26–28 червня 2009 року в Сумах проходив регіональний етап мульти-фестивалю «Студентська республіка», що проводився однойменною сумської молодіжною організацією в урочищі Зелений Гай. У фестивалі взяли участь команди п’яти сумських вузів, а також команда Курської області (Російська Федерація).
Цього року організатори відійшли від традицій і зробили наголос на оргдіяльнісну гру (головний ігротехнік — представник команди Павла Вікнянського, кандидат фізико-математичних наук Станіслав Стародуб). На першому ж зборі команд учасники почули: «Забудьте все, що було до цього, і все, що буде потім. Ви тепер не студенти сумських вузів, і взагалі ніякого міста Суми тепер не існує. Існує місто «С», і ви – його мешканці».
Утім, реалії міста «С», як виявилося, дуже нагадують сумські. Зокрема, мешканці міста «С» виявилися з усіх боків обкладеними податками. Наприклад, місцевий олігарх, що уклав угоду з міською адміністрацією, встановив ціну 1 студрик (грошова одиниця міста «С») на день за ходіння територією міста. Зате всі громадяни автоматично реєструвалися на біржі праці, де могли отримати роботу з числа запропонованих вакансій або зареєструвати приватне підприємство. Крім того, вони мали змогу взяти кредит у відділенні Національного банку.
На ніч було призначено реєстрацію партій. Всього їх було зареєстровано чотири. Дві з них – "За відміну сухого закону. Міліція з народом" та «Воля нації» — мали чітко опозиційну спрямованість, причому одним з найперших положень у програмах обох партій стояла відміна сухого закону. Інші дві партії – «За Вон То» та повністю жіноча «Жіноча» – підтримували існуючу владу.
Проте активність проявлялася лише з боку лідерів опозиції, на рахунку яких були акції протесту (в основному закидування капцями вищих посадовців), які діюча влада (передусім в особі мера міста «С» Дмитра Пінаєва) відповідала відкиданням звинувачень (часто у різкій формі) та неодноразовими арештами членів ініціативної групи. Навіть підняття ціни за ходіння по території до 2 студриків не спонукало людей боротися за свої права. Згуртувало їх дещо зовсім інше – нова релігія.
Після того, як мер відмовився за результатами зібраних у місті підписів визнавати віру в Білку офіційною релігією, активісти опору спробували захопити його в заручники. Наслідком стало проголошення голови релігійної громади та одночасно з тим – політичного опозиціонера Влада Берези персоною «нон грата», на що, у свою чергу, громада відповіла створенням Тимчасового уряду та відмовою від участі у виборах магістрату. Проте після жорстких переговорів з владою міста вибори все-таки були проведені. За результатами до магістрату потрапили представники двох партій – «Воля нації» та «Жіноча»:
Ліштван Ігор (СЮФ ХНУВС)
Радовиченко Олексій (УАБС НБУ)
Садівничий Максим (СумДПУ імені А.С. Макаренка)
Лісовий Олександр (УАБС НБУ)
Кошкарьов Олександр (СЮФ ХНУВС)
Обод Юрій (СумДПУ імені А.С. Макаренка)
Афанасьєва Оксана(УАБС НБУ)
Живодьорова Ірина (СумДПУ імені А.С. Макаренка)
Мурашковська Юлія (УАБС НБУ)
Скрипник Крістіна (СумДПУ імені А.С. Макаренка).
Новообраний магістрат на першому ж засіданні прийняв декілька законів і постанов (зокрема, про відміну постанови про оголошення персоною «нон грата» Влада Берези). Втім, постанови магістрату не були прийняті мером, на якого, у свою чергу, вже практично не зважав магістрат. Врешті-решт на вибори студентського мера було виставлено три кандидатури: Дмитро Гавриленко, Єгіше Тевосян та релігійно-політичний лідер Владислав Береза, який і виборов перемогу. Влад, до речі, є переможцем минулорічної Студреспубліки в Сумах та на фіналі на Тарханкуті був обраний до складу Студпарламенту України-2008.
Крім того, протягом трьох днів було також проведено суб-фестивалі: «Перша леді», «Містер міста «С» (переможець – студент СумДПУ імені А.С. Макаренка Юрій Обод), «Квест», турнір з гри «Мафія», боді-арт та змагання з пляжного футболу.