Чого чекати від законопроекту «Про вищу освіту»?

На початку січня 2012 року один із лідерів Студреспубліки Олександр Щерба взяв участь у прямому ефірі на радіо «Ера», де обговорювалась актуальна та гостра тема: «Законопроект «Про вищу освіту».

Як відомо, останнім часом питання реформування вищої освіти набуло в Україні статусу хронічного і невиліковного захворювання. Можливо саме тому до розробки законопроекту долучилися профільне міністерство та декілька політичних сил, представлених у Парламенті.

На сьогоднішній день у Верховній Раді України зареєстровано цілих три законопроекти:
1. Законопроект №9655 від 28.12.201, ініціатор — КМУ (розроблений профільним міністерством).
2. Законопроект №9655-1 від 30.12.2011, ініціатор: А.Яценюк та О.Оробець.
3. Законопроект №9655-2 від 06.01.2012, ініціатор: Ю.Мірошніченко.

Звичайно, можна висунути багато різних варіантів, які пояснюють таку депутатську активність, але зрозуміло одне – широке обговорення мав лише один законопроект – запропонований МОНмолодьспортом. Навіть під час обговорення на радіо «Ера», в якому разом із Олександром Щербою взяла участь й Інна Совсун, викладач Національного університету “Києво-Могилянська академія”, ведучий акцентував увагу саме на законопроекті від МОНмолодьспорту.

Дискусія видалась дуже жвавою і активною, підіймалося чимало актуальних питань, які під час ефіру задавалися ведучим, слухачами та гостями.

Нажаль в жодному законопроекті не запропоновано стратегічне бачення розвитку освіти у майбутньому. Законопроекти багато в чому консервують ту ситуацію, яка є.

Приймаючи закон у такій серйозній сфері, необхідно грамотно та обдумано підійти до процесу, зокрема до обговорення законопроекту, в якому приймав участь і Національний лідер Студреспубліки Павло Вікнянський, увійшовши до складу робочої групи, створеної при Монмолодьспорті.

Неодноразово до ефіру надходили дзвінки. Щодо низької якості освіти та величезної кількості вишів в Україні, на жаль, законопроект в сьогоднішньому стані не дає механізмів виправлення такої ситуації. Освіта в Україні стала подекуди дорожчою, ніж у європейських країнах. Натомість ми спонсоруємо Європу нашими високоосвіченими кадрами. Отримуючи безкоштовну вищу освіту в Україні, закінчуючи аспірантуру, багато кваліфікованих спеціалістів покидають нашу країну, не заходячі реалізації себе, або ж просто банально не хочуть працювати за копійки. Пропозиції щодо вирішення цієї проблеми так і не були включені до законопроекту.

Та це, нажаль, не єдина проблема. Одного прийняття Закону «Про вищу освіту» буде недостатньо аби зменшити розрив між освітою і наукою. На мою думку, тоді необхідно буде прийняти ще низку законів, які б забезпечили інноваційний розвиток наукової сфери — освіти і науки як єдиного процесу.

Недостатньо сліпого копіювання норм європейського законодавства або впровадження т.зв. "болонського процесу", необхідно зрозуміти сучасні завдання освіти для держави під назвою «Україна» і з цього вибудовувати всі інші процеси, в т.ч. законодавчу базу.

Багато уваги було приділено автономії університетів, яка за задумом законопроекту, має розширитись, але крім констатації прав на автономію є сумніви щодо покращення справ, особливо що стосується управління ресурсами вишів. Адже важко уявити сучасну освіту без запрошення професорів із інших вишів, у т.ч. іноземних – все це потребує відповідних коштів та механізмів.

Щодо позицій студсамоврядування – Студреспубліка постійно виступає за максимальне розширення прав студентського самоврядування, але не за імітацію, а за реальну роботу. Але для цього потрібно створити, знову ж таки, механізми. В законопроекті досить гарно прописані права, але ж багато залежить від волі ректору університету. На жаль, студенти так і не отримали хоч якусь фінансову незалежність.

Єдине, що не підлягає сумніву — Україні потрібен комплексний підхід до реформування освітньої сфери за критеріями конкурентоспроможності в сучасному світі.