– Іноді на Вашу адресу летять претензійні запитання, мовляв, у такому віці некоректно займатися студентськими проектами. Як Вам бути лідером Студреспубліки?
– По-перше, студент із латини перекладається, як той, хто ретельно вчиться. Ми вступаємо в майбутнє, в якому, якщо людина не буде вчитися постійно, буде лузером на узбіччі розвитку або фактично потрапить в ситуацію нового кріпацтва. Тож, не треба боятися чи іронізувати з першої частини назви Студреспубліки. По-друге, шокуючий факт, але таліби, представники одного з найбільш відомих світових політичних рухів, у перекладі також «студенти».
Так сталося, що в нашій країні ніхто не може навести лад – ні професори, ні підприємці, ні влада, ні закордон, то нехай саме студентство буде тією точкою, котра сприятиме впровадженню сильного та прогресивного проекту. Прикладів із історії безліч, коли молодь була основою змін. Отже, я несу відповідальність: банально, але хто, якщо не я; все це є громадська, матеріально невдячна справа, адже гроші за неї не отримуємо. Мусимо це робити, бо це наше призначення!
– Що Ви говорите тим людям, які Студреспубліку називають дитячою грою?
– Ми чи не єдині в країні, хто займається серйозною дискусією навколо важливих речей, які відбуваються в світі. Багато дискусій саме ми розпочали. Наприклад, перші сказали, що Україні потрібні довготермінові стратегії розвитку – «Стратегія-2050 для України». Без цього ніде неможлива нормальна поступова дія, тому такі стратегії є в передових країнах. Якщо це не робить влада чи опозиція, то це мусить робити певна частина громадянського суспільства. Найчудовіші, фантастичні та чудернацькі речі часто розпочиналися від невеликої ініціативної групи людей, яка всупереч всьому чесно робила свою справу, так би мовити, із відкритим забралом. Робила якісно, після чого відбувалися зміни. Ми є каталізаторами цих процесів.
– Чи є приклади, коли Ваші ідеї ставали національним досягненням?
– Ми чи не перші почали обговорювати кризу сучасних політичних інституцій, почали говорити про необхідність формування політичних партій і громадських організацій нового типу. Ми почали говорити й залучати експертів із глибинної роботи над проблемою того, що потрібно Україну ввести в ТОП-20 розвинутих держав світу. Тепер ці слова лунають із уст Президента. Саме нам належить ініціатива створення Міжнародного студентського центру в Криму. Маємо надію, що цей вагомий крок дозволить нам багато чого втілити в життя.
– Ви спілкуєтеся з різними регіонами. Чи можливо визначити найактивніших і найінтелектуальніших студентів?
– Участь у діяльності Студреспубліки беруть не лише студенти. Іншою частиною – експертною – стають досвідчені люди.
Щоб відповісти на ваше питання, потрібно брати карту України й порівнювати, але я ніколи таке не порівнюю. Ми всі – одна велика сім’я і виділяти когось немає сенсу. Ми — дієва й активна тусовка, котра прагне змін.
– Що можете сказати про полтавських учасників Студреспубліки, зокрема, нинішню гру?
– Якщо я планував і приїхав сюди, то це вже певно про щось говорить. Відверто скажу, полтавський регіон у лідерах. В учасників очі горять! Проте, я їм раджу не лише відвідувати тренінги, а й читати більше книг. Не забувайте про освіту. Оберіть тему, проаналізуйте її, а потім обговоріть із друзями за філіжанкою кави.
Шлях успіху України лежить у перемозі над власними лінощами, скепсисом, тотальним троллінгом, які є в українцях. Раджу навчитися боротися, не боятися й питатися в експертів про нове. Я сподіваюся, що в подальшому буде реалізація чудових думок.
– Проект матиме два напрямки: перший – спортивні змагання, другий – практична робота та тренінги для молодих журналістів. Якщо говорити про останній аспект, то нині журналістика змінила свою форму, ставши занадто сенсаційною та кровожерливою. Сьогодні журналістика не відповідає тій ролі, яка їй відведена в суспільному балансі. Тож, ми будемо говорити про її проблеми, шляхи подолання негативів. Запрошуватимемо спеціалістів зі світом ім’ям, щоб розібратися й донести до молодіжного середовища ті здорові тренди та віяння в журналістиці, котрі варто підтримувати.
