Невже влада збирається добити молодіжну політику?

У рамках засідання парламентського Комітету з питань молоді і спорту відбулося обговорення законопроєкту «Про основні засади молодіжної політики». Участь узяли народні депутат(к)и, представники/ці центральних органів влади, громадські активіст(к)и. Один із лідерів Студреспубліки, голова УМФ Олександр Щерба підготував ґрунтовний і досить критичний виступ щодо необхідності доопрацювання законопроєкту з урахуванням реальних інтересів молоді, щоб він не був способом серйозного антиконституційного обмеження її прав і можливостей.

Подробиці про те, які основні моменти доволі сирого документу необхідно доробити, щоб остаточно не вихолостити молодіжну політику та не перетворити життєво необхідний порядок денний лише в крінжовий піар — читайте нижче.

Під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань молоді і спорту, що відбулося 1 липня 2020р. виступив один із лідерів Студреспубліки, голова Українського молодіжного форуму Олександр Щерба, який від імені структур, котрі представляє, привітав давно назріле осучаснення законодавства у молодіжній сфері. І водночас зазначив, що законопроєкт потребує значного доопрацювання. Цікаво, що значна кількість важливих зауважень, які раніше були підготовлені громадськістю та надіслані до комітету, співпали з експертними оцінками, бо як виявилося, були згодом відображені у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України. 

Отже, особливу увагу необхідно приділити вдосконаленню, зокрема, таких питань:

• абсолютно не враховано необхідність підтримки та розвитку, розкриття інноваційного потенціалу молоді, зовсім немає погляду в майбутнє;

• відсутні способи роботи з молоддю, яка протягом останніх десятиліть опинилася за кордоном, відсутні політики з формування не-емігрантської поведінки;

• «наша принципова позиція, що не можна зменшувати граничний вік молоді з 35 до 29 років». Передовий світовий досвід — інший: наприклад, ВООЗ оцінює молодий вік до 44 років, а за оцінками науковців/иць, у зв’язку з пізнішою повноцінною соціалізацією, зокрема, пізнішим віком вступу до шлюбу і дітонародження — молодіжний вік, навпаки, збільшується. Ба більше, не можна допускати скорочення охоплення молоді державною увагою, а значить і охоплення роботою молодіжних громадських організацій, залучення до різноманітних молодіжних програм («викинути» можуть близько 2,5 млн української молоді);

• «взагалі не вказано про роль всеукраїнських молодіжних і дитячих громадських організацій. Ми мусимо зшивати Україну, а хто реально буде це робити? Проведення всеукраїнського заходу — це одне, але якщо є робота всеукраїнської організації, де вони, об’єднуючи всю Україну, мають спільне планування, спільні зустрічі й роботу, не тільки проєктну, а щоденну — це зовсім інший рівень. У законопроєкті немає жодного слова про ВМГО та ВДГО»;

• «необхідно ще раз проаналізувати питання роботи молодіжних центрів». Сама ідея створення центрів — важлива, і ми свого часу були ініціаторами цього процесу, але в тому вигляді, як сформульовано у законопроєкті, виглядає так, що молодіжні працівники/ці (статус цих специфічних чиновників/ць треба прописувати спеціально в законі?!) мають замістити чи супроводжувати представників/ць громадських організацій. Навіщо створювати новітній «комсомол» із тисячами нових функціонерів/ок?! Таким чином, замість впровадження західного, європейського досвіду та стимуляції розвитку громадянського суспільства — бачимо, що під соусом гарних слів, власне, громадянське суспільство намагаються заорганізувати, обезсмислити, помножити на нуль;
  
• закон в дуже багатьох новелах занадто деталізований, зокрема, не має жодної потреби надмірно регламентувати питання, які мають регулюватися різними системами виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема, профільним міністерством;

• не прописано нині наявну в законодавстві норму щодо проведення регулярних парламентських слухань (хоч влада й ігнорує її два останніх роки). Невже ми хочемо, щоб молодіжна політика повністю перетворилася на кулуарну роботу, рівень якої не серед першочергових для держави, тобто не на рівні щорічної обов’язкової дискусії в парламенті?!

Крім того, Щерба відзначив, що Україні й нашій молоді необхідний реальний (дієвий) закон, а не поспішати, як зараз, ніби просто задля того, щоби поставити галочку в партійному звіті напередодні виборів. Підготовлено цілий ряд пропозицій від громадськості — парламентарі мусять їх ретельно вивчити й удосконалити документ!