На Студреспубліці ми «розрулимо» проблеми України

Відповідальна політика, чесна та глибока дискусія, цілюще море з сонцем, драйв – це «фішки» фіналу Студреспубліки. Про особливості цьогорічного фіналу, який уперше буде не в Криму, розповів під час прямого ефіру на Еспресо.tv 9 серпня 2014р. лідер республіканців Павло Вікнянський. Змістовний діалог у студії побудував ведучий – Андрій Сусленко [+ відео].

Андрій Сусленко: Я думаю, що потрібно коротко розказати нашим глядачам, що таке Студреспубліка? Яка є основна мета? Для того, щоб далі наш діалог був більш предметнішим.

Павло Вікнянський: «Студентська республіка» – це є всеукраїнський громадський рух, який об’єднує молодих лідерів та експертів, задачею якого є виховання свідомих лідерів для України, як повністю суверенної держави та входження України до ТОП-20 найбільш розвинених держав світу. Також — це найбільша молодіжна програма в Україні, яка збирає таких самих людей: яскравих, розумних, таких, як я тільки що сказав.

Андрій Сусленко: Я знаю, що Ви вже багато років працюєте разом зі Студреспублікою. В минулому році ми навіть разом із друзями намагалися допомагати, іноземців  Вам давати. Щороку Ви збираєте, раніше в Криму, величезну кількість молодих людей, які в результаті виростають… в кого?

Павло Вікнянський: Вони виростають, передусім, у свідомих українських громадян, які відповідально відносяться до власного майбутнього та майбутнього нашої, ми впевнені, передової держави в світі. У нас все для цього є.

Андрій Сусленко: Ну, це важливо, насправді — такий хороший оптимізм. Тепер я хотів би дізнатися, цього року чи робити Ви в Криму Студреспубліку, чи напевно в іншому якомусь місці? І, безумовно, Ваші цілі, напевно, трошечки модифікувалися, з погляду на те, що ми зараз маємо фронт на сході нашої держави. Я би хотів дізнатися, які метаморфози переживає Студреспубліка за цей рік?

Павло Вікнянський: Зрозуміло, що враховуючи драматичну ситуацію, яка є наразі в Україні, немає ані технічної, ані моральної  необхідності проводити на території Автономної Республіки Крим або Севастополя фіналу Студреспубліки. Ми до останнього часу сподівалися все-таки якимось чином врегулювати дане питання та провести, наприклад, на Арабатській стрілці, але, знову таки, враховуючи дуже напружену ситуацію, прийняли рішення проводити на теренах Миколаївської області, в Рибаківці, тим паче, що там є, на відміну від Криму, нормальне сприяння місцевої влади, яка хоче допомагати.

Враховуючи величезне складнощі, які є наразі в Україні, звісно, що Студреспубліка, яка завжди критично та свідомо підкреслює рецепти для виходи України з кризи, зараз їх також, безумовно, пропонує — і над цим ми будемо працювати разом із найкращими молодіжними лідерами України з 23 по 26 серпня.

Андрій Сусленко: А давайте розкажемо глядачам, що саме буде входити в цей режим роботи? Як взагалі формується пул людей, які туди приїжджають. От, якщо я киянин, хочу приїхати, потрапити туди, якого я маю бути віку? Чи я іноземець, як я про вас дізнаюся? Що я там буду робити, власне?

Павло Вікнянський: Пане Андрію, ми Вас запрошуємо, разом із усіма Вашими друзями, з усім колективом, і всіх інших патріотичних громадян України. Як відбувається відбір людей для Студреспубліки з молодіжного середовища? Це багатошаровий, багатоетапний процес: спочатку на вишівському рівні, далі на рівні кожного регіону України, а після цього — на фінальному рівні. Всюди відбір шляхом голосування, шляхом моделювання окремої студентської країни, обираються найкращі люди. Потім вони з’їжджаються — це більше тисячі молодих лідерів із абсолютно всієї України, а також бажаючі іноземці. Більше того, в нас був досвід, коли в Білорусі відповідний етап відбувався, і делегація з Білорусі також брала участь…

І вони разом працюють над спільною задачею. Цього року задача дуже відповідальна – це «Модель України в умовах нового світового порядку». Жодний український політик точно не знає, яким чином «розрулити» ті проблеми, які наразі є в Україні. Я впевнений, що як раз на Студреспубліці ми дамо на це відповіді.

