Як республіканці під Москву на семінар їздили

Как республиканцы под Москву на семинар ездили (рус)

З 10 по 13 грудня 2014р. республіканці Віра Андріюк, Олег Слизько та Євген Грібачов брали участь у семінарі Московської школи громадянської просвіти «ЗМІ та суспільство». У цей непростий час між Україною та Росією ми наважилися не лише поїхати на змістовний захід, але й донести реальну ситуацію та позицію наших громадян до інтелектуалів і громадянських активістів сусідньої держави. Як все було, і чи вдалося нам гідно відстояти Україну?

У надскладний час для України, у той момент, коли дипломатія та змістовна дискусія може запобігти тисячам смертей, розвалу економік країн і не допустити продовження зниження рівня психологічного здоров’я народів, наші політики й далі піаряться на центральних телеканалах, спекулюючи на горі мільйонів людей, а про те, щоб поїхати до сусідів і відстоювати там свою позицію, ніхто й не думає.

Республіканці, чітко усвідомлюючи практично відсутність українського лобі в Росії, брак там адекватної інформації про реальні події, що кояться в Україні, взяли участь у семінарі «ЗМІ та суспільство» від Московської школи громадянської просвіти (колишня МШПИ), який відбувся на базі УМЦ «Голіцино» під Москвою. Учасників із Росії було близько сотні, ще по кілька чоловік представляли Хорватію, Німеччину, Грузію та Казахстан. Від України було 4 учасників: це республіканці Віра Андріюк, Олег Слизько та Євген Грібачов, а також політтехнолог із Кіровограду Анна Матюхіна.

Першого дня відбувався процес деякої адаптації, адже хоч Студреспубліка давно співпрацює з прогресивними російськими експертами, відчувалася відповідальність за країну і можливі загрози з будь-якої сторони, але після перших сесій усе стало на свої місця, і ми вкотре переконалися, що в Росії є достатня кількість адекватно сприймаючих реальність і критично мислячих людей із незалежною позицією, яких би реально вистачило для справжніх демократичних перетворень у їхній країні. З самого початку семінару був заданий тон прагматичних міркувань, позбавлених особистої емоційної оцінки: є ситуації, події, процеси, що володіють певним набором параметрів, із якими необхідно працювати в суспільстві, ЗМІ, у взаєминах між державами.  

Експертами Школи виступили громадяни Великої Британії, Норвегії, Росії та США, що значно розширювало світогляд і розуміння політичної ситуації, як зі сторони Росії, так і зі сторони західних експертів. Серед них були журналісти, економісти, політики, історики, політологи, юристи, що давало можливість дивитися на сучасні події з різних сторін. Радувало те, що всі доповідачі подавали свою тему з експертно-аналітичним аналізом, без особистісних суджень і готові були до дискусії з учасниками, яка виникала після кожного виступу.

Відкрила МШГП її засновник Олена Немировська, яка радо привітала всіх учасників і розповіла про ідею створення Школи, людей, які підтримували її з самого початку, про розвиток Школи протягом 23 років. Вона наголосила, що Школа — це спроба осучаснювати державу, у якій вони живуть.

Незважаючи на заявлену тему «ЗМІ та суспільство», коло обговорюваних питань було надзвичайно широким: від внутрішньоросійських особливостей роботи медій до глобальних геополітичних, економічних і культурних процесів. Часто говорилося про те, що швидкість протікання процесів у російському суспільстві і державі досить низькі. Експерти цитували Салтикова-Щедріна, що Росія — це країна, в якій за 10 років може змінитися все, а за 100 років — нічого. Багато в чому це можна сказати і про Україну… Велася розмова про значення ЗМІ та культури в мобілізації населення; про важливість того, щоб нові громадяни народжувалися з почуттям повноцінності, з почуттям того, що вони спадкоємці великої культури, цивілізації; що влада повинна ставати на службу населенню своїми політичними кроками та прагненням економічних змін.

Надзвичайно велике враження справив політолог, історик, релігієзнавець, публіцист, відомий своєю щирою проукраїнською позицією Андрій Зубов. Професор говорив про «Інтелектуальні витоки демократії» та зачепив такі теми, як людина (якою вона є насправді), її портрет, поняття свободи в людині, підняв питання Бога. Також багато запитань залишилося після сесії інтернет-фахівця Олександра Шмельова та соціолога Олександра Согомонова. Вони підняли цікаву та паралельно доволі-таки провокативну тему: «Журналістика, піар, громадянські погляди», після якої думки учасників розділилися, а питання: «Яка місія справжнього журналіста?» — залишилося відкритим і «на подумати» всім …

Про «Корупцію як анатомію» та про те, чому її важко викорінити, говорила представниця Transparency International Олена Панфілова, а про «Економічний ріст, нафтову голку та ресурсний націоналізм. Як це працює» змістовно, по-пунктах, із якісною аналітикою виступив відомий аналітик Кирило Рогов.

Звісно, неможливо не відмітити закордонних доповідачів, сесії яких прямо чи опосередковано, але стосувалися теми журналістики: Джона Ллойда, Квентіна Піла, Г’юґо Ріфкінда, лорда Роберта Скідельськи (Велика Британія), Ейвінда Сміта, Гільде Гаугсґьєрд (Норвегія), Ніла Макфаркуара (США), які в своїх доповідях розповідали, якою ж вона повинна бути та якою вона є в їхніх країнах. А, головне, ділилися власним досвідом, і цим заряджали нас позитивом, що все у нашій країні зміниться на краще, а журналістика стане якісною (в тому випадку, якщо ми, представники громадськості, будемо цього вимагати та подавати запит знизу).

Практично на кожній сесії семінару піднімали тему України та її відносин із Росією. Учасники, а особливо експерти мали різні точки зору щодо розвитку Російської Федерації, однак, на рахунок України висловлювались, хоч і зі співчуттям, але критично, аргументовано показуючи причинно-наслідкові фактори, які послугували в нашій державній, політичній і економічній кризі. Наприклад, на запитання: «Хто ж саме нестиме відповідальність за наслідки подій в Україні: Росія, Євросоюз чи США?», баронеса Ширлі Вільямс, член Палати Лордів Парламенту й екс-міністр освіти Великої Британії відповіла: «Тільки Україна повинна нести відповідальність за свою країну».

Звичайно, найбільше відвертих розмов про українсько-російські відносини велося, як і прийнято, в кулуарах, без мікрофонів. Приємно, що російські учасники цікавилися нашими справами, вони хотіли почути про реальну ситуацію, а не телевізійну фантастику, що ми й намагалися донести. Оскільки ми представляли різні регіони: Київ, Полтаву та Севастополь, то й думки були ще більш «широкими», і ми могли розповісти, як живуть прості люди, і що ж, насправді, відбувається в регіонах України, зокрема і в Криму.

Насамкінець, хочеться зауважити, що ми як республіканці отримали по-перше, надзвичайну можливість взяти участь у інтелектуальній дискусії високого рівня, по-друге, відкрили багато нового для себе про Росію та ставлення росіян до українців, по-третє, мали можливість поділитися власними думками щодо реальних сьогоднішніх подій, по-четверте, познайомитися з цікавими експертами й учасниками Школи, по-п’яте, запросили всіх узяти участь у проектах Студреспубліки, зокрема у «VII Зимовій Студреспубліці», що відбудеться наприкінці зими в Карпатах.