Переваги Австрії: які вони?

Advantages of Austria: what are they? (en)

20–27 жовтня 2013р. Відень приймав гостей із України: активісти Студреспубліки протягом тижня відвідували різноманітні зустрічі. Група молодих українських спеціалістів мала змогу поспілкуватися з австрійськими експертами різних галузей і розібратися, завдяки яким факторам Австрія вважається високорозвиненою країною світу (далі — укр, en).

Організувала насичену австрійську програму Студреспубліка у рамках програми Благодійного фонду Богдана Гаврилишина «Молодь змінить Україну».

Участь у робочій поїздці взяли: Юлія Бобир, Павло Богачик, Марина Гусакова, Ольга Коваленко, Олесь Лучний, Богдана Макаова, Олена Ремовська, а також прес-секретар фонду Богдана Гаврилишина Катерина Бекреньова.

Учасники програми відвідали офіс австрійської телерадіокомпанії ORF, зустрілися з Послом України в Австрії, експертом із інвестицій і членом Ради директорів компанії ‘SREI Leasing‘, представниками ОБСЄ й Австрійської народної партії, завітали до будинку Парламенту та всесвітньо відомого музею «Альбертіна». Дуже приємною була зустріч із другом Студреспубліки д-ром Леопольдом Шпехтом.

Першого дня на зустріч із групою люб’язно погодився п. Роланд Адровіцер — шеф кореспондентського бюро ORF, один із впливових «ветеранів» телерадіокорпорації. ORF (інша назва — «Австрійська телерадіомовна корпорація») об’єднує 4 теле- та 12 радіоканалів. Це — успішний приклад громадського мовлення, втіленого за участі держави. На запитання, наскільки об’єктивним і незалежним від влади є ORF (зважаючи на те, наприклад, що уряд затверджує Раду директорів корпорації), п. Адровіцер розповів (із іронією), що влада «завжди незадоволена» критикою, яка лунає в ефірі на адресу тієї чи іншої політичної сили, однак «вони нічого не можуть зробити». Він пояснив, що навіть якщо іноді (наголос саме на слові «іноді») хтось із політиків намагається вплинути на редакційну політику через Раду директорів, ці спроби присікаються щонайменше на рівні випускових редакторів або очільників корпунктів – головних відповідальних за подачу інформації в ефір. Загалом, за словами пана Адровіцера, випадки тиску дуже поодинокі, оскільки політики розуміють, що про такі їхні дії може миттєво дізнатися загал.

Приємним для учасників був факт зацікавленості п. Роланда та його колег ситуацією в Україні. Медійники чесно зізналися, що дві найголовніші теми, з яких вони знають про Україну — це справа Тимошенко, а також діяльність руху «Фемен». Журналісти також запитували, які очікування мають українці перед листопадовим самітом «Східного партнерства» у Вільнюсі, де українській стороні, можливо, вдасться домовитися про асоціацію з ЄС. Тобто можна сміливо підсумовувати, що учасники програми Фонду Богдана Гаврилишина не лише дізналися особливості системи ЗМІ в Австрії, політичного устрою (чергові парламентські вибори у країні — одна з тем обговорення під час зустрічі 21 жовтня), але й розповіли про актуальні події в Україні.

Наприкінці першого дня група молодих українських спеціалістів зустрілася за вечерею з Ольгою Олефіровою, дівчиною, котра навчається та працює у Відні вже не перший рік. Розмова була дуже цікавою, бо, по-перше, проходила не в дуже офіційному форматі, і, по-друге, вся інформація була отримана з «перших вуст».

Студентське життя в Австрії дуже насичене. Наші співвітчизники отримують знання у віденських університетах, де навчальні плани, кількість предметів, які планують вивчати, обираються самостійно. Навчання у вищій школі є досить важким, зважаючи на той факт, що лише 30% мають вищу освіту, однак даний диплом дає великі перспективи в Австрії для будь-якої молодої людини (навіть іноземця).

