Я думаю ніхто не зможе впевнено сказати що відбувалось з нами протягом цих п’яти днів. Незрозуміла гра, пленарні засідання, після яких все ставало ще незрозумілішим, пошуки пояснень, метушня, дивні правила, самостійні завдання на ніч, які вночі перетворювали кожну кімнату на штаб-квартиру ідейної групи. Але навіть коли у п’ять годин лягаєш спати, то крізь двері та сон чуєш фрази методологічної консультації, яка й досі триває…
Мозок здається ворушився від цієї мисленої діяльності та жив своїм життям! Чого тільки коштували ідеї «Нової української філософії»!
Зараз я ще й досі не можу зрозуміти до кінця, що я отримала від Зимової Студреспубліки. Це, звичайно, спілкування з різними людьми, які становлять собою рідкісні екземпляри і дають віру у людство. Це досвід певної форми мислення, яке структурує потік думок, та допомагає робити доцільні висновки. Це відрив від звичного для тебе світу, після якого на багато речей дивишся інакше. Це народження цікавих ідей та думок. Це кожен день, який ввижався наче тиждень—настільки щільним був графік, та ефективним проведений час. Але залишилось й те, чого ще не можна сказати словам—відчуття внутрішньої зміни, яку не розумію, але бачу її вплив у повсякденному житті, у вчинках, характері думок. І це, чесно кажучи, болісний процес переосмислення та аналізу, який не має кінця.
Ще довго ми будемо почерпувати з отриманого щось корисне. Але зараз з впевненістю можна сказати, що це був чудовий час! Для мене це перший досвід участі у Студреспубліці, і я насправді дуже рада та пишаюсь тим, що стала учасником такого грандіозного заходу, без якого моє життя на цей момент не набуло б такого яскравого сенсу!
Й не важливо, що божеволієш від думок, що те, чого я хочу—це не те, чого я хочу. А важливо те, що вже починаєш складати цілісну картинку життя, яка надає впевненості та допомагає відсіяти непотрібні дії та метушню.
