Студентське відпрацювання: заслання на каторгу чи підтримка держави

Батьківщини вклала гроші в твоє навчання, тому маєш повернути три роки на її благо. Студенти-бюджетники, особливо випускних курсів, по-різному сприймають такі обов’язкові вимоги до навчання за бюджетом. Частина вважає це перевагою, оскільки принаймні у такий спосіб вдасться працевлаштуватися. Більшість каже, що якщо відпрацювання є обов’язковим, то краще навчатися в приватному виші, і працювати там, де заробітні плати вищі. Та й три роки жити на мінімальну зарплату не надто просто. Разом із тим, є ще одна сторона навчання за державним замовленням – якщо студент не відпрацював три роки, може отримати штраф.

«Листи щастя»

Минулого тижня кілька десятків харківських студентів отримали так звані «листи щастя» — керівництво вищих навчальних закладів у такий спосіб нагадало студентам про обов’язкове відпрацювання за місцем призначення. У листах йшлося, що у разі відмови студент буде змушений відшкодувати державі витрати на навчання.

І за, і проти

«Я абсолютно впевнений, що всі студенти після закінчення будь-якого вишу мають працювати. Для того вони й отримують спеціалізацію, певніпрофесійні навички і знання. Однак мова про всілякі "закріпачення" взагалі не може йти. Проте треба передбачити здорові норми, які дозволять, по-перше, проходити виробничу або іншу практику, і таким чином краще готуватися до працевлаштування. По-друге, передбачити можливість відпрацювання не «по рознарядці», а за пропозицією від держави щодо роботи в кількох інституціях. Бо вносити формалізм як імітацію – це злочинно. Я сам закінчував виш і розумію, як ці всі довідки видаються, і таких майже 90 з копійками відсотків. І це врешті-решт призводить до того, що маємо таку саму оманливу і неправдиву систему освіти», — наголосив Лідер Студреспубліки Павло Вікнянський.

Голова ВМГО «Совість і Надія України» Володимир Крейденко дивується, чому подібне зауваження з’явилося лише цьогоріч, адже невідповідність у правовому полі існує ще з 1996-ого року. «Однак моя позиція – ві

дпрацьовувати треба, тому що держава вкладає в тебе гроші, отже і ти повинен віддячити державі. Проте має бути створений чіткий механізм цього відпрацювання. Наприклад, чому студенти мають відпрацьовувати три роки, не два чи чотири? Це ж ніде не визначено. Це як палка з двома кінцями. Інший бік: чому потрібно працювати три роки на одному місці, навіть якщо в державній установі? Можуть змінитися обставини. Людина переїхала в інше місто, або у цьому ж місті запропонували роботу з кращими умовами, але при цьому це справді державна робота. Ще одне зауваження: чому студенти не можуть працювати в приватних структурах, вони ж також сплачують по

датки? Нюансів багато, і їх потрібно врахувати в новому Законі «Про вищу освіту», аби потім не виникало подібних колапсів».

Член національного комітету кампанії «Молодіжна варта: молодь за вами спостерігає!», провідний експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай радить тим, що хто виступає за ідеї відпрацювання, почитати Конституцію України. «В ній чітко сказано: вища освіта в Україні безкоштовна на конкурсних засадах. Отже, людина, котра отримала право здобувати вищу освіту за державним замовленням, вона пройшла конкурсні засади. Адже не всі отримують безкоштовну освіту, а лише ті, які виконали умови Міністерства освіти і науки. Таким чином, якщо людина отримала на конкурсних засадах право навчатися за державним замовленням, про яке відпрацювання може йти мова?», — каже Олександр Солонтай.

Член «Молодіжної варти» зауважив, що у випадку з відпрацюванням не можна досягти потрібного для держави результату. «Хай влада створить нормальні умови роботи в бюджетних установах, заохотить, вирішить базові проблеми і тоді не потрібно буде нікого заганяти. Нікого не треба змушувати відпрацьовувати. Люди самі будуть на конкурсних умовах боротися за таке місце роботи. Людина, яка отримала вищу освіту, – це вже розумна людина, молода, освічена 22-23-річна людина. Я вважаю, що повинен бути механізм, побудований на чесності, на демократії, на ринковій економіці, заохоченні. Будь-яка робота, яка робиться з примусу, є неякісною», — зазначив член молодіжної організації.

Реакція міністерства на «щастя»



Директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ярослав Болюбаш в ексклюзивному коментарі osvita.com повідомив, що такі дії Контрольно-ревізійного управління, котре приймає рішення щодо штрафів, із одного боку, є неправомірними. Справа в тому, що у такому випадку порушується Конституція України.

«Це пов’язано з тим, що КРУ посилається на постанову Кабінету Міністрів, яка була прийнята ще в 1996 році. І її прийняття на той час базувалося на ті нормативи, які існували. Однак часи змінилися. А за 15 років цей документ жодного разу не змінювався, не трансформувався, незважаючи на те, що вносилися зміни до Закону України «Про вищу освіту» та до ряду інших законодавчих актів. І на сьогодні сталося так, що ця постанова входить у законодавче протиріччя. Тому що сьогодні запровадити у тому форматі дію тієї постанови, це значить, що треба свідомо орієнтувати керівників вищих навчальних закладів на те, щоб вони просто порушували, в першу чергу, Конституцію України і ряд інших законів», — зазначив Ярослав Болюбаш.

