Навколо чого мають об’єднуватися громадяни і, зокрема, молодь, що є перепоною для модернізації, які прогресивні способи громадянської солідарності мають бути на Харківщині? Все це стало предметом для важкої, іноді неприємної і незручної, але точно необхідної інтелектуальної дискусії. Подробиці, як після майже 10-річної перерви відновлювалася Харківська ЗиСР — у тексті нижче.
Давним давно в одному прогресивному регіоні, який був платформою для творчості Сковороди та Курбаса, який виховав Татліна, Мечникова, Ландау та цілий пул геніїв, який займав лідерські позиції в освіті, науці, виробництві, культурі, підприємництві, який усі знали як студентську столицю, саме в цьому благодатному регіоні почали функціонувати незрозумілі структури… Це і департамент у справах знищення молоді та спорту й антимодернізаційна адміністрація, й управління з питань впровадження антимисленнєвих технологій і комунальна установа під назвою «Ні — миру та прогресу!» та багато інших. Що з усім цим робити, як виправити та, головне, як об’єднатися навколо ідеї відродження та розвитку регіону?
Шукати відповідь на це питання вирішили поетапно. Утворивши 4 різні позиції, харків’ян(к)и спершу вирішили усвідомити що ж таке, власне, солідарність, яка вона буває та для чого потрібна як регіону так і особисто кожному. Бачення були зовсім різні та найбільш прогресивним стало твердження, що солідарність – це консолідація зусиль навколо ідеї, і не тільки вербальна симпатія, а конкретна соціальна дія.
Далі перейшли до пошуку бар’єрів солідарності. Найбільш руйнуючими факторами стали пасивність влади, особистісне невміння брати на себе відповідальність, страхи бути не зрозумілими та не почутими. На перших етапах учасники/ці більше ділилися думками та висували стереотипні, застарілі твердження, але пройшовши кілька стадій критики від експертів/ок, ігротехніків, учасники/ці почало випрацьовуватися мислення. Для більшості це виявився дуже болючий процес, до якого вони були не готові — і через відсутність знань, і через досить мінімальне особисте співвідношення з регіоном.
Недільним ранком майже у повному складі учасники/ці позицій повернулися на проект, аби ж усе-таки знайти ту жадану відповідь. На пленумі №4 була складна задача – зрозуміти, які прогресивні способи громадянської солідарності на Харківщині. Цей пленум став одним із переламних, адже після нього вперше прозвучали конкретні позиції учасників/ць, зокрема: «Просвітництво й інтеграція», «Усвідомлення», «Покращення». Це власне те, що мало б стати рушієм для роботи у групах на стадії пошуку конкретних інструментів і механізмів солідарності, але позиції не було утримано, а презентовані схеми не були наповнені смисловими значеннями.
Під кінець гри було випрацювано досить сильний спільний проект солідарності. Учасники/ці пожертвували лідерськими амбіціями у своїх групах та утворили одну групу, в рамках якої «народили» проект по боротьбі з наркотичною залежністю на Харківщині.
У рамках події шукати відповіді допомагали прогресивні експерти Харківщини: підприємець Дмитро Трушеньов, який провів ефективний факультатив «Прогресивні кейси солідарності в економічному спектрі на Харьківщині». Кандидат технологічних наук, віце-президент Всесвітньої наукової ноосферно-онтологічної спільноти Марк Зобов у рамках свого факультативу «Три основні ідеї солідарності», власне, презентував їх: 1) рівні можливості для щасливого життя, 2) право на результати своєї праці, 3) народовладдя. Цікавий і неординарний погляд на питання солідарності та рівності надала директорка Харківського музею жіночої та ґендерної історії Тетяна Ісаєва з факультативом «Музей на колесах. Історія ґендерної рівності на Харьківщині», який наочно продемонстрував різницю у формуванні свідомості та вихованні дітей в Україні та як це відбувається в Європі.
Гра завершена — та залишає по собі багато відкритих питань.
Учасники/ці проекту отримали пам’ятні концептуальні дипломи, а найкращими гравцями/чинями стали Юлія Бугай та Ірина Білоус, які посіли ІІІ місце, та Михайло Волков, який посів почесне ІІ місце. Всі переможці — студенти Харківського національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, вони отримують рекомендацію для участі в «ХІ Зимовій Студреспубліці» в Карпатах.
Незважаючи на значущі перешкоди з боку влади та чиновників, які виступають, на жаль, проти модернізації Харківського регіону, в останній момент порушивши попередні домовленості і відмовившись підтримати проект — нарешті, після тривалих років застою на Харківщині зародилося мислення і риторика про новаторство, мир, прогрес, волю та солідарність!
* * *
Найщиріші слова вдячності та найтепліші побажання висловлюємо людям, які зробили значний внесок, аби змінити Харківщину на краще! Дякуємо вам: Марія Микільченко, Богдан Зіновьєв, Микита Бобух, Кристина Мусійченко, Дмитро Трушеньов, Олександр Безуглий, Марк Зобов, Тетяна Ісаєва, Адміністрація центральної бібліотеки ім. Г.Квітки-Основ’яненка, Роман Широких, Олег Слизько, Аліна Помазан, Аліна Шеголець, Софія Дика, Сергій Грінько, Олександр Сидоренко, Костянтин Лобойченко, хед-офіс у Києві, усім, хто співвіднісся та душею вболіває за регіон!
До зустрічі 1-4 березня на всеукраїнській «XІ Зимовій Студреспубліці» в Карпатах. Реєструйтеся!
Як проходив Харківський регіональний етап «Зимової Студреспубліки» у 2010, 2019 роках.
Як відбувалася основна зимова подія — ЗиСР у Карпатах у 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 і 2018 роках.
