 демократій, а зараз їх уже 120, проте слід розуміти, що не всі демократії ліберальні, а для успіху не обов’язково потрібна ліберальна демократія або взагалі демократія. Він застеріг усіх від ліберальної зарозумілості, а з приводу меншин, зазначив, що громадянин за етимологією поняття — це міський житель, тобто має вміти приймати інших! Темперамент ліберальної демократії — це темперамент сумніву, критики, як п. Хакан оригінально висловився.
Анна Рурка (Польща), президент конференції INGO при Раді Європи закцентувала увагу на суперечностяхнеолібералізму, зокрема на маркетизації соціальних послуг до такого ступеню, що часто активісти стають скоріше підприємцями.
Стівен Вагензейл (США), в.о. президента Ради демократичних спільнот, що об’єднувала 105 держав-демократій, занепокоївся, чому громадяни й активісти не піднімають питання, навіщо ми голосуємо взагалі. Також він зосередив увагу на тому, що референдум — то для мешканців дуже добре, розказавши про відповідний досвід Каліфорнії. Він розказав, що всього 6 корпорацій у нинішній Америці контролюють практично всі медії, що сприяє такому поширеному сучасному феномену, як Sheeple (тобто люди без критичного мислення).
Генеральна секретарка Організації міжнародної франкофонії Мішель Жан, у зв’язку з підвищенням рівня тероризму в світі, підкреслила, що тонка грань вибору між свободою та безпекою може нас залишити взагалі без свободи. А коли немає діалогу — радикалізація процвітає і призводить до насильства.
Голова PАСЕ Анна Брассер (Люксембург), яка виступала далі, чітко позначила, що плутати питання міграції та боротьби з тероризмом не можна. Її позиція: служби безпеки мають розуміти, що вони на службі в громадян, а ми маємо розуміти, що вільне суспільство завжди буде піддаватися ризику.
Лауреатка Нобелевської премії миру (2012р.) із Йемену, правозахисниця Тавакуль Карман виголосила палку промову на захист права на революцію країн, де була Арабська весна. На її думку, головна причина ісламського тероризму — в несправедливості, бідності.
Дуже багато уваги були приділено стосункам медіа до підвищення рівня терористичних загроз, недостатньої уваги в них до викриття пагубності терор по всьому світу, незалежно від країни теракту. Секретарка Спілки журналістів Росії Надія Ажгихіна з цього приводу зауважила, що журналістика – це не ЗМІ, так як ЗМІ – це бізнес. Відновлення довіри в суспільстві – це також задача журналістів у наш час. Щодо використання цілими державами потужної пропаганди, необхідності захисту від неї, то п. Надія наголосила, що відповідати пропагандою на пропаганду – це шлях до пекла.
Ів Летерм, відомий бельгійський політик, екс-прем’єр міністр цієї країни, а тепер – генеральний секретар IDEA зосередив увагу присутніх на необхідності людей брати участь в обговоренні різноманітних питань, розуміти всю їх складність.
Він разом із Петре Романом, екс-прем’єр-міністром Румунії, одним із лідерів Румунської революції-1989 і схвально оцінили досвід із проведення місцевого громадянського референдуму у Полтаві 25 жовтня 2015р., коли голова ініціативної групи з його проведення, лідер полтавських республіканців Олег Слизько у залі засідань Ради Європи доповів про цей крок до ще більшої демократизації України.
Співдиректорка в Liberal & National Security Program, Brennan Centerfor Justice Фаїза Пател (США/Пакистан) зауважила, що кіберграмотність, освіта – це відповідальність усіх нас, щоб громадяни займали більш раціональну позицію. Про політику Європейського фонду за демократію щодо підтримки свобод, відповідальності розповів його виконавчий директор Єжи Помяновський (Польща).
Лідер республіканців України Павло Вікнянський на заключній сесії форуму поставив перед його учасниками питання щодо необхідності солідарної дії всіх країн, а передусім розвинутих, задля не лише розширення свобод, демократії, але й підняття рівня життя у всьому світі, зменшення кількості нужденних — це вирве цілі нації з «безнадьоги», а значить точно зменшить рівень напруженості та тероризму в світі.
Підводячи підсумки всього заходу п. Яґланд сказав, що ми всі повинні дати мігрантам, особливо з мусульманських країн, почуття гордості, адже іслам багато зробив для розвитку європейської цивілізації, культури. Ці слова зала зустріла гучними оплесками.
На останній секційні роботі республіканці переглянули нову «чорну» комедію білоруського режисера Андрія Курейчика про реалії життя пострадянської людини під назвою «ГараШ».
Отже, результатом 3-денної розмови про свободу стало голосування всіх присутніх, яке засвідчило, що практика тотального прослуховування громадян як інструмент боротьби є неефективною та невідповідною з ціннісних міркувань.
А ще було дуже дивно постійно чути з вуст спікерів, учасників форуму з різних європейських країн слово «інклюзія» по відношенню до меншин, яке через його вживання путінським режимом, у нашій рідній Україні є маркованим, як неблагонадійне. Шкода, адже це саме те, що потрібно і Європі, і, звісно ж, Україні!
Може саме тому і невипадково ми зустріли прямо перед роз’їздом у готелі, де проживали, групу українських журналістів із прифронтової зони Донбасу, з якими залюбки поспілкувалися.
А загалом, Франція, що пережила 5 революцій — це країна, у якої треба вчитися демократії. Республіканців вразило відношення до людей: в першу чергу, повага, незалежно від кольору шкіри, національності чи ґендеру.
Звичайно, як і у всіх міжнародних поїздках, наші активісти оцінюють місцеві досягнення й пам’ятки. Страсбург – це не тільки парламентська столиця Європи, а й красиве місто. Незважаючи на те, що Страсбург як центр провінції Ельзас у непрості часи неодноразово переходив від Німеччини до Франції, в ньому вдалося зберегти неймовірно чудову архітектуру та побудувати нові модернові, прекрасні об’єкти.
