Хто гарно працює, той гарно відпочиває

Саме так вважають організатори XVI Міжнародної програми «Студентська республіка», фінал якої проходив 23-27 серпня 2014р. на Миколаївщині. Паралельно з оргдіяльнісною грою проходила мульти-фестивальна частина. Про неї ми і розповіли в програмі «ТелеАкадемія», що виходила в ефір на «Першому Національному». Публікуємо важливі фрагменти стенограми передачі, повну версію просимо переглядати всередині даного матеріалу [+ відео].

Під час перегляду повної версії «ТелеАкадемії» від 18 вересня ви зможете почути думки лідера республіканців Павла Вікнянського, філософа Андрія Окари (Російська Федерація), психолога, священика о. Антонія Рудого, шеф-редактора «ТелеАкадемії» Людмили Джулай, кураторів суб-фестивалів: Юлії Бобир, Інни Масленчук, Юлії Шемет. Також учасниками стали: лідерка Київської Студреспубліки Людмила Рудкевич, переможниці «Першої Леді» 2013 та 2014 років Валерія Прокопенко й Інна Огороднічук і депутат Студентського парламенту України-2014/2015 Микита Кіосєв. Ведучою була бренд-менеджер Студреспубліки Віра Андріюк. 

Віра Андріюк: Вітаю! На Першому національному працює «ТелеАкадемія» — виразник творчих ідей молоді. Як правило, кажуть, що молодь найкраще вміє відпочивати. Однак, хочу зауважити – дивлячись яка молодь. Сьогодні ми поспілкуємось із учасниками Міжнародної програми «Студентська республіка».  

[…]

Що ж таке «Студентська республіка»? Які розваги найбільш популярні цього року були на мульти-фестивалі, Юля?

Юлія Бобир: Ви знаєте, в першу чергу «Студентська республіка» – це об’єднання найактивніших, ініціативних і свідомих молодих людей із усієї України. Тому, відповідаючи таким запитам нашої молоді, була створена і розважальна програма «Студентської республіки». За ці 4 дні пройшло більше 15 різноманітних суб-фестивалей. Це й «Інтелектуальні ігри», це «Дебати», «Своя гра», «Що? Де? Коли?». Це і спортивні змагання з міні-футболу, з пляжного волейболу.

На жаль чи на щастя в Україні не проводиться всеукраїнського конкурсу краси серед чоловіків, останній був у 2011 році. Ми, [ще раніше незалежно дану ініціативу почали і зараз] маю надію, що достойно її продовжуємо, і звичайно, єдиний у нас національний конкурс краси особистості «Перша Леді».

[…]

Павло Вікнянський: Треба розуміти, що, звісно, цього року [були] взагалі особливі умови проведення Студреспубліки. Окрім оргдіяльнісної  гри, у нас завжди була мульти-фестивальна частина. Бо я завжди кажу: «Хто гарно працює, той гарно відпочиває». І для того, щоб ефективно займатися питаннями реалізації не тільки студентської або молодіжної політики, а, як ми зараз взяли планку, ще й державної, серйозної української політики, робити все, щоб витягнути Україну з того болота, в якому ми, на жаль, перебуваємо, треба набиратися сил. І щоб у молоді було багато енергії, треба підживлювати її спілкуванням, змістовним відпочинком і посилювати таким чином один одного. Так що: одне одному не суперечило, а навпаки тільки доповнювало.

[…]

Це життя, треба виростати, долати себе, і шлях справжнього лідера – це, якраз, шлях, передусім, подолання себе. Не можна вести людей за собою або поряд із собою (що правильніше), якщо ти сам не подолав ці проблеми, у тебе немає серйозної відповіді, бо інакше ти не лідер, ти – «пустишка».

Віра Андріюк: Мені хотілося б, щоб доповнив Микита Кіосєв, він у нас із Донецька, діючий депутат Студентського парламенту. Як ти можеш порівняти? Ти у нас грав в оргдіяльнісна гру і, напевно, частково брав участь у мульти-фестивальній частині.

Микита Кіосєв: …было прекрасное общество, не спорю, интеллектуальный цвет нации. Получалось проводить время на таких мульти—фестивалях, розважальних только ночью или вечером. Всё остальное проходило параллельно с ОДИ. И мне лично кажется, что такой формат – это прекрасный такой момент в воспитании нации о том, как правильно проводить свой активный отдых, как правильно надо себя воспитывать. Ну, вот как мы привыкли все видеть отдых? Вот, надо поехать на дачу, на природу, сесть на природе, там употребить и дальше чудить — а на выходе больше ничего…

А всеукраинская Студреспублика дает возможность почувствовать себя таким себе Джеймсом Бондом, потому что утром просыпаешься (хотя какое там просыпаешься – ты не спишь ночью), идешь на ОДИ, с утра до вечера сидишь и осуществляешь мощный интеллектуальный штурм, общаешься с людьми из разных регионов. К сожалению, например, мне с моими лучшими друзьями из региона [Донецкая обл.] получилось встретиться за три дня раза три. Но мы-то можем с ними потом пообщаться, а вот с регионами другими, со всей Украины наладить связи — отличная была возможность.