В Австрії дуже добре продумано вирішення житлового питання, адже державою фіксується максимально можливі ціни за оренду житла, а всі договірні орендні відносини офіційно оформлюються. Також здійснюється контроль за особами, які приїхали на постійне місце проживання до Австрії. Згідно встановлених правил, така особа має право виїздити лише на короткий проміжок часу з країни. Раніше офіційно працювати в Австрії іноземці не могли, та лише два роки тому австрійський уряд зробив пом’якшення і тепер іноземні студенти можуть працювати, отримуючи при цьому заробітну плату до 350 євро. Для того, щоб іноземець міг офіційно працювати в Австрії, йому необхідно отримувати заробітну плату в розмірі до 2200 євро.

Наступного дня відбулася зустріч із Надзвичайним та Повноважним Послом України в Республіці Австрія Андрієм Березним. Андрій Вікторович розповів, що більшість українських громадян, які проживають в Австрії — це  люди, які важкою працею заробляють собі на хліб і максимально сконцентровані на роботі. Організацію та фінансування деяких заходів для діаспори посольство повністю бере на себе, наприклад, у минулому 2012р. було 20 років створення Австрійсько-українського товариства… але допомоги зі сторони українців частіше за все й не варто очікувати. «Ми працюємо з усіма: і з молоддю, і з багатьма молодіжними організаціями. Однак, вони всі настільки маленькі, що, якщо там є 10 осіб, то це дуже добре», — зазначає український посол.

Коли лідер групи Ольга Коваленко розповіла, що Студреспубліка працює над питаннями організаційної і проектної присутності у Відні та запитала про можливу участь австрійських студентів у діяльності організації в Австрії, посол надав дуже широку відповідь: «У Відні навчається багато студентів, серед яких близько 600 з України, які отримують високий рівень освіти за напрямками економіки, юриспруденції, політології,  комп’ютерних наук й ін. Австрія — це мережева країна, практично, коли людині виконується 25-30 років, вона входить щонайменше до 10 об’єднань. Іншими словами, практично весь її вільний час — це діяльність у різноманітних об’єднаннях. Кожна людина, кожна нормальна людина, це розуміє. Звісно, є люди, які випадають із соціального життя країни. Наприклад, у Відні 10 000 людей без постійного місця проживання. Але це просто люди, які обрали таке життя, які не хочуть брати участь у громадській діяльності взагалі. Також кожен австрієць обов’язково займається спортом».

Наступною зустріччю другого дня була зустріч із експертом із інвестицій, членом Ради директорів компанії ‘SREI Leasing‘ Ростиславом Футалом. п. Ростислав закінчив будівельний факультет Львівського політехнічного університету, а у  90-х роках узяв участь у програмі навчання у США.

За словами п. Футало, європейські інвестори заохочені вкладати кошти у розвиток  європейських країн. Інвестувати в Україну багато європейців не мають великого бажання через непрозоре законодавство, не завжди правильну роботу судової, податкової систем, порушення структурних речей, а також через те, що кожна європейська країна спрямовує свою діяльність на те, щоб кошти залишались у своїй країні. «До якого кафе вам захочеться піти: до того, де дуже брудно, де офіціанти розливають напої, не встигши донести до столу, чи туди, де вас гарно обслугують, подадуть смачні страви і ще й посміхнуться?» Саме так описує п. Ростислав ситуацію, чому європейські інвестори не хочуть інвестувати в Україні.

На думку п. Футало, в нашій країні є досить перспективними авіакосмічна промисловість, ІТ-технології, сільське господарство, яке щороку має тенденцію до зростання виробництва, а також, зважаючи на те, що в Україні можуть у найближчому майбутньому видобувати сланцевий газ — даний проект є досить цікавим. Саме зростання програм підтримки з боку іноземних компаній для українських громадян є перспективним, однак уряд повинен розробити аналогічний прототип, який би забезпечив стабільність трудових ресурсів у країні та призупинив  трудову міграцію геніальних, висококласних спеціалістів за кордон.

