Бал повинен продовжуватися!

Сьогодні від багатьох людей можна почути про низький рівень культури у нашій державі. У чомусь це правда, проте іноді все-таки трапляються події, що засвідчують протилежне. Яскравий приклад – Другий Віденський бал у м. Суми, що проводився 30 березня 2010 року. Цей захід – продовження традиції, яку започаткувала минулого року СММГО «Студентська республіка». Тоді єдиний світський захід у місті спричинив справжній ажіотаж серед сумчан і не тільки. Як показала практика, інтерес до таких заходів не зникає. Як і раніше, бал зібрав понад 300 людей з Сум та інших міст України та Росії.

 

Дотримуючись класичного бального стилю, організатори залишили непорушні його атрибути: суворий дрес-код, лише класичну музику, живий оркестр. Важливою складовою залишилися у програмі й майстер-класи з бальних танців від хореографів балу. Але було й дещо нове.

 

Як і минулого року, захід відкривав полонез у виконанні дебютантів балу. Проте цього разу відбір дебютантів відбувався кардинально іншим чином. У рамках Балу було відкрито Школу світського життя, відвідувачі якої навчалися не лише бальних танців, а й основ стилістики, етикету та фітнесу. Саме випускники Школи у якості дебютантів і відкривали бал, що зіграв для них роль своєрідного випускного вечора.

 

Ще один сюрприз від організаторів – імениті гості. Однією з головних сенсацій Другого Віденського балу став приїзд хореографа Владислава Ями, який також провів майстер-клас з бального танцю. Треба сказати, це неабияк підвищило популярність балу. Ще одні гості – фіналісти проекту «Танцюють всі – 2».

 

Окремим пунктом був благодійний аукціон, що проводився у рамках акції «Почуйте всі!» всеукраїнського благодійного фонду «Серце до серця», метою якої є збір коштів для закупівлі неонатологічного обладнання.

 

Фіналом уже за традицією стало обрання короля та королеви балу, а також найекстравагантнішої пари вечора. Нарешті, завершилося все святковим феєрверком.

 

Зважаючи на інтерес, захоплення, з яким люди занурювалися у бальну атмосферу, без вагань можна сказати: бал уже не вперше довів, що такі події насправді потрібні, і є таки в нашому народові, щось, що дрімає до певного моменту і лиш зрідка прокидається. Нам же залишилося лише зробити так, щоб воно не засинало. І це можливо!