И вот заканчивается – ты, дико уставший интеллектуально, отправляешься на «Першу Леді», на Мистера. Ну, я, во всяком случае, на «Першу Леді» старался. И, вот, дальше общаешься с людьми в другом формате… в таком же позитивном. И так проходит 3 дня подряд!

И вот недавно я читал прекрасную статью (я учусь в Медицинском университете, занимаюсь как раз вопросами психической и психологической профилактики и гигиены в нашей стране): есть вещи, которые забирают у нас силы, есть вещи, которые дают нам силы. Когда я прочитал эту статью, для меня это стало новым открытием. Я понял для себя, что многие вещи, которые, мне казалось, утомляют, на самом деле, дают духовные силы. В данном случае даёт духовные силы знакомство с новыми людьми, что-то, что ты никогда раньше не делал. Даже если это сложно, даже если это очень-очень сильно утомляет, это в дальнесрочной перспективе дает огромный, мощный толчок вперед.

[…]

Павло Вікнянський: Формула мульти-фестивалю передбачає багато-багато подій, які відбуваються одночасно в одному місці. За цей час людина може спробувати себе в абсолютно  різних іпостасях, так як тут зазначалося абсолютно вірно, [може] зайнятися тим, чим вона ніколи не займалася. Наприклад, людина бере камеру і працює оператором; людина бере мікрофон або комп’ютер і починає монтувати або робити новину, передачу; людина займається дебатами; вчиться грати в психологічну гру «Мафія»; людина стає модератором, людина займається бізнесом всередині Студреспубліки, вона здобуває наші гроші, за які можна було купити все. У нас була й неконвертована валюта, яка підпільно ходила, і ми боролися з точками, які, відповідно, продавали через «чорний ринок» різноманітні товари і т.д. Таким чином, фактично створюються умови, де у вільних обставинах людина може проявити себе максимально гарно й ефективно.

Чи були з цим проблеми?.. Це ті самі проблеми, які виникають у людини, коли вона раптом усвідомлює, що вона є вільна людина і відповідальна лише перед Богом і власним сумлінням. Людина бачить море, пляж, дівчат або хлопців, гарних, молодих, із різних регіонів, нові знайомства — і людина бачить дискусію про майбутнє України, як нам перемогти у війні, як досягти миру, як досягти злагоди в Україні, як зробити так, щоб люди, которые говорят по-русски, не ворогували з тими людьми, які говорять українською мовою. І все це було найвищого ґатунку! Звісно, хтось обирав більш простий шлях. Але він ранком міг обрати простий шлях, а ввечері він міг вже… десь дорости і «движнячити» вже в більш змістовних речах. Хтось взагалі нічим іншим не займався, крім відпочинку. Мабуть, і такі люди були, але це їхня, власне, відповідальність, а Студреспубліка дає такі умови, де ми не заставляємо, як у деяких великих таборах у нашій сусідній державі, де, як розказують люди, іноді навіть на лекціях будять спеціально, щоб не спали, раптом не заснули на лекціях. У нас це open space: хочеш – бери участь, не хочеш – не бери. Можемо зробити зауваження, якщо людина може пропустити щось змістовне й цікаве, можемо не зробити. Це той ресурс, який людина або отримує для своєї користі, або не отримує.

[…]

Зараз дуже багато говорять про тотальне перезавантаження влади (шкода, що тільки говорять, а реальних дій за вже майже як рік скоро буде з часів революційних подій не зроблено взагалі й зовсім) і часто кажуть: «Ось, якщо ми зробимо люстрацію, то хто [тоді] буде?». Ось, дивіться, в рамках Республіки молоді люди краще організували складний виборчий процес, хоча і на якійсь ділянці (але вона показова), ніж це роблять в масштабах України. Тому, це наочний приклад, що не треба на когось розраховувати, що не в майбутньому, зараз треба давати повноваження і можливості молодим людям, у тому числі брати на себе і політичну відповідальність за справи в Україні. Є впевненість, що точно воно буде краще. Ми це, принаймні, доводимо під час Студреспубліки.

[…]

Віра Андріюк: Чому власне ми збиралися на Миколаївщині і чому важливим був такий фінал XVI Міжнародної Студреспубліки?

