Нове покоління влади в Україні – це реально?

Це та багато інших питань обговорювалось на круглому столі «Нове покоління влади в Україні: реалії та перспективи» в якому взяв участь один із лідерів Студреспубліки Олександр Щерба.

28 жовтня у приміщенні Національній академії наук  під час круглого столу «Нове покоління влади в Україні: реалії та перспективи»,  обговорювались перспективи приходу нового покоління влади та роль молоді в цьому.

Серед найважливіших тем підіймали: механізми зміни поколінь в політикумі,  стан і перспективи зміни поколінь в українському політикумі, регіональні особливості молодіжної громадсько-політичної активності в України тощо.

Серед учасників кругло столу була  народний депутат України Леся Оробець, відомий соціолог Ірина Бекешкіна, координатор зазначеного проекту Радослава Чекмишева та інші.

Ірина Бекешкіна назвала дані соцопитувань. В Україні загалом досвід громадської активності має лише 5% громадян. Громадська активність українців не сильно залежить від віку. 6% – однакова кількість активістів серед молодого покоління і людей середнього віку, і 4% – серед старшого покоління. 

Причини теж не відрізняються залежно від віку. «Немає часу» – цей варіант відповіді все ж популярніший у молоді, а пенсіонери його рідше вказують. 

Не цікавить – 27%, моя участь нічого не змінить – 24%, не довіряю – 15%. «От, де резерв! Не знаю, як це робиться – кожна п’ята людина… 21% просто не знають, як це робиться», – підкреслює Ірина Бекешкіна. 

На питання «Чим повинні займатися громадські організації, на думку молоді? Соціологи отримали наступні відповіді: 

·        Першочергове завдання НУО, як вважає молодь, – це правозахист.

·        На другому місці – контроль влади з боку неурядових організацій

·        надання допомоги представникам уразливих соціальних груп. 

В обговоренні також прийняв участь один із лідерів Студреспубліки Олександр Щерба, який висловив думку, що  альтернативи взяття відповідальності молодим і думаючим поколінням українців немає. Тому ми вже сьогодні маємо визначити стратегічні цілі для держави, консолідуватися навколо них та прийти до влади із стратегічною метою – входження до ТОП 20 найрозвиненіших країн світу.