Оптимальна кількість учасників груп складає 5-9 осіб. Коли вона сягає 10-ти, учасники, по аналогії з клітиною живого організму, розділяються на дві окремі групи, які у повній мірі є носіями материнської організаційної культури. Цей механізм лежить в основі розширення організації за рахунок включення нових членів. Зі схеми також видно, що кожен з учасників не пересікається з іншим більше ніж в одній спільній групі.
Пропонований алгоритм у вигляді схеми представлений на рис. 18. Рис. 18
1. У відповідності до 5-ти задач, які слід вирішити, всі учасники розбиваються на п’ять профільних груп за критерієм відповідності їх базової освіти до напрямку кожної з задач. Групи збираються окремо і працюють певний час над задачами, застосовуючи мозковий штурм чи інші методики щоб виробити набір попередніх альтернативних рішень, які записують у порядку ступеня їх прийнятності та ефективності. Результат роботи профільної групи: список з кількох альтернативних рішень задачі з коротким викладом їх переваг та недоліків.
2. Учасники розбиваються на перехресні групи, у кожну з яких входить по одному учаснику попередньо створених профільних груп. На своїх засіданнях вони заслуховують доповіді про результати обговорення способів вирішення задач у профільних групах та виробляють свої рекомендації, зауваження та генерують власні ідеї щодо вирішення кожної з них. Результат роботи перехресної групи: список зауважень та аналіз пропонованих профільними групами альтернативних рішень задач та, у випадку наявності, список власних альтернатив.
3. Далі учасники знову збираються у складі профільних груп, підсумовуючи рекомендації, які отримали їх члени під час роботи у перехресних групах. На основі сукупної інформації визначається оптимальне рішення задачі, а також встановлюються необхідні для цього управляючі впливи (інформаційні чи фізичні) на зовнішнє середовище. Результат повторної роботи профільної групи: формулювання оптимального рішення задачі з визначенням необхідних управляючих впливів на зовнішнє середовище та відповідальних виконавців реалізації кожного з них. За потреби п.2 та п.3 можна повторити.
4. Наступний етап — пленарне засідання структури з метою прийняття представлених профільними групами рішень усіх задач шляхом особистого голосування кожного з учасників. Результат роботи пленарного засідання: список прийнятих рішень та, у випадку потреби, рекомендації щодо подальшої роботи над задачами, вироблені рішення яких були відхилені.
5. Виконання прийнятих рішень.
5.1. Учасники структуруються у профільні групи, для розробки плану заходів по здійсненню інформаційного впливу на зовнішнє середовище і / або готують інформаційні блоки (статті, проекти законів, і т.п.) для його здійснення.
5.2. Учасники розбиваються на 5 виконавчих груп, кожна з яких у разі потреби може бути проектною групою для довготривалої діяльності у певному напрямку, якщо цього вимагає рішення поставленої задачі. Ці групи можуть вирішувати також одноразові задачі і задачі циклічного характеру, якщо існує така потреба.
5.3. Учасники структуруються в ієрархічну організацію з виконавчих груп, які виробляють тактику практичного втілення тих напрацьованих рішень, які потребують реалізації на фізичному плані та/або забезпечують технічну підтримку рішенням, що передбачають інформаційні управляючі впливи на зовнішнє середовище. У групах обираються (або призначаються одночасно з прийняттям рішення на пленарному засіданні) виконавчі керівники, які утворюють керуючу групу по виконанню загальноприйнятих рішень. При потребі ця група обирає відповідальних керівників для реалізації кожного конкретного рішення та розробляє чіткий план їх втілення. Після цього рішення реалізуються на практиці.
6. Учасники у складі профільних груп відслідковують реакцію зовнішнього середовища на управляючі впливи зі сторони організації в межах свого профілю, аналізують її та на основі цього корегують параметри здійснюваних управляючих впливів.
