Із приводу «сніжного жаху» в столиці на пропозицію експерта Студреспубліки, політичного філософа Андрія Окари свої коментарі надав громадський активіст, лідер Полтавської Студреспубліки Олег Слизько, який свого часу очолював міську контрольно-оперативну службу, відповідальну у т.ч. за боротьбу зі снігом.
Розкажіть про службу, яку Ви очолювали і про її повноваження?
Це відділ у складі виконавчого комітету міської ради, який відповідає за життєдіяльність міста. А конкретно – за тепло та воду у будинках, водовідведення, безперебійне постачання електроенергії, нормальний стан доріг та чисті двори, функціонування громадського транспорту. Одним словом, має завдання контролювати забезпечення всього потрібного для того, щоб місто жило.
За ліквідацію снігу на дорогах – теж?
Так, бо сніг на дорогах – це ціла катастрофа, наслідки якої можуть бути якими хочеш! Від банального запізнення людей на роботу і до летальних випадків. Це затори на дорогах і, як наслідок, паралізація руху громадського, службового і особистого транспорту, переохолодження людей, що в ньому знаходяться, перебої з наданням виїзної швидкої допомоги чи ліквідації пожеж, поставками товарів та наданням різних послуг.
Чи можна порівняти останні події в Києві з полтавськими?
Масштаби, звичайно, суттєво різняться та і й такої кількості снігу я не пам’ятаю поки й живу, але міське господарство подібне і задача у таких випадках одна – звільнити місто від снігу.
Пам’ятаю, як колись їздив до Києва переймати досвід в КМДА. За часів мера Черновецького інформаційно-довідкову службу адаптували у центр, який, я б сказав, більше піарив міську владу, а ніж той, що вирішував питання киян. Приємний голос оператора, автоматична передача звернення до відповідних комунальних служб, відповіді поштою на усні скарги киян та ще багато цікавого. Цукерка, а не установа! Але, напевне, єдине, в чому наша служба переважала столичну – це те, що диспетчери у Полтаві були фахівцями у питаннях житлово-комунального господарства, чого не можна було сказати про київських операторів. Адже саме відповідні знання допомагають правильно проінформувати заявника про хід виконання звернення та проконтролювати роботу комунальників і зрозуміти, чи не обдурюють вони жителів.
Для нас було важливим знання комунальної інфраструктури міста, функцій та можливостей відповідних служб. У взаємовідносинах з їх керівниками права контрольно-оперативної служби були практично необмеженими, адже в наших руках було ціле місто, навіть у той час, коли воно спало.
Уявімо собі, що на період того злощасного снігопаду Ви раптом опинилися на місці голови Київміськадміністрації Олександра Попова. Як саме діяли б у тій ситуації?
Надскладне завдання, звичайно. Не хочу нікого повчати – особливо колишнього міністра ЖКГ, успішного мера Комсомольська, адже мені тоді було лише двадцять два, а у Олександра Павловича є багато чому повчитися. Втім, думки наступні. Я вважаю, що місту подібні ситуації потрібно передбачати і однозначно бути готовим до них як фізично, так і морально.
Кожного ранку на моєму столі лежало оперативне зведення за добу з усіх питань моєї компетенції, у т.ч. з погодою на найближчий час від місцевих синоптиків, яку я особисто порівнював для впевненості з даними провідних сайтів. Погода моніторилася спеціалістами моєї служби постійно. Це була своєрідна наша озброєність, яка ще до настання негоди дозволяла як слід підготуватися. Починати думати, коли сніг уже пішов було запізно.
Коли загрожує сніговий завал, найголовнішим тут є оперативність. Від швидкості реагування та прийняття рішень залежить і кінцевий результат. Першим, щоб я зробив би, це оцінив ситуацію, тим більше був яскравий приклад із Західної України, де на той час уже снігопад розпочинався. Краще ж потроху розчищати, а не братися тоді, коли повністю замело.
Оскільки, це випало на вихідні, а працівники комунальних служб працювали цілий тиждень, то звичайно їм потрібно перепочити, адже нерідко в таких ситуаціях доводиться працювати вночі – я б їх відпустив додому до першої команди, але за умови, що техніка готова виїхати в будь-який час.
Надзвичайно важливим в даній ситуації є налагодити канал комунікації з жителями міста і будь-якими методами уникнути паніки. Я б дав доручення попередити киян про можливу небезпеку усіма можливими способами, навіть в соціальних мережах і настійно рекомендував би без необхідності не виїжджати в місто, запастися продуктами. А тим кому все-таки необхідно виїхати – взяти по можливості в машину лопату, термос з чаєм, сухпайок який-небудь, телефон заряджений, теплий одяг тощо.
Прогноз погоди не завжди є достовірною інформацією. Якби раптом снігу не було взагалі, чи не боялись би Ви виглядіти безглуздо перед киянами, які взяли лопати в машини, теплий одяг?