На руку державі = на користь студенту

Як повідомив начальник відділу моніторингу вищої освіти МОНмолодьспорту Микола Фоменко, пропозиції міністерства щодо врегулювання питання про відпрацювання надсилалися вже вісім (!) разів. Однак, як каже держслужбовець, у цьому випадку має бути консолідована робота з іншими відомствами. «Це положення треба погоджувати разом із Міністерством праці, Мінекономіки та Мінфіном», — зауважив Микола Фоменко.

За словами начальника відділу моніторингу вищої освіти, у МОНмолодьспорту підготований проект розпорядження Кабінету Міністрів, на підставі якого у всіх вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації створили підрозділи сприяння працевлаштуванню випускників і студентів. «Це є не уніфікована структура, однак це центр, який займається моніторингом вакансій на ринку праці кожного регіону. Як на практиці ми бачимо це? Студент на випускному курсі звертається до цього центру і просить допомогти знайти йому роботу. При цьому вказує свої критерії. Вони (випускники, — Ред.) вже дорослі люди і знають, чого хочуть. Думаю, і самі роботодавці будуть зацікавлені в цьому», — розповів Микола Фоменко.

На запитання, як бути випускнику, якщо керівництво університету змушує відпрацьовувати три роки у державній установі, працівник міністерства відповів, що з цього приводу проводиться ретельна робота з керівниками. «Наприкінці минулого року ми підготували керівникам вищих навчальних закладів лист щодо того, щоб вони припинили вимагати від студентів обов’язково працевлаштування у державних структурах за спеціальністю. На практиці це виходить так: приходить заступник декана і каже, що всім потрібно принести довідку про працевлаштування. І от випускники мають принести цю довідку, що їх беруть на роботу. Після цього деканат, університет звітує, що у нас таке гарне працевлаштування. На жаль, насправді, це не так. Ця довідка зазвичай купується. І якщо вони сподіваються, що ми будемо закривати на це очі, то цього не буде. Ми бачимо і знаємо, як це все робиться. Це все формалізм чистої води», — зазначив експерт.

Микола Фоменко наголосив, що попри те, що питання про відпрацювання не може бути вирішеним упродовж кількох днів, «міністерство від своєї позиції не відступить». «Тому, що іншого шляху я просто не бачу. Випускникам треба допомогти. І взагалі я не розумію, чому ставлять такі вимоги: випускникам треба відпрацювати три роки. Чому не чотири, не п’ять? Випускникам профтехучилищ, наприклад, треба відпрацювати два роки. Цього я не можу зрозуміти. У заслання відправити дитину, як це можливо? Держава повинна заохотити випускника працювати в селі чи на державній службі», — наголосив посадовець.

Устами студентів говорить істина?

Ірина, ПНПУ імені К.Ушинського (Одеса)

«До останнього часу ситуація з 3-річним відпрацюванням сприймалася студентами-бюджетниками як належне. Ніхто не замислювався, що може бути інакше, принаймні я таких випадків не знаю. Тому особисто у мене ця ситуація викликає обурення і купу запитань до студентського самоврядування, до керівництва вузів і до міносвіти. Про кількість марно витрачених державою грошей на освіту бюджетників та про кількість грошей на хабарі заради «липових довідок» я взагалі мовчу».

Роман, ЧНУ ім. Ю.Федьковича (Чернівці):

«Вважаю, що відпрацювання потрібно. Ну, хоча би для того, щоб мати якийсь старт. Більшість роботодавців одразу хочуть бачити випускника з досвідом роботи. А де його взяти? Тому ці три роки – це добрий фундамент для старту. Але інше питання: як отримати направлення у хороший навчальний заклад, а не в сільську школу, яка за сотні кілометрів від обласного центру і де можливостей для розвитку не так багато».

Остап, ЛНУ ім. І.Франка (Львів):

«Звичайно, я розумію цю ситуацію, яка роками не вирішується. І, ясна річ, що це не є нормально. Ймовірно, треба знайти якісь види, способи, механізми повертання коштів державі. Але саме такі методи — висилання за направленням кудись ген-ген — нікуди не годиться, бо є примусом, якого не повинно бути».

Іван, РДГУ (Рівне):

«Вважаю це прийнятним у тому випадку, коли держава може забезпечити молодому спеціалістові достойні умови праці і проживання. Були такі варіанти, коли моїх колег, які колись закінчували медколедж, відправляли на роботу в далекі села, де у ФАПі були лише гумові чоботи, або коли випускників педагогічних вузів направляють у села на півставки і доводиться жити у якійсь«врємянці», у якій електрика була ще може за часів Брєжнєва».
 

Не такий страшний вовк, як його малюють?


Нещодавно у прес-службі МОНмолодьспорту надали роз’яснення керівникам вишів, реагуючи на інформацію, що з’явилася у ЗМІ, щодо вимагання окремими ВНЗ грошей від випускників-бюджетників, які не відпрацювали три роки за місцем призначення.

«Будь-які матеріальні претензії до випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, є неправомірними, тому що відсутні правові механізми, які б зобов’язали його відшкодувати до державного бюджету вартість навчання», – зазначається в документі.

Можливо, не такий страшний вовк, як його малюють. Якщо випускник хоче працювати в державній установі, то чому ні? Однак якщо випускник знайшов кращу роботу, приміром, у приватній структурі, то для чого псувати три роки його життя заради, наприклад, тієї ж сільської школи?

Після пояснень експертів стає зрозумілим, що відпрацювання не належить до категорії «обов’язкове». Однак після думок молодих лідерів та студентів виникає чергове запитання: як зробити відпрацювання не каторгою, а підтримкою держави. Разом із цим очевидним залишається одне: у новому законі «Про вищу освіту» й одні, й інші думки мають бути враховані.