Кожного року експерти, котрі відвідують фінал Студреспубліки з метою проконсультувати учасників, прочитати факультатив, взяти участь у іноді гранично гострій дискусії щодо проблемного завдання гри один із одним і з молоддю, залишають свої рефлексивні коментарі про минулу гру. Читайте перший відгук друга й екперта Студреспубліки Михайла Мінакова.
Цьогоріч фінальна Студреспубліка мала продемонструвати ступінь готовності молодого покоління до нової спроби модернізації України.
За результатами гри, я би радше говорив про неготовність молоді йти 
Якщо погодитись із прогностичною функцією організаційно-діяльнісної гри, то цього року ми маємо кілька симптомів близького політичного майбутнього:
• перевага скромних секторальних реформ над великими проривними стратегіями,
• зростання ролі індивідуальних проектів над великими колективними,
• зростання можливостей для жінок-політиків.
Зрештою, досить втішні результати. Поживемо, побачимо.
Однак мій модернізаційний максималізм це не влаштовує. 
Військова реформа чомусь сприймається в її архаїчних формах. Натомість можливий модернізаційний ефект оновлення ВПК, спрямованого на створення ідеальної оборонної системи, залишався непоміченим. Мрія в сильну руку, здається, поєднує старе і молоде покоління українців.
Також я помітив готовність частини студентської молоді до відмови від власних свобод на користь створення авторитарної популярної влади. І це під гаслами європеїзації. Вочевидь, така суміш уявлень говорить про недоліки громадянської освіти в українських школах і вишах. Імовірно, Студреспубліка має посилити заходи з громадянської освіти у між-ігрові періоди.
СР — школа політичних лідерів України. Якщо громадянські цінності свободи, підприємництва і самореалізації не будуть частиною компетенцій, створених цією школою, то діяльність СР може виявитись контрпродуктивною для країни. Ми маємо не тільки прогнозувати майбутнє. Завдання «Студентської республіки» — створити республіканське вільне майбутнє нашого суспільства. У нас є лише те майбутнє, яке ми самі створюємо.