Третій день розпочався з зустрічі з Андрієм Ріхтером, директором Бюро представництва з питань свободи ЗМІ ОБСЄ, який для Студреспубліки погодився незабаром виступити з відкритою лекцією в Києві. 

Організація безпеки і співробітництва в Європі — це потужна організація,  до якої  входить 56 країн-учасниць. Однак, на жаль, дана організація не має жодного спільного документу.

Діяльність даної організації регламентує Гельсінський договір. Також до складу  організації входять не лише європейські країни, а й США, Канада, Монголія. Таїланд може стати 57 членом ОБСЄ наступного року. Основні учасники ОБСЄ, які досить сильно впливають на її політику: Росія, США, Польща й ін.

Однією з найважливіших задач даної організації є забезпечення миру. Саме для цього досить часто ОБСЄ використовує кризис-менеджмент: у місцях виникнення конфліктів представники організації проводять переговори з урядом, президентом, простими громадянами країни, політичними лідерами задля ліквідації конфлікту. Також одним із важливих завдань на даний момент є  ліквідація зброї у «гарячих точках». Протягом  2008–2010рр. ОБСЄ активно надавала допомогу Афганістану, здійснює реабілітацію в Албанії — відбудовування будівель, відновлення інституцій, поліції, надає допомогу хворим.

Далі відбулася зустріч у хед-офісі правоцентристської політичної партії, однієї з найбільших у Австрії — Австрійської народної партії (ÖVP) з її представниками — секретарем із міжнародних відносин Патріком Феллером і заступницею директора з європейських і міжнародних відносин Монікою Райнер.

Під час бесіди учасникам розповідали про те, як проходили осінні партійні вибори у країні, про запеклу боротьбу та результати.

Було цікаво зсередини дізнатися про функціонування партійного апарату, порівняти австрійську партійну систему з нашою.

У перерві між зустрічами в офісі «народників» були відвідини Будинку парламенту Австрії, віп-екскурсію по якому студреспубліканцям провів заступник директора Австрійського парламенту Алексіс Вінтоняк.

Але, якщо серйозно, то завдяки більш-менш неформальній зустрічі ми мали змогу змістовно поговорити з п. Алексісом про політичну ситуацію післявиборчої Австрії, про процес формування коаліції і «підводні камені», які часто випливають у великій політиці.

Надалі нас чекала відверта бесіда із молодим і перспективним міжнародним секретарем молодіжного крила ÖVP Штефаном Шолом, завдяки якому учасники групи дізналися, яким чином «молодіжка» допомагала партії у виборчому процесі, про волонтерський рух і про кропітку працю та запальну енергетику молодих лідерів. 

Як і в попередні дні, робота завершувалась вечерею, де активісти підводили підсумки та планували наступний день.

Наступного дня учасники відвідали будівлю OeAD (Австрійська служба академічного обміну) та поспілкувалися з представниками Австрійського агентства міжнародної мобільності та співробітництва в галузі освіти, науки та досліджень. OeAD радить, просуває та підтримує міжнародну співпрацю в галузі освіти, науки та досліджень, підтримує стратегічний розвиток і супровід освітніх заходів, а також здійснює аналіз міжнародних подій у цьому напрямку та розробляє відповідні рекомендації. Коли розмова пішла про можливості навчання за кордоном, учасники пожвавіли, адже серед 8 українців було аж 5 студентів!

Чудовим завершенням ділового дня була зустріч із представниками Австрійської економічної палати (WKO), яка представляє інтереси австрійських компаній і робить внесок у підвищення їх світової конкурентоспроможності. Працівники WKO розповіли, що коли молоді підприємці почанають власний бізнес в Австрії, вони стають членами палати, де вони отримують багато допоміжних послуг. Цікаво, що в Австрії великих компаній дуже мало.  

Дуже цікавим, але, у той же час, важким, є процес подання та прийняття законів. WKO представляє інтереси компаній і співпрацює з соціальними партнерами для розробки проектів законів. Саме в це було важко повірити українським гостям, адже розбіжності з процедурами, які проходять в Україні, дійсно вражають.

