Дізнавшись про те, що на літній Студреспубліці буде поєднано виборчу кампанію з оргдіяльнісною грою, що у цьому проекті прийматиме участь понад тисяча осіб, не міг не приїхати, щоб разом з усіма розв’язати поставлену проблему: «Онтологія українця».
Не буду описувати мої враження від розважальної програми – все було супер. Втім, на мою думку, головним дійством була саме ОДГ. Я намагався брати активну участь на пленарних засіданнях та у розв’язанні поставлених задач. Дуже цікаво було вислуховувати думки студреспубліканців з різних куточків України, а ще цікавіше – іноземців! Перше ж завдання викликало багато думок та суперечок. Ніяк не могли зійтися в спільній позиції щодо того, що ж таке є в українця, чого немає в інших, чим він (українець) відрізняється. Головний акцент чомусь було зведено на риси характеру та ментальність. Як на мене, то це занадто банально. Але результат є результат.
Та це лише початок. Далі усе було набагато складніше та цікавіше! По-перше, усі зрозуміли, що студентським президентом стане не той, хто проводить демонстративну агітацію, а той, хто проявляє на пленумах активність та представляє розумні вирішення задач. Для багатьох це була шокуюча новина. Але ті, хто приїхав працювати, справлялись із завданням і впевнено крокували до своєї цілі. Я вирішив зайняти позицію вільного громадянина і просто допомагати групам знаходити відповіді, формувати позицію. Це було цікаво. Нові знайомі, як виявилося, могли дати відповідь майже на всі запитання. Разом ми ідентифікували українця у Світі, Україну у Світі – і цей факт надавав впевненості у собі, у своїх силах.
На третій день, зрозумівши хто є хто, я вирішив, що для розв’язання проблемного завдання не потрібно ділитися на групи, а навпаки – об’єднатись. Як виявилося, такої думки був не лише я. Лідери груп об’єднались для того, щоб сформувати оргплан розвитку самосвідомості студентства в Україні терміном на один рік. Робота була плідною. Сподіваюсь, що всі присутні під час складання цього плану будуть відповідальними і приєднаються до його реалізації.
Підсумовуючи свої враження, хочу додати, що порівнюючи ОДГ на ЗиСР у Карпатах і під час літнього фіналу у Заозерному, не можу не звернути увагу на те, що працювати значно комфортніше та плідніше вдається в закритому приміщенні, як це було на ЗиСР. На літній ОДГ була альтернатива: по…, по…, по…, чи гра. Тому ті, хто мав сильну мотивацію, волю – працювали, а інші – розважались. Важко сказати, що краще… Мабуть, так і потрібно, навіщо змушувати людей робити те, чого вони не хочуть. Але шанс щось змінити на краще повинен бути у кожного!