- Давні греки вважали, що демократія – це влада народу, така думка існує і сьогодні. Але краще сказати, що демократія – це процес, а тому відмежовується від будь — якої однозначності. Це рух, соціальний і політичний за здійснення певних цілей та ідеалів.
- Одним із головних принципів демократії є забезпечення свободи громадян. Ця свобода має два аспекти (Б.Констан). Політична свобода – право активно і безпосередньо брати участь у колективному здійсненні влади, тобто у публічному житті. Саме це було характерним для республік Ст.Греції і Ст.Риму. Але маючи політичну свободу, людина не знала особистої громадянської свободи, була повністю підпорядкована владі всього суспільства. Тепер цю проблему вирішує лібералізм демократії, піклуючись про ряд особистих прав.
- Варто зазначити дві інтерпретації слова „свобода” у Н.Боббіо. Перша – свобода як право людини не бути зобов’язаною здійснювати певну дію. Це передбачає резервований за індивідом простір, який не може бути ніким зайнятий – ні іншими суб’єктами, ні державою. Тобто кожна людина є системою ( має свої особисті думки, принципи, життєві орієнтири, цінності. Для тих, хто не погодиться – біологічна система у будь — якому разі.) Ця людина існує в певних рамках, що породжені її особистою свідомістю, тобто існує в центрі свого мислення, яке замикається у коло навколо людини. У різних людей – різні рамки свідомості, тобто різні діаметри кіл, в яких вони існують. В свою чергу, людина-система існує більшій системі – соціум, держава, планета…
- Друга інтерпретація слова – свобода як обов’язок людей підкорятися тільки законам, у розробці яких вони самі беруть участь. Ми сприймаємо тільки ті смисли, які вже є всередині нас, інші — ми свідомо відкидаємо. Існуючи, людина посилає свої думки, інші результати своєї свідомості у середовище (суспільство) та отримує їх вже екранованими особисто собою та суспільством, тобто відбувається співставлення. Якщо ці дві отримані екрановані думки не збігаються, то виникає конфлікт всередині людини, саме цей момент є початком народження особистості. Або ж людина може ігнорувати ці виклики.
- Замислюючись над отриманим, основний пласт смислу стає особистим. Так людина розширяє рамки своєї самосвідомості (коло навкруги неї стає ширшим). Це є розвиток свого ”я”, розвиток особистості. Як бачимо, він невичерпний. То навіщо замикатися в собі, бути і далі несприйнятливим, якщо нас щось не влаштовує?
- Кожна людина народжується з природною гідністю, переданою поколіннями, а життєві орієнтири, життєву позицію вона набуває в процесі свого життя. Люди, вважав Б.Спіноза, свідомо поступаються частиною своєї природної свободи і згоджуються підкорятися верховній владі і сукупній могутності всіх. Проте треба пам’ятати про центральну ідею ліберальної демократії – здатності простих людей управляти собою.
- Дж.Локк підкреслював, що добровільна політична спільність людей покликана надійно забезпечити природні права, рівність і свободу, захист особи та її власності. Більш того, згода людей — основа всякої законної влади. Це має бути спільнота – група людей, об’єднана за спільними інтересами.
-
А що таке народ? Сукупність людей, що проживають на певній території.
-
Звідси, що таке демократія? Влада народу, якої не існує.
- Коли нарешті в українця прокинеться національна самосвідомість? Тобто усвідомлення спільнотою або окремою людиною своєї національної належності, що ґрунтується на самоідентифікації.
-
Адже тільки нація здатна побудувати демократію. Кожна нація будує свою особливу демократію. Українська національна ідея, ідея нової української філософії, нового українського мислення вже понесла свою хвилю…
-
P.S. Нація — 1) історична соціоетнічна, політична, духовна спільнота людей з певною психологією, самосвідомістю, спільними територією, культурою, мовою, економічним життям;
-
2) сукупність громадян однієї держави.