Чи зробимо висновки з власної незрілості?

о. Антоній Рудий: «У чому моя надія? Що завтра знайдеться кілька харизматичних українців, котрі переломлять нашу стагнацію, я чомусь вірю. Окрім брехунів і пройдисвітів у наших родинах досить талановитих, обдарованих, старанних і працьовитих та яскравих особистостей. Так уже бувало в українській історії не раз…»

Студреспубліка – унікальний простір, де стикаються декілька шарів реальності та майбуття: море та південне сонце, найпотужніша в Україні футурологічна дискусія на тему «Позитивні сценарії модернізації України: роль громад і молоді», 15 суб-фестів прогресивних молодіжних культур і напрямків. Понад півтисячі молоді й експертів прагнули за 3 доби побудувати кращі державу та суспільство, ба більше – дати дороговкази для України. Про уроки фіналу-2016 рефлексує психолог і священик о. Антоній Рудий.

У капкані незрілості молоді та цинізму кланів

У кризові часи настає мить істини. Якими ми є насправді. Ми протягом життя часто не усвідомлюємо багатьох аспектів людського життя, чим знецінюємо своє призначення в онтології Буття. Настільки перебіг часу змінився, що все людство увійшло у неабияку кризу свого існування. Бачимо, що і для нас під загрозою опинилось найважливіше для нас надбання – свобода та власна самобутність, культура й економічна стабільність.  Економічно, політично, і що найгірше, духовно треба визнати: ми деградуємо. Напевно тому, що цей час попереджував етап бездуховності 90х років. Ще багато виправдань знайдемо. Так, після часу комуністичної ідеології та з поверненням до християнських цінностей і відновлення християнської Традиції як властивої для нашої культури, ми ще не спішимо це зробити, а лише базікаємо, як це важливо для нашого народу! А можливо, що і наша тожсамість як індивідуальна, а також як єдиного українського народу ще не до кінця сформовані. Як саме і чим українським вона буде формуватися?

І, плюс, ще багато інфантилізму (в тому також нездатність до відповідальності), а напевно і цинізму у правлячих кланів, котрі всім вилазять неабияким боком, знеславлюючи нас у Світі й обкрадаючи нас матеріально. А оманливий постійний пошук назовні ворогів, винних у наших бідах, замість замислитись над власною незрілістю!..

Ця Студреспубліка була відображенням дійсності у нашій країні, котра зовсім інакше вже сприймається, ніж завжди. Такої пасивності молоді я ще ніколи не бачив у минулі рази. Хвороблива незрілість і відсутність критики щодо себе, але натомість скільки претензій до всього світу!!! Амбіційність, роздута на бажанні «пишатися»… це найсумніше.

Але є привід і для оптимізму…

При цьому примітні деякі позитивні явища, котрі приємно вразили. Ми адекватно приймаємо нашу різномовність і походження з різних національних корінь. Там, де є змішання народів, там найбільше геніальних та обдарованих людей — це закон генетики. У нашій ментальності ми свобідні люди (принаймні поки). У поколінь, народжених після 1991р., мабуть, це вже у крові. Не бракує у нас  оригінальної емоційності як риси українського характеру, але у декого, хто були учасниками ОДГ на фіналі Літньої Студреспубліки, це ставало перешкодою, замість стати ресурсом. А саме вміння поєднати неповторну емоційність із інтелектом — може статися нашим ресурсом.

Мабуть, тому крім печалі, я знайшов у собі радісне почуття – надії.

З Павлом Вікнянським ми дискутували: чому так виглядає дійсність сьогодні. Можливо, тому що найкраща молодь подались у студентство за кордон. І, мабуть, найкраща молодь уже там? Чи найкращі все ж таки знайдуться серед тих, що залишаються в Україні? Це питання, на мою думку, зараз вирішується. Можливо з тих, що залишаються, знайдуться пасіонарії, харизмою котрих буде послужити країні та нації. Не балачками, а компетенцією, твердою волею та правдивою, жертовною любов’ю до України. Щоби співгромадяни пригадали собі істину – до гробу кишені не прибивають, і перестали трястися при слові «гроші», котрих не вистачає або у декого надмір, і їх треба десь сховати.

Щоби підлітковий інфантилізм співмешканців був компенсований прикладом зрілих рішень наших керманичів, що вкрай необхідно для правдивих, якісних змін у нашому суспільстві. А не модифікація гри в наперстки…

Чи були такі учасники серед нас, що запалились відповідальністю за політичні процеси у нашій країні?

Чи з цьогорічних учасників завтра знайдуться здатні ініціювати радикальні переміни – реформи, зрозумілі своїм змістом усім, і які по-справжньому здивували б тих, що втікли?

 

 

 

 

 

 

 

В чому моя надія? Що завтра знайдеться кілька харизматичних українців, котрі переломлять нашу стагнацію, я чомусь вірю. Окрім брехунів і пройдисвітів у наших родинах досить талановитих, обдарованих, старанних і працьовитих та яскравих особистостей. Так уже бувало в українській історії не раз…

Аналітика гри-2016