Андрій Сусленко: Виходить так, що я приїжджаю, у мене є три дні, зі мною ще тисяча людей. Що мені потрібно робити? Ви нас по командах розкидаєте? Ви нам надаєте житло? Ви нас годуєте? Ви даєте нам менторів, які нам розказують, як жити? Що це таке? Більш детально.

Павло Вікнянський: Перше – ми даємо можливість відчути себе по-справжньому свободним. Студреспубліка – це є територія не зарегульованості, як це відбувається, на жаль, на Селігері, а це є територія, де кожен сам обирає, чим він хоче займатися. Якщо він хоче бути журналістом — ОК, він йде до медіа-служби, і працює, наприклад, тим же журналістом або редактором, або журналістом кількох газет, які видаються на Студреспубліці. Хоче він бути політиком — він проводить відповідну виборну кампанію і балотується на посаду Студентського президента або депутата Студентського парламенту України. Він хоче бути політтехнологом — він очолює штаб або працює в ньому. Якщо людина хоче бути стратегом, експертом або розумним політиком і також перемогти — вона дуже активно бере участь у різноманітних дискусіях із авторитетними експертами, які не навчають, а які в режимі діалогу, в режимі «витягнутої руки» спілкуються про наболілі проблеми як для України, так і світу.

Проте це не є тільки захід, як хтось думає, для «ботаніків» або якихось там «заучок» — є нормальні речі для змістовного дозвілля, які ми також забезпечуємо. Передусім, море, сонце, а також «Фестиваль аматорського відео», «Студентська Мафія», «Дебати», «Квест», «Кубок КВН», зрозуміло, цього року обов’язково з патріотичною подачею.

Андрій Сусленко: Скажіть, будь ласка, от Ви відзначили, що приїжджаючи до Вас, я почну відчувати себе вільним. Але я і так вже вільний. Вільний навіть до того, як приїжджаю до Вас. Що з це за свобода, про яку Ви говорите?

Павло Вікнянський: Ми дамо ще більше свободи, яка не обмежена додатковими якимось обмеженнями з точки зору фінансових можливостей, з точки зору цензів, пов’язаних із різноманітними проблемами, наприклад із висуванням: ну, до українського парламенту треба досягти певного віку, щоб балотуватись, так само на президента — в нас цього немає. Хай Вам буде 17, 18 років — уперед! І все залежить тільки від Вас! Ми ж створюємо тільки середовище, де все це можливо.

Андрій Сусленко: Ви казали, що миколаївська, як так розумію, влада допомагає вам проводити Студреспубліку цього року. А хто ще підтримує вашу ініціативу?

Павло Вікнянський: Ми розраховуємо, насамперед, на активістів Студреспубліки. За вже 16 років того, як відбувається програма в кожному регіоні України, створене середовище, яке дозволяє нам, ну, принаймні, виживати в цих дуже складних умовах.

Організаційну, дуже невеличку, підтримку нам надає профільне Міністерство молоді та спорту. На жаль, тільки організаційну.

Фактично є частина медіа та невеличких бізнесових спонсорів і партнерів, які допомагають подарунками, переважно, або якимось медіа-сприянням, поширенням інформації. Шкода, що, зрозуміло, в цих складних умовах, мабуть, немає нормальної уваги до того, що має бути змістовна робота, і треба дуже активно працювати з активним середовищем молоді.

Ми зробили таку певну річ: ми порахували скільки молодих лідерів було виховано або пройшло крізь Студреспубліку. Виявилося, більше десяти тисяч найкращих – це достатній загін для того, щоб змінити деструктивну правлячу верхівку в Україні і нормально керувати в Україні.

Андрій Сусленко: Тут вже відразу питання: де ж ці люди? Де от ваші десять тисяч людей, яких ви виховали? Чому вони зараз не керують нашою державою? Або чому вони, принаймні, не доростають до цього?

Павло Вікнянський: Треба відповідні умови, такі самі вільні, як я сказав, які у нас є на Студреспубліці.

Андрій Сусленко: Так їх не буде. Будуть умови такі, які є. То яким чином люди, які виходять зі Студреспубліки, мають справді можливості, знання, наснагу, силу змінити щось у нашій країні? У них є бажання, напевно, а яким чином Ви допомагаєте їм пробиватися до щаблю влади, наприклад, або тих речей, у яких вони можуть бути корисними?