Ви знаєте, коли пішов циклон в нашу сторону, то більше 50% вірогідності того, що сніг буде. Але якщо б і не було, краще хай би посміялись, а ніж потім нарікали. Коли в західних областях сніг пройшов, то на мою думку, більшість раділа б, що нас оминула негода.
Але давайте повернемось до конкретної ситуації. Впевнений, що після широкого інформування серйозним чином кияни з осторогою б віднеслись до снігу, а потім лише були вдячні міській владі за оперативне реагування і більше довіряли б. Імідж міської влади – це завжди ключове, особливо перед виборами і враховуючи те, що за зиму вже були нарікання щодо прибирання снігу в Києві.
Жителів міста постійно треба інформувати про хід робіт, щоб вони заспокоювались. Але це дуже ризиковано, адже коли влада звітує про наявність техніки на дорогах, яку насправді не бачать водії застряглих машин, то це зброя проти самого себе. Тому, тут імітація не проходить.
Ніколи сильний снігопад не ліквідовується за добу. Це перевірено практикою. А якщо снігу випадає дуже багато, ще й протягом нетривалого періоду, то жодна місцева влада не зможе самостійно з ним впоратись. Висновок один – залучати сили зі сторони.
Олеже, як саме мобілізували б людей?
Для вирішення надзвичайних ситуацій у місті, потрібна в першу чергу військова дисципліна і жорсткий командир. Від його дій залежить, чи не піддадуться люди паніці.
Я б організував екстрену прес-конференцію і чесно сказав, що мерія потребує допомоги, але навівши два варіанти розвитку подій, що силами місцевої влади стихія повністю ліквідується, приміром, за п’ять днів, а за участі громадськості,скажімо, – за два-три. І тоді у людей буде набагато менше думок, типу «я заплатив податки, влада нічого не робить і хоче, щоб я сам чистив цей сніг».
І тут важлива політична воля. На місцях усі один одного знають і взаємопов’язані, а у такому місті як Київ, потрібно ще знайти важелі впливу, щоб підприємства виділили техніку, адже той директор з іншої партії, з тим колись був конфлікт, більшість просто незнайомі і т.д. Треба відкласти усі амбіції і звернутись до абсолютно всіх директорів підприємств, підприємців, військових, студентів і простих жителів, але окремо до кожного і у свій спосіб, бо звернення до всіх одразу означає «ні до кого».
Моїм завданням було б на той час – підпорядкувати собі одночасно і управління МНС, і Міноборони, і ДАІ, і всі громадські утворення, хоч у житті воно є не так. Мені було б все одно. Я не мав би права на помилку, адже на кону стояв комфорт мільйонів людей та їх відношення до мене як до міського очільника.
Потрібний постійний канал комунікації. Новий вагомий крок у подоланні стихії і відразу у ЗМІ. Наприклад, є правило, що спочатку чистяться мости, розв’язки, шляхопроводи, спуски та підйоми й центральні вулиці, а потім усі другорядні та віддалені. Про це потрібно повідомляти жителів, щоб вони розуміли, що відразу ж техніка не приїде, а не проклинали владу увесь цей час. Або наприклад, на прохання мера студенти такого-то університету створили десять добровільних бригад по прибиранню снігу і за принципом ланцюгової реакції жителі міста поступово б долучалися. З будинку, де двісті квартир, вистачило б і двадцяти чоловік, щоб зробити двір і прохідним, і проїзним.
Люди скаржилися, що в Києві не можна було купити навіть хліба на вихідних. Що з цим робити?
Крім житлово-комунальних питань, наша служба відповідала за контроль наявності в магазинах так званих товарів достатньої групи. Це хліб, сіль, сірники, молоко, борошно і т.д. Пам’ятаю, як у місті був штучний ажіотаж навколо відсутності солі і мені особисто довелося заспокоювати полтавців.
Коли виникає проблема із сніговими завалами та ще й в такому місті, як Київ, дефіцит хліба очевидний. Тому, не тоді, як уже опустошили полиці потрібно думати про це, а заздалегідь домовлятися із місцевими та хлібзаводами найближчих міст про негайний перехід на максимальну потужність роботи. Це вигідно усім.
Опозиційні політичні сили всіляко намагалися «накручувати» киян проти О.Попова. Як би тут себе вели?
Я вважаю, що опозиція просто скористалася інформаційною нішею, яка утворилася внаслідок відсутності періодичного мовлення мерії. Якби міська влада з першої секунди виникнення загрози робила впевнені кроки і була в контакті з жителями міста, закиди опозиції не мали б великого резонансу.
Як на мене, цей снігопад був реальним шансом для Попова підвищити свій рейтинг в Києві перед виборами. Але, судячи з усього, тепер цей рейтинг вбито.
Із приводу «сніжного жаху» в столиці 