7. Учасники структуруються у перехресні групи, які прогнозують можливі реакції зовнішнього середовища на здійснюваний сукупний управляючий вплив, виробляють стратегію поведінки для кожного з можливих сценаріїв, корегують початкові умови та формулюють нові задачі, що з’являються у динаміці суспільних процесів. Очевидно, що основною метою реалізації представленого універсального алгоритму самоорганізаційної діяльності громадян в суспільних структурах є ефективне продукування ними логічних інформаційних модулів (публікацій, прес-релізів, аналітичних звітів, проектів законів і т.п.) та оновлення упорядкованих комплексів таких модулів (ідеології, національної та цивілізаційної ідей) для безструктурного управління соціумом з метою реалізації загальносуспільних інтересів, а також виявлення і нейтралізація деструктивних інформаційно-мережевих впливів, які здійснюють існуючі учасники різних рівнів глобальної політичної гри для перенаправлення суспільної енергії на досягнення своїх власних цілей.
Сказане вище випливає з представленої на рис. 19 об’єднаної світоглядної моделі формування потоку подій, яка покликана дати відповідь на ряд наступних запитань: — Чому все є так як є? — Чому все стається як стається? — Які причинно – наслідкові зв’язки існують між подіями на фізичному плані та нашими думками, переконаннями та уявленнями? — Як ефективно впливати на перебіг подій та яку частку складає наша степінь свободи такого впливу у контексті Божого Замислу?
Рис. 19
Дана схема представляє мої власні відповіді на поставлені питання. Вони сформувалися внаслідок спроби синтезу інформації, отриманої після, безперечно, доволі поверхневого ознайомлення з кількома існуючими методологіями — релігійною, науковою (загальносинергетичне бачення динаміки нелінійних систем у викладі Л. Бевзенко, яке адаптоване до вивчення соціальних систем), езотеричною (на основі „Трансерфінгу реальності” Вадима Зеланда) та методологією російської „Концепции общественной безопасности” (КОБ). Сам синтез проводився у контексті відомої притчі про те, що Істина знаходиться на вершині гори, на яку можна підійматися безліччю стежок по всіх її схилах, часом діаметрально протилежних, внаслідок чого втрачається сенс дискусії про ту, єдину з них, яка найбільш вірна. Зрозуміло, що все викладене можна розглядати лише як спрощену схематичну модель, як короткий популярний та дуже суб’єктивний варіант викладу сукупності складних концепцій, заглиблення у кожну з яких потребує часу і зусиль, що порівняльні з тривалістю та зусиллями цілого людського життям. Зазначу також, що у процесі синтезу я дозволив собі деякі спрощення та відхилення від базового змісту взятих за основу використаних методологій щоб залишити виклад у рамках формату популярного нарису. Для кращого розуміння для чого це все, трансформуємо означені вище запитання у єдине, найголовніше для нас сьогодні, наступним чином: Як, живучи у бідній, керованій ззовні, пронизаній наскрізь корупцією і тотальною недовірою країні, перетворити її у багату, розвинуту, могутню і процвітаючу державу, де живуть щасливі, здорові, заможні та самодостатні громадяни? Інакше кажучи, як переміститися з точки А свого розташування на фізичному плані у точку В (рис. 19), в якій все суспільство в цілому та кожен громадянин зокрема набули б таких бажаних позитивних рис? Докладний виклад цього матеріалу виходить за рамки мого виступу сьогодні, тому всіх, хто зацікавиться цією темою, запрошую ознайомитися з викладеною в Інтернеті моєю публікацією „Як з точки A потрапити у точку B? або Об’єднана світоглядна модель формування потоку подій” Подам лише висновок. Для перетворення України у багату, розвинуту, могутню і процвітаючу державу, де живуть щасливі, здорові, заможні та самодостатні громадяни слід сформувати відповідний образ у просторі варіантів у вигляді національної та цивілізаційної ідеї–Мрії на мові міфу, та впровадити його у існуючу соціокультурну матрицю (габітус) для генерування соціумом Наміру її втілення, у якому б поєдналися бажання його колективного свідомого і безсвідомого. При цьому слід забезпечити сталу концентрацію уваги соціуму на втіленні сформованого образу в життя протягом тривалого часу, виявляючи та нейтралізуючи спроби існуючих організаційних суб’єктів зовнішнього середовища перенаправити увагу на інші цілі.
