Вже довгий час в Чернігові молодь грає в різні квесті-ігри. Вони бігають по місту, щось шукають. А навіщо — не зрозуміло. Я згадала, що один мій знайомий якраз і влаштовує такі квест ігри. Цією людиною є один із організаторів «Chernihivquest» Юра Богдан.
Про Юрине захоплення квестами я чула неодноразово, та якось не придавала цьому уваги. Якось я натрапила в контакті на дуже цікаві фотографії. Бурхливі обговорення в коментарях відразу зацікавили мене і я вирішила не залишати це питання відкритим і одразу дізнатися про квести детальніше.
Для початку я вирішила звернутися до того, хто знає все – звичайно ж до інтернету. На моє щастя, Googlе вже був знайомим з цим питанням.
Отож, квест – це така собі пригодницька гра, що має певну сюжетну лінію, для проходження якої потрібно розв’язати декілька логічних задач. Звичайно ж, існує ряд послідовних підказок, які організатори раніше повинні були заховати у різних частинах міста. І тут вже фантазія автора може відриватися по повній, починаючи парками, кафе чи супермаркетами і закінчуючи закинутими будівлями і навіть кладовищами!
Стандартна гра побудована за ланцюговою схемою – розгадаєш одне завдання – отримаєш інше. І так доти, доки не прийдеш до фінішу.
Квести бувають різних видів: нічні або денні, автомобільні чи на своїх двох, віртуальні, тематичні і т.д.
Кажуть, що перші квест-змагання були організовані у Харкові, після чого швидко поширилися по всій території України. А привезений квест був уперше з Мінська, де білоруси, під впливом захоплення від комп’ютерної іграшки в стилі квест, вирішили створити такого роду змагання в самому місті.
Взагалі, у квестах задіяна немала кількість осіб. В першу чергу – це автори, місія яких не стримувати уяву і написати такий сценарій, щоб гравці змогли отримати максимум задоволення.
Зазвичай, квест важко уявити без модераторів – людей, які контролюють виконання завдань на конкретних точках. Дуже часто якість гри залежить саме від них.
Але найголовнішими дійовими особами залишаються гравці, адже саме для них «шов маст гоу он»
Звісно, Google знає багато, але він ніколи не зможе відчути на собі всіх тих емоцій, які може подарувати ця гра. І тому наступним моїм кроком є невеличка бесіда з людиною, яка встигла відчути на собі квест у всіх його проявах: в ролі гравця, модератора, а тепер і в ролі одного із авторів численних ігор, що проводяться в Чернігові. Ми поспілкувалися з Юрою Богданом.
—Як мені стало відомо, ти маєш безпосереднє відношення до квестів, що проводять у Чернігові. Як значення вони займають у твоєму житті?
— В першу чергу, квест – це моє хобі. Можливо, навіть більше. Так вже склалося, що я приділяю дуже багато часу цій грі. Постійно доводиться писати нові сценарії, вигадувати завдання, знімати відео-ролики. Кожен момент повинен бути детально продуманим, тому протягом дня я дуже часто подумки з квестом.
Це, насправді, дуже класно, коли виходить написати таку гру, від якої інші отримують задоволення. Для мене квест – це феєрична ідея, яку весь час доводиться розвивати, вдосконалювати і вигадувати щось нове. До того ж квест, як ніщо інше об’єднує нас – друзів, змушує постійно зустрічатися. Я вже навіть не уявляю, яким би було моє життя, якщо з нього забрати це захоплення.
— Мені відомо, що ти займаєшся квестом не перший день. Цікаво, як давно і з чого все починалося ?
— Для мене все починалося 1,5 роки тому. Якось випала нагода приймати участь у квесті, який організовували мої друзі. Гра мені дуже сподобалось та одразу ж зацікавила. Я почав допомагати друзям спочатку як модератор, інколи як гравець. Потім мені захотілося спробувати себе у якості автора і я написав свій перший квест. Гра відбувалася під час Студреспубліки і, мабуть, саме з цього моменту квест став моїм захопленням. Кажуть, що це була досить вдала гра. Особисто я вважаю її своєю найкращою роботою. До того ж, якщо я не помиляюся, це був перший штурмовий квест,всі попередні ігри в Чернігові були лінійними.
— «Штурмовий» і «лінійний» квест. Для мене ці поняття є дещо новими. Поясни детальніше суть цих видів квесту.
— У лінійному квесті вся гра побудована ланцюжком – розгадавши одне завдання, учасники отримують інше і так до тих пір, доки не прийдуть до фінішу. А в штурмовому — гравці на початку отримують основне завдання та перечень точок з підказками, і вже самі обирають шляхи їх розв’язання. А шляхи можуть бути доволі різними.
Є ще кільцевий квест. Суть його полягає у тому, що це звичайна «лінійка», але замкнута в єдине коло. Команди стартують з різних точок і відповідно для кожної з них старт є її фінішем.
— Останнім часом досить часто доводиться чути про «Chernihivquest». Виходячи з назви у мене склалася думка, що це організація, яка займається проведенням квестів? Чи так це?
— Це не зовсім так. «Chernihivquest» — це маркетингова організація, що займається організацією різних рекламних акцій, корпоративних та індивідуальних заходів. А наші квести є одним із видів таких заходів. Що стосується організаторів, то ними зазвичай є Приходько Антон, Ярмак Стас, Богдан Артем і я.
— Чула, що на вашому рахунку єдекілька короткометражних відео. Чи мають вони якесь відношення до квесту?
—Звичайно, вони мають безпосереднє відношення до квестів. З самого початку метою цих роликів була звичайна реклама. За деякий час до проведення гри ми знімали невеличку короткометражку, сюжет якої повинен певною мірою розкривати тему майбутнього квесту. Це відео «закидали» до Інтернету. Молодь мала нагоду переглянути його, обговорити, залишити свої коментарі. Це привертає увагу, заохочує команди приймати участь у грі.
— Чи завжди вдається ідеально спланувати та організувати квест-гру?
— Звичайно, ми також не ідеальні, бо написати досконалий сценарій дуже важко. Досить часто на певних етапах гра проходить зовсім не так, як було заплановано. Не просто передбачити всі можливі випадки. Бувають певні збої зі спец-ефектами. Але всі вчаться на своїх помилках і ми намагаємося дивитися на це з оптимізмом.
— З твоїх розповідей я зрозуміла, що квест – це гра сповнена безмежною кількістю пригод. Що ж є її головною суттю?
— Квест – це саме те, що обов’язково треба спробувати, щоб повірити в себе, у свої сили. Довести самому собі, що голова у тебе не просто для прикраси.Щоб полоскотати свої нерви і, звичайно ж, отримати насолоду. Гра дає можливість відчути масу задоволення, бурю позитивних емоцій і як ніщо інше допомагає зрозуміти те, що немає запитань, на які не існує відповідей.
