Останнього дня на 15:00 було заплановано дебати кандидатів, а вже о 16:00 мали відбутися вибори. При чому як дебати, так і вибори проходили одночасно до Парламенту і на посаду Президента.
Кількість кандидатів на посади парламентарів та Президента становила 18 і 3 відповідно. Кожному з кандидатів до Парламенту було надано хвилину для презентації своєї програми, яка, до речі, мала стосуватися проблеми громадянства. За нестачею часу питання кандидатів один до одного та питання громадян до кандидатів було скасовано. Модерував дебати член ігрової групи Артем Михайлюк, який стисло коментував виступ кожного кандидата, звертаючи увагу присутніх на основні моменти їхніх програм.
Більшість кандидатів казали про надання рівних прав всім учасникам Республіки, маючи на увазі забезпечення паспортів громадян і права на голосування не тільки членам регіональних Магістратів та Мерам, а й групі підтримці.
Кандидати розділилися на тих, хто в своїх програмах повністю сфокусувався на Країні У; тих, хто пропонував взаємодію між двома країнами та тих, хто обіцяв вдосконалення структури та організації всередині самої Студенської Республіки, як-то створення дієвої Конституції, налагодження комунікацій між урядом та народом та проведення відкритих парламентських слухань. Представники саме останньої групи, можна вважати, більш-менш розібралися в задачах гри, акцентуючи увагу слухачів на засобах вирішення проблеми громадянства. На жаль, це не більше як дублювало задачі цьогорічної Республіки, адже шанс на кардинальні зміни вже втрачено. Тим паче, що 15 з цих 18 громадських активістів наступного року вже представлятимуть уряд.
Щодо дебатів на посаду Президента, то їх було троє: Ірина Скринник (), Сергій Лейвіков (Одеса) та Іван Омелян (Харків). Кожний з кандидатів запамятався присутнім чимось своїм: Ірина – хоча б тим, що вона дівчина (окрім Юлії Струк, за попередні три роки проведення фінального етапу Студреспубліки на посаду Студенського Президента не балотувалася жодна інша дівчина); Сергій запамятався красномовством та пропозиціями створення та розвитку молодіжних рекламних агенств, політичних клубів та осередків молодіжних і студенських ЗМІ; а Іван вирізнився своєю щирістю і відвертістю, закликаючи до свободи, чесності, кохання та моралі – принципів, на яких має бути побудовано будь-яке суспільство, чи то ігрове, чи то реальне.
Всі троє склали враження активних реалізованих молодих людей. Навіщо ж їм президенство, якщо звязків в кожного і так висточає? На це питання Сергій відповів, що титул Президента стане “доброю надбавкою до можливостей в реальному житті.” Іван та Ірина погодилися, що таким чином свої ідеї можна донести до ширших молодіжних мас.
Останнім стало питання від організаторів: чи вважатимуть кандидати поразкою свою перемогу, якщо остання виявиться наслідком виключно кулуарних домовленностей? Якщо Сергій довго не міг визначитися з відповіддю – Іван та Ірина сказали категоричне “Ні”.
Вибори призначені на 16:00. Хто переможе – краса, щирість чи практичність – дізнаємось вже зовсім скоро…