НОВИНИ
РЕГІОНИ
АР Крим
Вінниця
Волинь
Дніпропетровськ
Донецьк
Закарпаття
Запоріжжя
Івано-Франківськ
Київська обл.
Кіровоград
Луганськ
Львів
Миколаїв
Одеса
Полтава
Рівне
Суми
Тернопіль
Харкiв
Херсон
Хмельницький
Черкаси
Чернівці
Чернігів
м. Cевастополь
м. Київ
Світ
Білорусь
КАТЕГОРІЇ
всі теми
Новини Cтудреспубліки
Новини НДЛМ
Новини ВМГО
Аналітика
 
01-06-2010 / всі теми /  м. Київ

Освіта: курс на випередження



Освітня вступна кампанія-2010 уже розпочалася. Про те, яка доля чекає на абітурієнтів та ЗНО як спосіб оцінки знань дебатували 27 травня 2010 р. у рамках Клубу молодих політиків та Громадянської кампанії "За освічену Україну: вступ без хабара!" школярі, молоді лідери, представники влади, експерти та журналісти.

Дебати провели 27 травня 2010 року у конференц-залі готелю “Експрес” Фонд ім. Фрідріха Еберта, ВМГО «Дебатна Академія» разом із УСС і Студреспублікою. Формат роботи передбачав виступи спікерів, дебатний міні-турнір між командами старших школярів, а також експертні зауваження та репліки з аудиторії.

Під час зустрічі було розглянуто питання переваг сьогоднішньої системи ЗНО над попередньою, питання об’єктивності цієї системи та бар’єрів, що виникають при вступі до вишів. У процесі обговорення знову гостро постало питання необхідності докорінного реформування системи освіти в України. 

Вадим Карандій, перший заступник директора Українського центру оцінювання якості освіти:

«Ми маємо не виключно власний досвід — треба усвідомити ще і європейський, інші. У США, наприклад, є один вступний тест. Взагалі багато держав наразі мають одну систему централізованих іспитів: у Франції діє система “здав — не здав”, за якої людина здобуває право отримати диплом. За часів СРСР у нас була система “калібрування”, коли викладачі з різних кінців країни могли однаково оцінити одну і ту саму роботу. У нас же зараз навіть у сусідніх школах оцінюють по-різному.

Наразі маємо підміну понять: ЗНО і вступ до ВНЗ. По суті, ЗНО — не вступні іспити: це те саме, що пройти медкомісію і виміряти зріст — дві абсолютно різних речі. ЗНО дає можливість оцінити знання по відношенню до інших.

Ще одна підміна відбувається, коли соціальні пільги заміняють академічними, і зараз в Міносвіти просто не знають, що робити з цим, адже, якщо людина не має здібності до навчання, то навіть пільги їй нічого не дадуть».

Іван Слободяник, екс-радник Міністра освіти і науки України:

«Вважаю, що ЗНО створювався більше як інструмент для вступу до вишу. Раніше можна було вступити лише маючи гроші, а зараз треба бути не лише багатим, а ще і розумним.

Проте перед нами постає питання: чи варто було взагалі вкладати такі гроші в цю систему тестування? Може, ліпше було би просто підвищити зарплату нашим викладачам, щоб вони не були змушені брати хабарі?

Систему Малої академії наук і олімпіад на сьогодні в Україні фактично знищено. У нас все одно лишається якась “совкова” ментальність: хочемо “вишикувати” усіх, вистроїти. І я бачу справжню мету введення ЗНО у створенні перш за все націотворчого інструменту, адже тепер всі випускники знають українську мову та літературу, вони просто змушені вчити їх, щоб скласти оцінювання».

Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти:

«Коли одна політична сила каже, що вона підтримує ЗНО — її опоненти обов’язково виступлять проти. Тож як тільки сформується якась коаліція, вони з цією системою все-таки погодяться. Але принаймні зараз ми можемо сказати, що та політсила, яка ввела ЗНО, виконала таким чином свою передвиборчу обіцянку. То може краще тим силам, які не підтримали ЗНО, ліпше взятися нарешті за те, що обіцяли саме вони, і просто виконати?