Питання 1: Я хотів би повернутись до схеми роботи в групах, коли ви показували 50 чоловік, здається називається, ну я не пам’ятаю як вона називається, в мене питання в тому скільки потрібно часу для роботи групи, тобто на скільки вона в принципі ефективна, скільки витрачати на це часу?
Відповідь: Якщо вважати мій виступ вступним інструктажем, то роботу Студреспубліки у режимі динамічної мереженої структури без керівного ядра можна починати вже зараз.
Питання 2: Ну я маю на увазі, скільки часу потрібно групі, приблизно, щоб виробити вирішення питання?
Відповідь: Все залежить від складності питання. Додам, що тривалість прийняття рішень з аналогічних питань у ієрархічній структурі може бути меншою, проте у загальному випадку інтелектуальний рівень прийнятих динамічною мереженою структурою рішень буде вищим.
Питання 3: У меня простой вопрос. У нас есть задача победить на виборах. Как по вашему, нам удасться быстрее мобилизовать сетевую структуру или иерархическую?
Відповідь: Якщо ціль – лише прийти до влади, то зрозуміло, що жорстка ієрархія за певних умов може бути ефективнішою. Проте, однозначно, що вона не змінить системи і все залишить як є – бо лише у рамках ієрархії керівному ядру зручно у повній мірі реалізовувати власні інтереси за рахунок ресурсів всієї структури. Коли мова йде про реалізацію загальносуспільних інтересів не на словах а на ділі, то зрозуміло, що лише мережева структура, побудована на принципах динамічної демократії, придатна для цього.
Питання 4. Почему вы считаете, что квазисетевая структура на прошлых выборах побудила квазииерархию? Через их возможность быстрее и качественнее принимать решения?
Відповідь: Ні, не через це. Я вважаю, що в даному випадку суттєвим був мотиваційний чинник. Тобто кожен член квазімережі був у більшій мірі залучений до обговорення та прийняття рішень і очевидно знав, що внаслідок перемоги отримає більшу частку „владного пирога” у порівнянні з учасником квазіієрархічної структури, де рішення лідер приймає особисто і ще й чинить психологічний тиск на кожного члена групи. Яка з обох груп при таких умовах має більшу потенційну здатність перемогти? Питання риторичне.
Питання 5: На мій погляд, у Вашому викладі відкинуто соціальні, гендерні, психологічні особливості учасника, його прагнення і здатності бути лідером і ще багато чого. Тому чи вистарчить нам часу і можливостей вибирати тих кілька десятків людей з 45 мільйонів, щоб заповнити вузли пропонованої вами мережі?
Відповідь: Безперечно, часові рамки лекції та великий обсяг матеріалу не дозволили викласти всі аспекти та моменти пропонованого проекту. Я не торкнувся морально етичних особливостей та критеріїв оцінювання прийнятих рішень. Не розкрив особливостей формування практично нової організаційної культури для динамічних мереж. Проте хочу сказати наступне. Дана структура проектувалася з врахуванням участі у ній звичайних людей – громадських активістів, яких є достатньо у нашому суспільстві. Тобто мова взагалі не йде про пошук якихось „обраних”. В основі мережі лежить поділ її на первинні робочі групи різного функціонального призначення, психологічна динаміка у яких добре вивчена сучасною наукою для бізнесових структур. Тому формування команд, їх стабілізація та гармонізація не викликатиме труднощів і тут не розглядалася через наявність великого обсягу напрацювань у цій галузі.
Питання6: На мой вигляд создание такой структуры вызовет сопротивление со стороны действующих организаций и власних струтктур, которые будут стремится разрушить ее, не допустив эффективного развития и продвижения во власть. Как сетевая структура сможет противостоять этому?
Відповідь: звичайно опір буде. Проте, якщо така структура виявиться життєздатною в існуючих суспільних умовах, то вона швидко пошириться сама. Весь сенс полягає в тому, щоб створити методику, за якою будь-яка група людей легко і просто може організуватися в ефективну мережу, як альтернативу організації в ієрархічну структуру. Тобто мова йде про те, щоб в кожному селі, в кожному місті спонтанно виникали структури мереженого типу, щоб у мережі трансформувалися діючі громадські організації і політичні партії. Мова йде про еволюційний розвиток та поширення суспільних мережевих структур, які більш ефективні та дієві у порівняння з існуючими ієрархіями, які здатні виживати і діяти у конкурентному зовнішньому середовищі. Якщо вони не матимуть таких здатностей, то відповідно, їх поширення не відбудеться.
