Та чи міг хтось подумати, що спільна мрія — здатна об’єднати Республіку? Саме над цим запитанням розмірковували учасники «IV Зимової Студреспубліки», що відбувалася 8–11 березня 2012р. у с. Пилипець, що на Закарпатті.
Мрія… Звісно, що в кожного вона своя! В одних світла та практично недосяжна, в інших — меркантильна і обов’язково повинна бути здійсненною. Мрія є як в маленьких діток, так і в дорослих самостійних людей. Мрія — це те, що дає нам можливість забути про все і побути наодинці з собою.
Насправді, тема гри звучала: «Республіка як вихід із кризи державотворення». Але ще практично на початку заходу учасники й експерти зійшлися на думці, що першим кроком виходу з кризи державотворення повинна стати єдина мрія для всіх українців. Однак, ніхто не думав, що, насправді, ми розучилися мріяти, що ми не здатні сформувати нашу мрію, що дане завдання стане найважчим для нас…
Протягом доби учасники шукали відповідь на запитання: «Україна-мрія, країна в якій я хочу жити». Лишень відповідь на нього дозволяла відповісти на основне питання гри. Однак, ні так би мовити «старі студреспубліканці», ні «нові» учасники гри не могли знайти цю відповідь. І ось, нарешті, після безсонної ночі це сталося. Народилися наші мрії, які ми ростили, удосконалювали, корегували, виховували та якими опікувалися.
Насамкінець, оргдіяльнісної гри залишилося 3 основні позиції (3 мрії республіки, тобто «спільної справи» людей): «Цифрова республіка: створення нового типу організації суспільства — цифрового», «Республіка якісно нового типу людини», «Космічна республіка: підкорення нових космічних горизонтів».
Цифрова республіка — концепція організації суспільства, в основу якої закладено можливість участі кожного громадянина в управлінні на рівні держави, міської громади, свого будинкубезпосередньо, без делегування повноважень. Де кожен сам приймає рішення щодо управління коштами, які він передав до бюджету будь-якого з рівнів. Така організація суспільства потребує іншого управління правами власності на цифрові продукти, які мають бути загальнодоступними та вільними (метафора цифрового, копірайтного офшору). Надихає те, що технологічні рішення для такого майбутнього вже є, залишається лише їх впровадити, таким чином створивши новий світ.
Республіка якісно нового типу людини — мрія, яка на перший погляд може лякати, але насправді ми до цього прагнемо! Уявіть технології, які б давали можливість дихати під водою, передавати інформацію з носія відразу до людини, продовжити Ваше життя на десятки, а згодом і сотні років. Така мрія варта, щоб за неї боротися.
Космічна республіка— мрія, яка здатна об’єднати громадян на нові звершення, зберегти на примножити напрацювання минулих поколінь, заявити світу про Україну. Така мрія потребує почати з малого — відродження космічних гуртків у школах і увінчатись участю у розробці та виготовленню обладнання необхідного для польоту на Марс та підкоренню все нових горизонтів.
Здається, що це нереальні мрії, яких досягнути практично неможливо. Та протягом гри було доведено, що всі три задекларовані позиції в грі є цілком реальними і їх можливо досягнути — лише потрібно сильно захотіти та докласти багато зусиль для здійснення.
«IV Зимова Студреспубліка» вперше завершилася без основних переможців. Оголосили, що переміг кожен учасник (як мінімум переміг над собою!). Було нагороджено всіх дипломами за участь у проекті, а найактивніших гравців — цікавими та цінними книгами.
Експертами цьогорічної гри виступили друзі й експерти Студреспубліки — філософи Михайло Мінаков і Сергій Дацюк та психолого. Антоній Рудий. Пани Мінаков і Дацюк провели факультативи, що наштовхували учасників на рефлексію. Також учасникам показали 2 відео: ролик «Принципи кредитної системи» від Міжнародного руху Ларуша та німий фільм радянського режисера Дзиги Вертова «Одинадцятий».
Хочеться сказати, що цьогорічна оргдіяльнісна гра була не лише захопливою, але й складною. Це відмітили самі учасники, експертита керівник гри, національний Лідер СтудреспублікиПавло Вікнянський.
Стало вже традиційно, що події Студреспубліки переносяться на події України, і навпаки. Тому й зрозуміло складність гри та складність пошуку шляху виходу з кризи державотворення. Однак, маємо надію, що незважаючи на всі проблеми, якщо республіканці справилися з даним завданням, то і наші громадяни обов’язково знайдуть вихід.
Також, впевнена, що дана гра перевернула погляд на життя, на мрію і на ситуацію в країні кожному учаснику. Дякую всім за активність, креативність і мрійливість!
Враження деяких учасників «IV Зимової Студреспубліки»:
Михайло Мінаков (м. Київ): «Эта игра была замечательной во многих смыслах. Во-первых, она породиласмыслы для страны, которой могла бы стать Украина. Во-вторых,последолгой раскачки, участники сумели выйти на позиции, с которых можноугадатьабрисыбудущего. В-третьих, несмотря на зверский холод в зале,человечийжарсовместного мышления породил команду,которая и внесимулятивных условиях сможет думать и действовать эффективно в тойУкраине, которая у нас есть. Спасибо за хорошую игру, друзья!»
Дмитро Андрощук(м. Тернопіль):«Емоційне навантаження розворушило мозок… Напевно, кожен має однаково позитивні враження. Спостерігається тривожна тенденція, що проблеми України жаром печуть кожного і відводять на задній план якісь внутрішні протиріччя. Немає ми, чи вони, є лише Україна, проблеми якої падають на наші плечі, а значить ми і повинні будувати спільно наше майбутнє. Тепер лише спільна мрія для нас може бути рушієм для прогресу».
Кравченко Ірина (м. Миколаїв): «Студреспублика — это очень круто! Как будто параллельный мир, совершенно другая реальность! Я безумно рада, что попала туда, познакомилась с очень умными людьми, от которых можно узнать много полезного и просто приятно пообщаться. Несмотря на работу с утра до ночи в режиме нон-стоп, ты получаешь от этого огромное удовольствие! Это невозможно передать словами, нужно просто самому пережить! Всем советую!»
Володимир Карагяур(м. Чернівці): «Вперше приїхавши на «Зимову Студреспубліку», був здивований відмінностями від літньої. Незвично постійно бути в приміщенні та повністю віддаватися мисленню. Ще більше вразило те, що ігротехніки змогли вивести нас за рамки наших стандартних схем мислення. На жаль, підтвердилася думка, що існує криза в думках, криза в ідеях, навіть, серед молоді. Якби не зусилля керівника гри та експертів, можливо, гра не відбулась би якраз через кризу думок і мрій у молодого покоління. Молоді покоління забули про те, що треба мріяти, мрії стали просто матеріальними бажаннями. Гра вдалася, але вердикт, на мій погляд, винесено наступний — Україна рухається в прірву, і зупинити цей процес не під силу майже нікому, можливо окрім нас».
.jpg)
