Відвідавши м. Тернопіль, я зрозуміла, що не дарма проїхала через всю Україну. Знайомство з містом розпочалося вночі, по дорозі до готелю: вокзал, невеликий, але такий затишний, розкішні, вражаючі своєю архітектурою церкви, проїздом через центр, дізналась, що десь тут є озеро, яке є родзинкою міста.
Після сніданку ми відвідали центр духовної підтримки осіб з особливими потребами «Віра і Світло». «Віра і Світло» намагається об’явити світову красу і цінність неповносправних людей, вірячи у їх здатність перетворювати суспільство, робити його більш людяним.
Кожна людина, навіть найбільш вражена неповносправністю, покликана бути джерелом радості та миру для спільноти, для церкви, для всього людства.
Спілкуючись з розумово неповносправними особами я змогла пізнати інші життєві цінності, відкрити для себе новий сенс життя та подивитися на світ очима любові. Ці люди вразили мене своєю можливістю любити, ділитися багатством свого серця, своєю безпосередністю, вірністю та простотою.
На знак вдячності за візит члени спільноти подарували всім гостям «вербочки», які будуть оберігати нас від незгод. Ми в свою чергу,не байдужі до чужого горя, провели благодійний аукціон, на якому продавали вироби з бісеру, вироблені руками осіб з особливими потребами. Вилучені кошти будуть переведені в фонд спільноти «Віра і Світло».
Незабутнє враження на мене справили Збаразький замок, Почаївська Лавра, джерело Св. Анни, Замкова гора у м. Кременець та володіння Вишневецьких.
На мою думку, ніде не готують краще українських страв, ніж у ресторані – музеї «Старий Млин». Своєю неповторністю вразив ресторан «Зимовий Сад», краса якого зачарує кожного.
Велике спасибі комплексу «Алігатор» за теплий прийом, чудовий відпочинок та приємні враження.
Спогади про мій візит до Тернополя, залишаться для мене чарівною одежою, яка від часу не зноситься!