[…]

Павло Вікнянський: «Модель України в умовах нового світового порядку» – тема абсолютно запаралелена з тими викликами, які наразі стоять перед Україною. За більше, ніж 20 років, більш жорсткої ситуації в Україні не було, і якщо ми зараз успішно подолаємо ці негаразди, то, сподіваюсь, ї не буде. Але треба подолати! І головна передумова для цього – це, звісно, наша соборність – єднання людей і єднання не на платформі якогось фанатизму, і навіть, там, якогось, не дай Господь, шовінізму, а якраз на розумних взаємовідносинах, на тому, щоб люди різних регіонів України розуміли один одного. Навколо чого? Навколо того, як має бути влаштована Україна майбутнього, в чому їхнє бачення, в чому їхній зиск із приводу того, яка буде Україна, що ця Україна має бути вигідна їм, нам, всім і кожному.

Над цим ми працювали під час Республіки, і саме тому була, в тому числі, ця дозвіллєва частина, де люди мали можливість проявити свої окремі здібності не тільки політичні, не тільки публічні якісь здібності, але й проявити інші якості, які нам всім потрібні в нашому звичайному житті: риторика як суб-фестиваль «Дебати», певні переговори, як це в «Мафії» відбувається, почуття гумору КВНа… «Перша Леді» — це не просто конкурс краси, в нас є окремі, спеціальні вимоги до конкурсу, що це конкурс не тільки красивих дівчат, але це конкурс дівчат, в яких академічна успішність вище доброї оцінки, а наступне – що це дівчата, які мають обов’язково підготувати і реалізувати соціальні проекти. Те саме стосується всіх інших наших напрямків.

Тобто фактично вся палітра життєдіяльності активної людини у нас проявлена. І ця «Модель України в умовах нового світового порядку» показує, що новий українець, новий український громадянин нової якості – це людина висококонкуренто спроможна в суспільстві, ансамблі інших держав, які, як ми бачимо, не дуже хочуть нам допомагати або, навпаки, ворогують із нами. І ми виграємо в цій жорсткій конкурентній боротьбі тільки в тому випадку, коли ми зможемо бути більш яскравими, творчими, розумними, комунікабельними, більш психологічно стійкими, більш «просунутими», скажімо так молодіжною мовою, ніж інші країни. І в Студреспубліці ми це довели. Чи зможе це довести Україна, залежить і від нас, і від всього українського народу.

[…]

Андрій Окара: Є різні життєві стратегії, а в тому числі різні політичні стратегії. На скільки я розумію, стратегія Студреспубліки в тих подіях, які в Україні півроку останніх були — це стратегія така, що не треба бути дуже сильно ангажованими, що треба зосередитися не стільки на вуличному протистоянні, а більше на інтелектуальному протистоянні, що Україні потрібні дієві стратегії виходу з соціально-політичної, економічної кризи, і що Студреспубліка може бути якраз суб’єктом такого інтелектуального пошуку.

[…]

Віра Андріюк: Чи був психологічний тиск гри на суб-фестивалі?

Юлія Бобир: Важко це назвати тиском, тому що всі суб-фестивалі готувалися попередньо. Кожен куратор співвіднісся з тематикою гри, і, коли задавалися рамки учасникам кожного суб-фестивалю, була присутня ця ідейність. Тому що той же самий «містер» готувався, він готував спіч «Мій справжній чоловічий вчинок», ті ж самі дебатери розмовляли про те, якою має бути країна, які в цій країні мають бути люди і так навіть та сама «Битва міст», як вже говорили, будь-яка розважальна частина мала десь символічне, десь змістовне, але співвіднесення з темою… Тому, я вважаю, що це абсолютно не тиск оргдіяльнісної гри на суб-фестивалі, а це доповнення одне одного. І мені здається, навіть і суб-фестивалі менше б значення мали, менше вкладалося б у їхню підготовку, що від організаторів, що від учасників, якби не було, дійсно, такої змістовної роботи.

Якщо зараз в суспільстві табу на розваги: Чому ви, там, влаштовуєте ці розважальні програми різні, коли тут є реально військові дії й загроза?», — то ми тут готові відповісти, що якщо ми зараз не будемо займатися різностороннім розвитком молоді, то завтра може бути пізно. І коли ми територіально відстоюємо державу свою, то може бути втрачено покоління, яке не розвивалося інтелектуально, морально, духовно, тому все це має йти в комплексі, і тільки комплексно, різносторонньо розвинена особистість може стати фундаментом для розвитку міцної і стабільної держави.

[…]

Студреспубліка – локомотив українського майбутнього
Інші статті з розділу Аналітика-2014