Умови гри відображали модель міста. Основна сила була спрямована на вирішення проблем у галузі житлово-комунального господарства, подоланню безробіття, розвитку культури і архітектури та сприяння підприємництву
Тому „личный состав” мерії склали:
Наталія Філіпова – мер Студреспубліки-2009
Роман Дрібний – секретар міської ради
Валерій Красноштан – головний архітектор
Володимир Шило – начальник управління ЖКГ
Олена Валко – директор центру праці
Дмитро Козицький – начальник управління сприяння підприємництву
Альона Козісь – начальник податкової інспекції
Наталія Ломакіна – начальник управління культури
Аліна Єфименко – головний редактор комунальної газети „ЗаДіло”.
Крім того, іншими, непідконтрольними меру посадовими особами були:
Анна Артеменко – голова суду
Дмитро Черніков – начальник управління СтудБанку СР
Антон Кулечка – начальник управління МВС
Ірина Земляна – голова територіальної виборчої комісії
Гра розпочалася з того, що СтудБанк надав кредит мерії для реалізації видаткової частини бюджету, в свою чергу мерія взяла на себе відповідальність повернути його за рахунок надходжень до бюджету.
Рано-вранці представники управління МВС в екстреному порядку примусово будили місцевих жителів на зарядку під загрозою затримання на деякий час у карцері. На цей хід УМВС зважилося після того, як гравці не зреагували на те, що ігровий комітет чекав, що власне гру розпочнуть саме гравці, а не організатори гри. Це вкотре довело, що суспільні маси можуть існувати без влади, але діяти можуть лише тоді, коли ними якщо не керують, то хоч направляють у потрібне русло руху.
Після зарядки почалася „установча доповідь” гри у вигляді зустрічі мерії з жителями міста, де був „наїзд” на гравців за те, що вони самі нічого не роблять, навіть не прибирають те сміття, яке інтерактивні гравці цілу ніч розкидали з десятків наповнених раніше сміттєвих мішків прямо біля наметів.
Тому, на докори „чому не працює душ”, „половина туалетів зачинена”, „їсти ще не дають”, „зганяють на зарядку”, мерія відповіла: „бюджет не поповняється” і виставила свої умови жителям для того, щоб стабілізувати ситуацію:
— максимальне для жителів працевлаштування та відкриття приватних підприємств,
Центру праці, який реєстрував вакансії та безробітних та управлінню сприяння підприємництву, яке ідейно та інформаційно допомагало жителям у початках та розвитку власного бізнесу – не було перепочинку перші три-чотири години гри. За 10-15 хв нововлаштовані працівники ГЖЕДу назбирали півмашини сміття!
Після цього стартували передвиборчі перегони кандидатів у мери та політичних партій – у депутати. Спочатку партії реєструвалися як такі, пізніше, після отримання свідоцтва про державну реєстрацію, подавали документи у ТВК. Головним поставленим перед собою завданням учасників перегонів було ідентифікувати ще незаангажовані цільові аудиторії громадян та залучити їх до свого табору.
Відразу вималювалася картина двох людей, засіхаючих на перемогу в виборах, це ЮрійЛешко та Антон Мигаль, які створили дві надпотужні партії CPG та "Сєбульба" відповідно. Ще одним кандидатом-самовисуванцем був екс-Студпрезидент України Роман Скок. Також на вибори пішли ще дві партії "Мерія" і ПІМ, які складалися з рядових людей мерії та ветеранів Студреспубліки відповідно.
Йшов агітаційний процес, але раптом до Основного закону Студреспубліки були внесені зміни у статті виборів. Буквально за дві години до голосування виявилося, що партії будуть боротися лише за п`ять місць у магістраті, а інші будуть розподілені між кандидатами, які наберуть найбільшу кількість голосів по мажоритарній системі у одномандатному окрузі (районний територіальний поділ). Кандидати, які йшли за списками партій не в перших рядках не розгубилися, а самовисунулися на вибори в районах.
Юрій Лешко проводив передвиборчу політику хліба і видовищ. Роздавав пенсіонерам Студреспубліки пакети допомоги, в яких була гречка, цукор, соняшникове насіння, борошно, презервативи та зубні пасти.
Антон Мигаль вибрав тактику спілкування в масах, де розповідав про плани на майбутнє. Відразу ж після дебатів кандидатів на пост мера зробив оголошення, яким повідомив учасників, що завдяки роботі його команди відтепер усі жителі Студреспубліки можуть придбати морозиво у магазині за студрики.
Кандидати усіляко намагалися у своїх передвиборних програмах відобразити плани для побудови міста майбутнього, в основному це стосувалося енергозберігаючих технологій, чистоти міста, свободи слова та подолання безробіття.
Тим часом служба безпеки СР під загрозою того, що на СтудБанк може бути здійснений напад взяла роботу СтудБанку під свій контроль.
У запеклій боротьбі за посаду мера Студреспубліки з різницею в один голос переміг студент Полтавського університету економіки і торгівлі Антон Мигаль, а до магістрату за пропорційною системою ввійшли:
Володимир Чупилко
Віталій Кучерук
Роман Мусійко – партія СPG
та
Олексій Цебінога
Станіслав Зуєв – партія "Сєбульба"
по мажоритарці — Юрій Лешко, Дар`я Недоступ, Катерина Горбань, Артем Лимар та Інна Пахомова.
Гра завершилася рефлексією, на якій велика кількість учасників гри виражала невдоволення з приводу організації самої гри, але після того як мерія, інтерактивні гравці і деякі найактивніші учасники відкрили карти участі у грі, і співставили їх з одним з головних гасел мерії „У Студреспубліці немає комунізму, за тебе ніхто нічого робити не буде і просто так нічого не даватиме! Думай! Дій! Не спостерігай, а дій!” – усі зрозуміли, що гра вдалася!
.jpg)
.jpg)
.jpg)