Я вважаю ЗНО корисною реформою. Але її обов’язково треба вдосконалювати».

Павло Вікнянський, лідер Студреспубліки:

«Нам в Україні завжди не вистачає змістовної критики — ані у владі, ані в інших структурах і сферах. У США, наприклад, ЗНО піддається великій критиці, і вони живуть уже в іншому, інформаційному просторі, а ми — поки що в світі, що все більше редукує.

Якщо ми хочемо побачити Україну серед передових країн, то нам треба не лише запозичувати досвід, а й обрати випереджувальну стратегію. Тільки тоді нам вдасться наздогнати ту ж Європу чи Китай.

Всі ми знаємо, що багато передових вишів навчають студентів за рахунок бюджету України, але ті їдуть працювати закордон. А я хочу, щоб вони будували економіку нашої країни. Тож, для чого взагалі така освіта в Україні та якою мусить бути система освіти, в тому числі вищої?

Ми повинні виховувати конкурентоздатних на світовому ринку спеціалістів. Щодо реформ в галузі освіти, то всі ми маємо бути лише лобістами, а не заручниками віртуальних обіцянок. Дискусія повинна відбуватися серед фахівців. Нам не треба боятися бути своєрідними.

Якщо ми хочемо жити в країні, де є не 900 вишів, а кілька відомих брендів, як у Європі, то ми маємо інвестувати в нашу вищу освіту.

Олексій Жмеренецький, депутат Студентського парламенту України (2008/2009рр.):

«Гадаю, нам необхідно створити стаціонарні центри тестування школярів та студентів. Зокрема, варто думати над тим, де в стратегії розвитку освіти — стратегія України? Освіта має бути фоновим сервісом суспільства. На даний момент сама система освіти в Україні – фікція, і вища освіта стала просто фетишем, а не методом отримання знань».


Олександра Матвійчук, голова ВМГО «Дебатна академія»

«Основне питання, яке ми перед собою ставимо, наша мета — той інструментарій, який ми виберемо для того, щоб і розумні, і креативні люди навчалися у ВНЗ. Питання: чи ЗНО дозволяло нам виокремити цих креативних людей? І що треба зробити, щоб воно виконувало цю функцію. Можливо й були колись ефективні іспити, але чи давали вони можливість справедливого вступу до ВНЗ?»

Станіслав Куценко, голова ВМГО «Українська Студентська Спілка», модератор заходу:

«Реформа впровадження ЗНО є невідворотною. Наразі не можна говорити, що стоїть питання щодо її скасування. Під час дебатів ми побачили, що як прихильники, так і помірковані опоненти ЗНО погоджуються: систему треба вдосконалювати і розвивати. Разом із тим, на жаль, залишається відкритим питання щодо додаткових вступних іспитів, які часто стають предметом суб’єктивної оцінки під час вступу до вишу».

Насамкінець свої позиції, скореговані дискусією під час заходу, висловили представники команд шкільних дебатерів, зокрема Євген Герман з ліцею №100 «Поділ» сказав:

«Якщо західні країни уже частково відмовляються від ЗНО, то навіщо нам це використовувати? Просто потрібно створити щось нове, своє. Якщо нашу систему уявити як коло, то навіщо нам постійно наздоганяти когось? Ми можемо просто розвернутися на 180 градусів і побігти назустріч».

У засіданні Клубу також участь взяли Андрій Фіщук, Руслан Хасанов, Анна Масна, Айше Меметова, Олександр Верголяс та інші.

Дані дебати, які, до речі, відбулися в День дебатера, стали логічним продовженням засідання Клубу молодих політиків «Вища освіта України. Від політичних спекуляцій до усвідомлення проблем», яке відбулося 28 квітня 2010р. і висловленого тоді наміру до привернення суспільної уваги до нагальної необхідності рефорування системи освіти України.

Молоді лідери та експерти цього разу погодилися, що на проблему розвитку освіти не можна дивитися стереотипно і дискусія потребує не політичних спекуляцій, але передусім фахового дискурсу.

Обговорення проблем освіти у нас на форумі

 

 

 

 

 






Автор: Прес-служба Студреспубліки

 
Рейтинг@Mail.ru