Питання 7: Одной из угроз существования Вашей структуры есть уязвимость ее сайта как способа коммуникации через возможность взлома и доступа посторонних ко всей информации. Как Вы собираетесь блокировать такие угрозы.
Відповідь: По-перше, робота мереженої структури передбачає 100% -ну відкритість інформації, тобто не буде сенсу пошкоджувати сайт для пошуку прихованих секретів. Також маю сказати, що найкращий захист сайту – майже повна відсутність цього захисту за умови легкої відновлюваності після мережевих атак. А найефективнішим захистом є швидке поширення таких організацій, коли їх кількість нівелює ефект пошкодження одного з них, а одночасно атакувати всі є технічно неможливим без повного блокування Інтернету в країні.
Питання 8: На мой визляд, в группах очень часто побеждает средний уровень интеллекта, поэтому практическая возможность реализации мультипликатора интеллекта вызывает сомнение.
Відповідь: Ви торкнулися справді серйозної проблеми у роботі динамічних мереж, яка безперечно матиме місце. Проте розглядаючи структуру в динаміці, можна спрогнозувати швидкий ріст рівня її сукупного чи середнього інтелекту внаслідок закладених у її будову та алгоритм роботи вегетативних механізмів, що автоматично забезпечують навчання учасників у процесі роботи і мотивацію до самоосвіти з питань, що виносяться на розгляд у групах. Зокрема мова йде про загальновідомий метод проектів, що практично повністю покладений в основу роботи перехресних та профільних груп.
Питання9: А якщо критична ситуація потребує прийняття негайних рішень та дії?
Відповідь: У процесі виступу я згадував, що структура є динамічною мережею, що означає легке та швидке її переструткрування . У випадку форс-мажорних ситуацій структура легко переструктуровується в ієрархію і діє відповідно до її механізмів за наперед визначеними сценаріями.
Питання10: Питання з приводу комунікацій у групах. Одна з умов їх успішності є ефектвна взаємодія між учасниками, що можливе лише, коли вони вже знайомі і спільно попрацювали. А як бути з новачками, які тільки прийшли в організацію?
Відповідь: Дякую за запитання – воно вкрай актуальне. Мова йде про механізми зростання структури та передачу організаційної культури новим учасникам. Зрозуміло, що ті, хто ввійшов в організацію з самого початку і будуть творцями цієї культури, але у будь-якому випадку в її основі буде лежати універсальний алгоритм роботи мережевих структур, про який я розповідав вже сьогодні. Коли в організацію будуть приходити нові члени, вони розподілятимуться поміж діючими групами у відповідності до їх побажань та базової освіти. Беручи участь у роботі груп, вони перейматимуть вироблену організаційну культуру, ставатимуть її носіями і у випадку перевищення кількості учасників у групах 9, група, мов клітина живого організму, розділятиметься на дві частини, кожна з яких буде мати організаційну культуру ідентичну материнській групі. Зрозуміло, що діапазон спеціалізації нових груп у межах профілю може трішки відрізнятися, але очевидно, що питань, які слід вирішувати у кожному з профілів достатньо для роботи не однієї такої групи.
Питання 11: У меня такой вопрос, может ли быть такое теоретически, если да то что с этим делать, если скажем участники одной группы будут воспринимать другие свои группы как менее приоритетные, а эту самую приоритетную, по той причине что она будет для них самая эффективная, по какой либо причине, а другие группы будут рассматриваться как ресурсы для этой главной?
Відповідь: Все залежатиме від цілей, що викладені у програмних засадах організації та її спрямування. Звичайно, що в одних організаціях головними можуть бути профільні групи, у інших – перехресні, у ще інших – виконавчі. Проте закладений у будову механізм зворотного зв’язку забезпечить адекватну оцінку практичної діяльності динамічної мережі, яка чітко покаже, чи виконує кожна конкретно група поставлену перед нею ціль і чи охоплені всі цілі, що викладені у програмних засадах. На основі цього і мали б коректуватися напрямки діяльності груп та концентрація уваги учасників у роботі кожної з них.