Павло Вікнянський: Є громадська річ: зрозуміло, ми громадяни України, спілкуємося, допомагаємо, створюємо, передусім, умови для розвитку. Ми постійно в Україну намагаємося запрошувати західних провідних експертів найвищого інтелектуального рівня, професорів  Гарварду, як то Сергій Плохій або Роберто Унгер, навчати людей.

А інша справа — це політична боротьба, і в цій боротьбі ми їх морально підтримуємо. З іншої сторони, якщо Україна покличе, то будемо боротися більш серйозно. І Ви праві, що, на жаль, поки в цих умовах люди, які не тільки патріоти, але і розумні, не мають можливості пробитися до кінця. Але для цього свій час!

Андрій Сусленко: Павло, тоді потрібно запитати, напевно: от Ви розказали про деяких осіб, які приїжджають до вас в якості менторів. Я знаю, що Ви запрошували і великих українських політиків, і філософів брати участь у Вашому заході. Кого цього року Ви запросили задля того, щоб вони допомогли краще усвідомити своє життя вашим студентам?

Павло Вікнянський: Запрошуємо практично всіх провідних українських політиків і будемо далі очікувати, хто з них приїде.

Минулого року в нас був Юрій Луценко, раніше в нас був Арсеній Яценюк, у нас Валерій Пустовойтенко, колишній прем’єр, був. Різні люди. Як воно буде цього року — подивимося, знову таки, зважаючи на складність ситуації, поки не будемо, скажімо так, загадувати наперед. Ми розраховуємо, що найвище керівництво держави також знайде можливість відвідати та поспілкуватись. Шкода, раніше цього майже не відбувалося — цього року на це очікуємо. З експертів: дуже цікаві люди – найкращий соціальний психолог України Вадим Васютинський, провідний український філософ Сергій Дацюк, ми запрошуємо, в тому числі, російського експерта В’ячеслава  Ігрунова, який представляє таке антипутінське середовище, людей, які розуміють, як справді треба розвиватися демократичній Росії, бо ми кажемо, що демократична Європа – це Європа від Лісабону і до Владивостока. І Росія має бути нормальною частиною цієї великої Європи. А Україна тут має величезну місію для Європи, чим ми можемо Європі допомогти.

Андрій Сусленко: Павло, потрібно запитати про наступне: минулого року я знаю, що дуже Ви були близькі до того, щоб Віктор Янукович підтримав Студреспубліку. Я не знаю, в результаті, чи так сталося… По-перше, чи так сталося?  По друге, чи Ви захочете, щоб Петро Порошенко, навіть з огляду на те, що у нього зараз голова болить іншими питаннями, прямо підтримав так-от Студреспубліку, на пряму і на майбутнє?

Павло Вікнянський: Президент України має бути людиною, яка бачить наперед не на кілька місяців, а на багато-багато років. І у візії любого Президента має робитися ставка на молоде покоління, бо це в любих країнах зі становленням державності завжди було авангардом перетворень і нормального розвитку. Ми вважаємо, що і нинішній Президент має спробувати взяти на себе таку специфічну відповідальність. Молодь точно буде вдячна, на неї можна розраховувати. З приводу Януковича, то була і є до цих пір ініціатива, яка називається «Міжнародний студентський центр»: створити в Україні креативно-інноваційну лабораторію (як для дітей «Артек», але для студентів), де б науковці, експерти, активні молоді лідери, молоді політики, як у одному «вінегреті» спілкувалися і працювали над питаннями проривного розвитку як для України, так і для світу. Ми хотіли створити таку річ у Криму, тепер хочемо просто десь на півдні України. Є відповідні пропозиції, ми над ними працюємо.

Андрій Сусленко: Павло, коротко: чи багато Ви очікуєте іноземців цього року?

Павло Вікнянський: Ми їх запросили, ми очікуємо. З частиною з них буде спілкування, принаймні, з частиною експертів, за скайпом. Частина – приїде, останню інформацію нам ще підтверджують. Наші друзі грузини приїдуть, приїде частина прогресивних росіян, як завжди ми запрошуємо білорусів, найближче наше середовище, а також друзів із Австрії й інших країн Європи.

Автор: Прес-служба Студреспубліки