Хід Парламентських слухань від 15 листопада 2017р. на тему «Формування та реалізація державної молодіжної політики в Україні в умовах децентралізації» чітко продемонстрував кризу старих, формальних і вторинних, на словах «європейських», а на ділі — етатистських, підходів до державної молодіжної політики в Україні. Подробиці про подію, критика та пропозиції від лідерів республіканців — далі.
Говорили, балакали…
Лідери Студреспубліки, які приїхали на слухання з різних частин України, завжди активні, не можуть мовчати, коли є несправедливість і коли говорять неправду — такими ж вони були і в сесійному залі Верховної Ради (спочатку вщент заповненому, а під кінець напівпустому). Для республіканців впровадження і дослідження децентралізації є особливою важливими, адже це один із ключових елементів модернізації. Спеціально цю тему Студреспубліка опрацьовує під час присвячених даному питанню Громадянських лекторіїв у Полтаві.
Віце-спікерка Оксана Сироїд, котра вела слухання, на самому їх початку нагадала, що децентралізація — це повноваження, підкріплені грошима і відповідальністю. Далі слово мав Міністр молоді та спорту Ігор Жданов, котрий навів цифри зі соцдослідження, проведеного на замовлення Мінмолодьспорту, й акцентував увагу на політиці міністерства щодо національно-патріотичного виховання, якому владою присвоюється наскрізний пріоритет у державній молодіжній політиці, як у центрі, так і в регіонах, і громадах. Треба звернути увагу, що з приводу організації роботи з молоддю на рівні новостворюваних ОТГ міністр пропонував в основному консервативні, бюрократичні рішення, приміром, збільшити штат чиновників.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артур Палатний висловив переконання, що децентралізація має бути орієнтована саме на молодь. Він наголосив, що якісна освіта визначає подальші перспективи молодої людини, проте, в найгіршому становищі знаходяться професійно-технічні заклади, фінансування яких передано на місцеві бюджети: у підсумку, вони отримують 5% від необхідних ресурсів. Народний депутат повторив своє занепокоєння небезпечними пропозиціями Мінфіну щодо скорочення кількості стипендіатів: «Навіть деякі відмінники залишилися без стипендій. Подальше скорочення стипендій може призвести до суттєвого відтоку талановитої молоді з країни на навчання за кордон. Бо навчання в сусідній Польщі коштує набагато дешевше».
Зауважимо, що різноманітним викликам і можливостям децентралізації насправді у виступах було присвячено дуже мало уваги. Говорили про молодіжні центри, про перше робоче місце, про житло для молоді, про боротьбу з алкоголем, тютюном і навіть… комп’ютером, але практично не запропонували якихось цікавих рішень, оригінальних підходів, відмінних від тих неефективних дій, які підміняють собою молодіжну політику ось уже багато років.
«Прийняття рішень має здійснюватися при максимально можливому ступеню наближення до громадян»
На жаль, люди, які б могли вплинути, мовчать про реальні, жахливі проблеми…
А тому, що бачите, як усе в Україні відбувається — зовсім «не так». Минулого року тут говорили про європейські цінності зовсім не те, що вони є насправді… зараз тут говорять про децентралізацію, але зовсім не як про реальну передачу грошей, повноважень до громадян ось там внизу, до всіх нас, до наших можливостей.
А що ж ми бачимо? Те, про що тут мовчимо! Вже не тільки евакуація молоді з України відбувається!.. Ми бачимо, що затримали в сталінському стилі дівчинку Алісу Виноградову, яка зробила, як у Росії Павленський (там його путінська ефесбешна мафія хотіла «закрити», він був вимушений тікати з Росії): її арештували за перформанс, яким вона критикує за допомогою культурної події нашого Президента. Це є демократія?
Це є децентралізація, коли в Україні придумані соціальні ліфти ім. Найди?! Це та людина, яка виграла кадрові конкурси в «тіпа-оновленій» поліції і збила нещодавно людину — подивимося, як вона буде покарана. Ось такі кадрові ліфти і децентралізація!..
А як ми хочемо будувати тут прогресивне майбутнє, коли про розвиток інноваційного потенціалу молоді взагалі мова не йде?!
Я хочу завершити простими речами, Міністерство молоді має приділяти увагу наболілим питанням, тим питанням, які прямо стосуються молоді: нещодавнє ДТП у Харкові, бандитизм, вуличний тероризм, політичні переслідування, обмеження свободи слова тощо. Я хочу завершити словами великого Богдана Гаврилишина: «Всі мої думки завжди з Україною, і я вірю, що молодь її змінить!» Міністерство, повернись до своїх справ, урядовці, задумайтеся, для чого ви потрібні, навіщо ми платимо наші податки, досить відтворювати комсомол! Слава українському народу!»
«Маємо переосмислити роль і завдання молодіжної політики»
Перший пріоритет — це працевлаштування, щоб ми отримали нормальну роботу, нам потрібна хороша освіта — формальна і неформальна; ми маємо отримати житло, перспектив для молодої людини отримати житло – немає. Де лізингові програми, де програми кредитування і т.д., вони фактично не діють. Сьогодні зміщені акценти молодіжної політики, фактично вся молодіжна політика сьогодні зосереджена в сфері національно-патріотичного виховання, яке зовсім не відповідає тим нормальним європейським стандартам, які мають бути, більш того, діяльність профільного міністерства політизована, посадові особи дозволяють собі заявити (увага!), що у нас в Україні є державна ідеологія, що окремі громадські організації не відповідають цій ідеології і мають бути заборонені. Це пряме порушення Конституції, прошу звернути увагу!
«Молодіжна політика відірвана від громадянина»
Більш того, у нас молодіжна політика відірвана від громадянина. Скажіть мені, будь ласка, які інструменти комунікації з молоддю є? Може у нас є молодіжне телебачення, може у нас є спеціальні молодіжні програми, радіо? Навіть сучасні доступні інструменти такі як веб-сайт, Telegram, месенджери, соціальні мережі не використовуються для інструментів реалізації молодіжної політики. Подивіться, в міністерському каналі Telegram 170 осіб — це охоплення? Де у нас типовий сайт для молодіжних центрів, де у нас типовий сайт для управління молоді, де у нас нормальна робота з інформаційного охоплення молоді?
Я спеціально провів невелике опитування серед людей, які не мають відношення до молодіжної політики. Всі одноголосно сказали: «У нас немає молодіжної політики, я нічого про це не знаю і про це нічого не чув». Тому ми маємо включати молодь у вирішення реальних завдань».
У заході також узяли участь народні депутати України Олег Барна, Микола Величкович, Іван Крулько, Дмитро Лубінець, Анна Романова, Олена Сотник та Іван Спориш. Студреспубліку на слуханнях окрім доповідачів представляли Віра Андріюк, Катерина Білоконь, Олександр Глазов, Юрій Давиденко, Володимир Заверуха, Марія Корабельнікова, Тетяна Лаговська, Артем Ніколенко, Людмила Рудкевич, Віталій Слюсаренко, Надія Холявко та Євген Щербак.
Конкретні пропозиції від Студреспубліки до Рекомендацій парламентських слухань опрацьовуються і будуть направлені для врахування до «молодіжного» комітету парламенту.