Фінал Студреспубліки, який завершував літній цикл Студреспубліки-2017, — наймасштабніший в Україні майданчик дискусій про майбутнє нашої країни та всього світу. Найкращі експерти та молоді лідери наприкінці серпня під Очаковом разом шукали відповідь на тему «Освіта – ключовий напрямок нової індустріалізації України». Далі — про що говорили в рамках найбільшого інтелектуального «здвигу» України.
На чому Україні слід зосередитися для прориву
Павло Вікнянський: Чому освіта? Ну, думаю, це зрозуміло, це драйв розвитку, центральна ланка будь-якої модернізації в сучасному світі. Чому «нова індустріалізація»? Цей термін досить умовний, він означає наступний етап, який іде за індустріальним етапом розвитку і може мати під собою, власне, нову індустріалізацію, як у Китаї, де є створення індустрій на нових, адитивних, принципах, тобто 3D, 4D, 5D, дуже гнучких, пов’язаних із сферою ІТ, глобалізованих, зав’язаних на космічну індустрію, тобто те, що в нас люблять називати хай-тек, і те, що є надсучасним.
Андрій Куликов: А наскільки в Україні є передумови для нової індустріалізації, на Вашу думку?
Павло Вікнянський: Вчора ввечері, вже під ніч фактично, у нас була гостра дискусія між учасниками. Було декілька яскравих позицій, одна з них, що треба продовжувати нинішні тренди, в т.ч. металургію — що нині є, і на чому Україна заробляє валюту. Наступне, це така фантазія, що раптом ми станемо новою Силіконовою долиною… ну, всілякі такі приємні речі, але які, на жаль, не є реалістичними.
І третій
Моє бачення — це розвиток науки. При цьому, треба зрозуміти, що модні зараз, пов’язані з наукою сфери, такі, як програмування, мають розвиватися, але вони не є для України зосередженням потужної точки росту. Але [такими є] математика, філософія, хімія і фізика. Для цього є бекґраунд, базис старих індустрій, які зараз для України заробляють кошти, незважаючи на величезні проблеми на Донбасі. Є стара школа математики, яка є серед найпотужніших шкіл у світі. Має розвиватися гуманітаристика і центральна її ланка — філософія. Це дозволяє зосередити не такі величезні кошти, як би того потребувало створення нових індустрій, як у тому самому Китаї, вже не кажучи про постіндустріальну/інформаційну економіку «Тесли», електромобілів, орбітальної космічної індустрії того самого Ілона Маска, нових інструментів, таких як блокчейн, смартконтракти, які в світі вже реальність, а у нас ще напівфантастика.
І ось ці зосередження дозволяють нам спробувати встигнути застрибнути хоча б у наздоганяючий потяг. Ми в це віримо: треба просто брати і робити, це правильний дороговказ для національних еліт.
Як по-іншому, якщо це абсолютно до снаги, і це класна, прикольна задача для лідерської молоді, для студентів таким чином розбудовувати, ось так із запалом Україну!
Мусимо жити, працювати заради України. Не вмирати
Павло Вікнянський: Зрозуміло, ми живемо в прагматичному світі: це матеріальний критерій, наявність ресурсів, здатність їх зосереджувати (це дуже важливо, в т.ч. чому вдалося авторитарному Китаю це зробити, бо зміг швидко сконцентрувати зусилля і «бабахнути» те, на що потрібні були десятиліття, а в деяких країнах і століття). Наступне — це височезний рівень розвитку освіти, науки, передусім інноваційної. Потрібна інноваційна, креативна реформа системи науки в Україні, яка дозволить зосередитися ось на тих напрямках, про які я казав [вище].
Треба бути креативними, сміливими, дискурс між українськими політиками має бути про те, як розвиватися Україні, і як облаштувати нам країну. Що кожен українець мусить зробити, не тільки для того, щоб захищати Україну, вмирати (називаймо грубо, але речі своїми іменами) заради України, але, передусім, жити заради України, працювати заради України. Це та ціна, яку ми просто зобов’язані заплатити, але це та ціна, яка до снаги новому поколінню України — це те круте, що може заставити українську молодь не тікати за кордон, а жити тут, радіти тут, бути щасливими тут!