Реформи в Україні важко назвати кардинальними. Здебільшого експерти їх називають «косметичними», а то й взагалі — нульовими. Уряд в очікуванні чергових фінансових траншів від міжнародних організацій, а пересічні українці — зубожіють. Залишається тільки сподіватися. Як на т.зв. реформи дивиться молодь, інші прогресивні сили? Що може запропонувати за альтернативу? Вашій увазі найцікавіше з розмови Вікнянського з чарівною ведучою Тетяною Кондель від 9 березня 2016р.
Громадяни повинні стати скептиками
[…]
Тетяна Кондель: Як ви вважаєте, політичну культуру, можливо її потрібно виховувати з ранніх років?
Павло Вікнянський: …маємо звертати увагу на звичайних, простих наших громадян, людей, разом із ними займатися просвітництвом, робити громадянські ініціативи, все робити для солідаризації людей. І інший напрямок — ми маємо дуже відповідально відноситися до того, щоб скептично, з сумнівом ставитися до всього, що відбувається в українській політиці.
[…]
Коли ми очаровуємося, нами користуються
Павло Вікнянський: Коли ми чимось очаровуємося, могутні сили, сили капіталу, зовнішнього впливу – російського, західного – нами користуються.
[…]
Альтернативний курс для України: потужне громадянське суспільство, плюралістична політична система та нові ліві сили
Тетяна Кондель: Потрібні кардинальні зміни, але їх немає, і наші політики залишаються тільки в очікуванні траншів від МВФ. Так виходить, що наші діти, коли народжуються, вони вже є з тим самим боргом. Яка альтернатива з цієї ситуації, чи є вихід в України взагалі?
Павло Вікнянський: [говорить про підсумки ЗиСР-VIII] Як це не банально звучить, ми маємо в Україні будувати сильне і потужне громадянське суспільство, бо воно є противагою проти маніпуляції держави, проти маніпуляції тих, хто прикривається державою, набиваючи собі гаманці, й інтереси людей виносить за дужки.
З іншої сторони, в нашій українській реальності, на жаль, не вистачає потужного лівого руху. Те, що є в усіх нормальних країнах: є соціал-демократи, ліві, різноманітні соціалісти, є т.зв. «нові ліві» — то в нас чомусь є абсолютно дурна й ідіотська конотація, що якщо ти лівий, то ти, відповідно, ледь не зрадник. А може навпаки, друзі? Може, справді ті, хто прикриваються дуже часто «ура-патріотизмом», вони є зрадниками, які, прикриваючись людьми, прикриваючись життям, пропонують зовсім якісь неправильні речі і десь щось не розуміють?!
Тому потрібен діалог, тому потрібна різнобарвна палітра політичної системи у вільних умовах.
[…]
Зараз – тріумф олігархії
Тетяна Кондель: Ви заявляли, що соціоекономічна модель розвитку держави потрібна, як одна з першочергових, яку Ви пропонуєте?
Павло Вікнянський: Для цього треба обмежити владу олігархів, владу великого капіталу, передусім на ЗМІ, а також на політичний процес. Те, що ми зараз бачимо – це тріумф олігархії.
[…]
Що ж робити? Прості кроки
Павло Вікнянський: Це чіткі кроки на розвиток української економіки в інтересах громадянина. Це значить підтримка вітчизняного виробника, це значить відновлення вітчизняної промисловості.
Це значить відмовитися від злочинного курсу на абсолютну слухняність по відношенню до міжнародних фінансових структур, треба відмовитися від допомоги МВФ і в даний момент зосередитися на внутрішніх можливостях – у нас у звичайних громадян ще знаходяться багато десятків мільярдів доларів, які можливо використовувати, але для цього треба переконати людей в тому, що це буде використовуватися задля них. На дороги, на освіту, яка має бути в центрі взагалі всіх перетворень, які можуть бути — ефективна освіта, на медицину, на, як я казав, підтримку вітчизняного виробника, на ефективний агропромисловий комплекс, а не на комплекс латифундистів і величезних олігархів, які знущаються з селян і скуповують величезні обсяги землі.
[…]