Друга частина розмови була про систему освіти Австрії. Велику зацікавленість і низку змістовних питань викликала дуальна система освіти. Дуальна система освіти (часто використовується термін «сендвіч-програма») включає в себе поєднання навчання в школі з навчанням всередині компанії. Компанія надає умови для практичного навчання та несе всі, пов’язані з цим витрати, у тому числі можливу щомісячну винагороду для студентів (у перший рік — від 206 до 841 євро, в третій рік — від 231 до 1086 євро). Освітні установи тісно співпрацюють із компаніями, де студенти починають свою практику вже у віці 15 років.

Завершувався цей насичений четвертий день розповіддю про Іноземну організацію сприяння торгівлі, яка пропонує підтримку австрійським компаніям, зацікавленим в експорті. Коли справа доходить до маркетингу продуктів і послуг, створення мереж із міжнародними партнерами Advantage Austria дозволяє отримати необхідне для того, щоб закріпитися на світових ринках.

Останнього дня учасники відвідали церкву св. Варвари.  Священиком у цій церкві є о. Тарас (Шагала).

До речі, ця зустріч стала випадковою, бо під час зустрічі і з п. Березним, і з п. Футалом, обидва чоловіки нам радили скористатися можливістю перебування у Відні та зустрітися зі служителем церкви, а п. Ростислав допоміг усе влаштувати. о. Тарас і його дружина — громадяни України та не планують змінювати свій статус, хоча вже понад 14 років живуть за межами Батьківщини. Все життя української громади (діаспори) йде навколо церкви. Українці збираються щосуботи на службу, хоч церква є греко-католицькою. «Але головне відчуття, що ти — українець. І православні там, і я туди ходжу. Там ми зустрічаємося і розмовляємо», — зазначив під час зустрічі п. Березний. У церкві збирається кістяк 30–40 активістів української діаспори, на жаль, це люди переважно похилого віку.

Зустріч із о. Тарасом була настільки теплою, що він запропонував зробити нам спонтанну прогулянку, котра переросла у цікаву екскурсію по старому Відню, поки ми мали вільний час у нашому насиченому графіку заходів.

Кульмінацією поїздки стала робоча зустріч із другом Студреспубліки, знаним у світі юристом, д-ром Леопольдом Шпехтом, котрий допоміг нам зустрітися з Барбарою Блаха, активісткою, яка бере участь у спробі організувати нову політичну силу в Австрії, та Рене Шиндлером, секретарем Федерації профспілок, відповідальним за соціальну політику.

Дуже інтелектуально насичена зустріч проходила в офісі д-ра Шпехта. Коли було задане питання про можливість вступу України до ЄС, українці почули у відповідь цікаву тезу: «Перш ніж шукати собі нові проблеми, потрібно спочатку залагодити старі». Тобто на думку п. Леопольда, Україна ще за багатьма параметрами не готова до вступу в Євросоюз,  однак, цілком імовірно, що це може статися через деякий час. Правильним шляхом для України, вважає професор, є «захист і укріплення позицій всього ефективного (прибуткового) і відмову від неефективного». Цікавою видалась інформація про приватні підприємства Австрії: переважну частку (99,6%) у країні складають малий і середній бізнес, що і забезпечують приплив значної кількості  коштів до державного бюджету. Тому для України рекомендували розвиток малого бізнесу як ефективний засіб покращення економіки. Наприкінці спілкування з д-ром Шпехтом республіканці запросили його знову відвідати Україну та взяти участь у одній з актуальних дискусій Студреспубліки.

Цікавою була позиція, висловлена секретарем Федерації профспілок: «Потрібно задати локальний рівень мінімуму у всіх сферах життя та діяльності, а потім його поступово підвищувати». Таким чином, вважає Рене Шиндлер, можна досягти поступового стабільного росту економіки та рівня життя.

Отже, група молодих українських активістів отримала неоціненну кількість досвіду від австрійців, які вірять у те, що Україна знайде сили для серйозних перетворень. Залишається лише повірити в це самій Україні, а Студреспубліці не здаватися!