Питання12: И еще вопрос. Здесь как бы, накладываю два вопроса на один. Был вопрос такой — кто ставит группам задания, ставятся ли они извне или изнутри группы? И еще накладывается сюда же, соответственно: кто корректирует работу группы, кто определяет, насколько они эффективны, что им пора распадаться, если они этого не хотят, к примеру?
Відповідь: Первинна ідеологічна група, яка практично засновує організацію, формує програмні засади, що включають чітко виписаний список цілей, шляхи їх реалізації, критерії оцінювання рішень та базові характеристики структури. Програмні засади є тим ідеологічним стрижнем, навколо якого групуються учасники та який притягує їх та утримує в організації. Відповідно цілі, викладені в програмних засадах і є відправною точкою постановки стратегічних і тактичних задач, які в подальшому формуються у самих групах. Здатність організації до постановки перед собою задач, їх корекції у відповідності зі змінами ситуації і є головною властивістю динамічних мереж, яка мала б суттєво підвищити їх адаптивну здатність діяти та виживати в не завжди прихильному зовнішньому середовищі. Робота груп корегується у відповідності до результатів оцінювання внаслідок реалізації механізму внутрішнього зворотного зв’язку, який одночасно визначає їх ефективність, та дієздатність. Думаю, що бездіяльність груп та неспроможність реалізовувати викладені у програмних засадах цілі і будуть приводами для їх розпуску.
Питання 13: Ще питання щодо роботи в групах. Якщо в групі напрацьовано якийсь результат найбільш кваліфікованими учасниками, то яким чином вони можуть викласти його іншим учасникам, так щоб вони зрозуміли і могли його представити в перехресних групах – адже їх компетентність не дозволяє вільно оперувати в рамках виробленого фахівцями рішення.
Відповідь. Якщо розглядати питання роботи динамічної мережі в рамках місяця чи навіть року, то безперечно, така проблема періодично виникатиме. Проте очевидно, що з часом в учасників структури формуватиметься інтегральна когнітивна модель з одночасним зростанням їх освітнього та духовного рівня внаслідок дії закладених у алгоритм роботи механізмів, що мотивують до самовдосконалення та самоосвіти. Тому після виходу структури на якийсь умовний рівень, що відповідає сформованому „робочому режиму” для неї, це питання у великій мірі буде знято. Хочу додати, що пропонована структура спроектована у більшій мірі для вирішення стратегічних питань і її основна діяльність мала б спрямовуватися на результати, що будуть отримані через 5, 10, 20 років. Крім того, пам’ятаймо, що вершиною фаховості вузького спеціаліста є здатність викласти напрацьовані складні теорії у формі, що зрозуміла для людей звичайного освітнього рівня.
Питання 14: Можна ще питання. Який ваш план створення такої структури? Що ви вважаєте ключовим та першочерговим – створення пілотного проекту, знаходження спонсорів, запуск сайту?
Відповідь: Першочерговим вважаю потребу випробувати на практиці фрагменти розробленого мною алгоритму роботи мережевих структур. Моя присутність тут, на «ІІ Зимовій Студреспубліці» у якості учасника є колосальною цінністю для мене – вона дала мені досвід роботи у живих організаціях, дозволила побачити з середини роботу первинних груп, особисто відчути всі психологічні нюанси взаємостосунків їх учасників, отримати уявлення про групову динаміку та міжгрупову взаємодію. Можливо мені ще вдасться в рамках часу, що залишився, організувати діяльність однієї з груп за алгоритмом роботи динамічної мережі. У будь-якому випадку я дуже вдячний організаторам «ІІ Зимової Студреспубліки» за запрошення. А далі в планах подальша робота над теоретичною частиною цього проекту а також його популяризація в українському суспільстві, в першу чергу серед партійних активістів, зацікавлених у підвищенні інтелектуального рівня, ефективності та дієвості своїх організацій.
