Вікнянський: «Справжня альтернатива — спирається на реальний проект дій»

Протягом останнього року українська влада приймала жорсткі рішення, які зачіпали інтереси переважної більшості українських громадян і викликали зростання соціальної напруги. Жорсткі рішення в галузі оподаткування, фінансової політики, пільг та пенсійного забезпечення, а також обмеження громадянських свобод викликали різке зниження підтримки керівництва країни. Як Ви вважаєте, чи не призведе ця практика жорстких непопулярних рішень до консолідації протестних груп в суспільстві? Чи існує небезпека соціальних хвилювань в найближче півріччя?

 

Павло Вікнянський, національний Лідер Студреспубліки:

В Україні, враховуючи історичні козацькі вольницькі традиції, завжди були жага до протестів. Проте реальних передумов у наближчі півроку до серйозної консолідації сил навколо певної нової політичної платформи, я не бачу. Більше того, за нинішніх умов відсутності змістовної альтернативи правлячий силі, я схильний розглядати всі подібні спроби штучного згуртування заради отримання влади як небезпеку. Може досить механічно змінювати прізвища вождів і одних негарних чиновників на інших, не кращих?! Справжня альтернатива — це та, яка спирається на реальний детально розписаний, обгрунтований проект дій, соціально-економічних і гуманітарних перетворень у державі на користь України і кожного її громадянина, а не популістськи заграє з різним "лехторатом".

Альона Сібірякова, експерт Студреспубліки, керівник програм Фонду якісної політики:

Консолідація протетстних груп в українському суспільстві і наростання градусу соціальних хвилювань притаманні українському суспільству в даний момент. Через найглибше розчарування у діях політиків, неефективність "паркетних" лідерів опозиції і, в загальному, падіння інтересу з боку цивілізованих країн до України все неймовірнішим стає повторення сценарію, слідуючи якому протестні настрої приведуть до серйозних змін в українській політиці найближчим часом.

На мій погляд, основна небезпека – в жорстких невиправдано діях влади. Тему соціальних заворушень, революції і бунтів, сьогодні готові активно використовувати представники силових органів і консолідованого ядра влади в інтересах зміцнення своєї власної політичної лінії. Найбільша загроза для української політичної ситуації полягає у провокаціях, коли громадян підіб’ють на неадекватні дії, від яких, в першу чергу, постраждають самі громадяни.

Тарас Березовець, політтехнолог, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications:

Реформи ніколи не бувають популярними. Можна пригадати приклад Маргарет Тетчер, яка прийшла до влади на хвилі жорсткої економічної кризи і почала здійснювати низку реформ, насамперед: скорочення пільг, збільшення безробіття і т.д. Це викликало серйозний протестний рух, в тому числі, профспілковий. Тому в кожній країні, реформи завжди не є популярними. Вони завжди супроводжуються зростанням невдоволення. Тут нічого унікального немає.

Так, насправді, в Україні з’явилися певні проблем з обмеженням свобод. Це фіксують міжнародні рейтинги. Тут є, звичайно, провина влади, так само як і провина опозиції, яка в дійсності мало чого робить для того, щоб міняти ситуацію. Вони навіть не намагаються вносити відповідні законопроекти. Навпаки представники опозиції внесли нещодавно законопроект стосовно регулювання Інтернету.

Що стосується зростання протестних настроїв, то традиційно кі

лькість людей, які говорять та тих, хто виходить, є дуже різною. Формально за соціологічними опитуваннями до 40% людей кажуть, що готові протестувати. Але в дійсності ця цифра десь на рівні одного-двох відсотків.

Що стосується того, чи будуть акції протесту, то вони будуть. Вже нещодавно відбулися акції протестів вчителів, чорнобильців, афганців. Але говорити, що ці акції переростуть у масштабний страйк чи організований рух, передчасно. Тому, що влада теж не сидить склавши руки,а працює в тому числі над збільшенням виплат певним категоріям населення задля зниження напруги. Наразі ситуація в Україні в плані соціальної напруги є набагато кращою, ніж у більшості країн Європейського союзу, де ми бачимо, набуває сил протестний рух (так звана підтримка американського руху «Захопи Уолл-стріт»). В Україні нічого подібного і поки що немає.

Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи, член правління Української Гельсінкської спілки з прав людини:

На мою думку, однозначно відповісти на поставлене питання важко: все залежить від подальших дій влади. Якщо керівництво держави і уряд будуть вдаватися до репресивних заходів та зачіпати інтереси широких верств населення, то протестні заходи будуть посилюватися та поширюватися і цілком можливе об’єднання різних протестних груп. Якщо ж уряд буде маневрувати, йти на поступки окремим групам населення, щоб задовольнити їхні інтереси — наприклад, поверне пільги афганцям в повному обсязі, то цього об’єднання протестноних груп може і не відбутися.

Водночас слід зауважити, що, на мою думку, населення є дуже наелектризованим, і великі соціальні хвилювання можуть виникнути із якогось дрібного конфлікту, як кажуть, на рівному місці. Проте зупинити їх і повернути конфлікт в русло діалогу буде тоді дуже важко.